ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Суспільно-державний лад та правові звичаї скіфів найдокладніше були описані у творі “Історія” у дев’яти книгах, автором якого був:

а) Г еродот;

б) Фукідід;

в) Цицерон;

г) Плутарх;

д) Октавіан.

2. Главою скіфського ранньодержавного утворення був:

а) князь, який обирався вічем;

б) сьогун, що успадковував престол;

в) цар, який затверджувався народними зборами;

г) вождь, що обирався зборами воїнів;

д) імператор, що затверджувався представницьким органом.

3. У період Скіфського царства одним а основних джерел права у скіфів були:

а) норми моралі;

б) звичаї;

в) традиції;

г) зобов’язання;

д) прецеденти.

4. Обрядом пиття крові із чаші, зробленої з людського черепу у скіфів юридично закріплювалася:

а) ініціація молодого воїна як повноправного члена скіфського суспільства;

б) договір купівлі-продажу рухомого майна;

в) укладення шлюбу;

г) укладення договору про мир;

д) передача права власності на раба.

5. Скіфське царство було знищено внаслідок експансії:

а) готами;

б) гунами;

в) сарматами;

г) хозарами;

д) варягами.

1. Столицею Малої (Кримської) Скіфії було місто:

а) Неаполь Скіфський;

б) Феодосія;

в) Сімферополь;

г) Севастополь;

д) Ольвія.

2. Облога Ольвії військом Олександра Македонського на чолі з його полководцем Зопіріоном, яка спричинила зміни у суспільстві та мала наслідком укладення міжнародно-правового договору між Ольвійською державою та Мілетом про ісополітію, відбулася у:

а) 514 р. до н.е.;

б) 414 р. до н.е.;

в) 331 р. до н.е.;

г) 120 р. до н.е.;

д) 392 р. н.е.

3. Які соціальні групи були притаманні Скіфській державі?:

а) царська сім’я, військова аристократія, родоплемінна знать, багаті купці, общинники, раби;

б) судновласники, купці, землевласники, власники виробництв і майстерень, вільні землероби, ремісники, торговці, осілі чужоземці, раби;

в) царі з їх оточенням, представники родоплемінної і військової знаті, жреці, чиновники державного апарату, судовласники, власники земельних ділянок, ремісники майстерень, вільні люди, раби;

г) купці, землевласники, господарі виробництв і майстерень, жерці, чиновники державного апарату, іноземці;

д) дворянство, військовослужбовці, духовенство, іноземці.

4. Скіфський філософ, якого давні греки визнавали сьомим (поряд із шістьма грецькими) найвидатнішим мудрецем світу. Товариш афінського законодавця-реформатора Солона:

а) Драконт;

б) Анахарсіс;

в) Діоген;

г) Фалес;

д) Клісфен.

5. Виборні колегії міського управління в античних державах Північного Причорномор’я називалися:

а) міністерства;

б) магістрати;

в) аристократи;

г) рада міста;

д) дікастерій.

6. Стадія юрисдикційного процесу, що полягала у заклику до відповідача

з’явитися у визначений день до магістрату, в компетенції якого знаходився розгляд справи в античних державах Північного

Причорномор’я називалася:

а) просклесія;

б) анакрісія;

в) клепсидра;

г) ехіна;

д) аксиномантія.

7. За формою правління Боспорська держава мала характерні риси:

а) аристократичної республіки;

б) ранньофеодальної держави;

в) демократичної республіки;

г) греко-варварської монархії елліністичного часу;

д) давньосхідної деспотії.

8. Яка впливова посадова особа у Херсонесі була вищим фінансовим магістратом?:

а) архонт;

б) агораном;

в) стратег;

г) номофілак;

д) діойкет.

9. Найважливіші закони в античних державах Північного Причорномор’я створювалися у формі:

а) проектів;

б) указів;

в) псефісмів;

г) декретів;

д) постанов.

10. Боспорська держава виникла на початку V ст. до н.е. внаслідок:

а) завоювання Північного Причорномор’я готами;

б) об’єднання античних міст-держав;

в) загарбницької політики Германаріха та об’єднання античних міст- держав;

г) агресії понтійського царя Мітрідата Євпатора;

д) впливу Римської імперії.

16.

Яке місто було столицею Боспорської держави?:

а) Німфей;

б) Г оргіппія;

в) Феодосія;

г) Пантікапей;

д) Танаїс.

17. Центром державного апарату, де вирішувались усі питання управління в Боспорському царстві, був:

а) палац боспорського царя;

б) Народні збори;

в) Рада міністрів;

г) колегія візирів;

д) колегія військових вождів.

18. Терміном «ситой» в античних державах Північного Причорномор’я іменувався один із злочинів:

а) проти особи;

б) проти майна;

в) проти держави;

г) проти сім’ї та моральності;

д) проти правосуддя.

19. Римський військовий загін, що розташовувався в Херсонесі у перших століттях н.е., який формувався з військовослужбовців кількох підрозділів і мав певні оперативні завдання називався:

а) фратрія;

б) векциляція;

в) центурія;

г) філа;

д) легіон.

20. За нормою рескрипту боспорського царя Аспурга (14/15 рр. н.е.) горгіпіян було звільнено від сплати податку з виробленого ними вина, пшениці та ячменю, якиий вони сплачували раніше у розмірі:

а) половини від загальної кількості виробленого;

б) одиннадцатої частини від загальної кількості виробленого;

в) восьмої частини від загальної кількості виробленого;

г) двох третин від загальної кількості виробленого;

д) чверті від загальної кількості виробленого.

21. Право набувати у власність землю та іншу нерухомість в античних державах Північного Причорномор’я називалося:

а) проедрія;

б) промантія;

в) тимухіом;

г) ателія;

д) енктісіс.

22. Право на звільнення від усіх прямих податків та мит в античних державах Північного Причорномор’я називалося терміном:

а) ателія;

б) тимухіом;

в) епігамія;

г) енктісіс;

д) проедрія.

23. У присязі херсонеситів (к. ІѴ - поч. ІІІ ст. до н.е.) закріплено обов’язок громадян:

а) сплачувати податки;

б) служити у війську;

в) не посягати на демократичний устрій та зберігати територіальну цілісність полісу;

г) нести різноманітні повинності на користь держави;

д) підкорятися наказам посадових осіб.

24. Особи, які здійснили зумисне недозволене вбивство, в античних державах Північного Причорномор’я каралися:

а) грошовим штрафом;

б) вигнанням;

в) смертною карою;

г) ув’язненням;

д) тавруванням.

25. Одним з військових злочинів в античних державах Північного Причорномор’я була:

а) ліпостратія;

б) адікія;

в) псевдоклетея;

г) ксенія;

д) фармакон.

26. Покарання порушників норм, встановлених ольвійським “Законом Каноба” покладалося на:

а) агораномів;

б) ситонів;

в) гімнасіархів;

г) відкупників;

д) номофілаків.

27. “Законом Каноба” визначалася міра покарання для порушників встановлених ним норм у вигляді:

а) штрафу;

б) позбавлення волі;

в) конфіскації та штрафу;

г) тілесного покарання;

д) штрафу та позбавлення прав громадянства.

28. Ольвійським “Законом Каноба” (поч. ІѴ ст. до н.е.) визначався курс обміну на місцеву валюту іноземних монет:

а) кізікських статерів;

б) афінських драхм;

в) бронзових ассів;

г) бронзових оболів;

д) ауреусів царя Фарзоя.

29. Параграфом другим ольвійського “Закону Каноба” (поч. ІѴ ст. до н.е.) визначався єдиний пункт обміну іноземних монет на місцеві, що розташовувався:

а) на території клеру;

б) на камені в екклесіастерії;

в) на території хори;

г) поблизу теменосу;

д) на території ойкопедону.

30. В античних державах Північного Причорномор’я під терміном “епонім” розумівся:

а) головний стратег;

б) повноправний громадянин;

в) громадянин, який виконував одну з літургій;

г) архонт, іменем якого називався рік його перебування на посаді;

д) булевт, що протягом певного терміну головував на засіданнях Ради.

31. Синойкізм це:

а) об’єднання в єдиний поліс кількох раніше незалежних громадянських общин;

б) одна з форм юрисдикційного процесу;

в) різновид договору позики;

г) орган полісного самоврядування;

д) законодавчий процес в античних державах Північного Причорномор’я.

32. Виборні посадові особи в північнопричорноморських полісах, що стежили за благоустроєм місць торгівлі і всіляко підтримували її порядок, реєстрували приватні договори, призначали ціни на деякі товари і домагалися дотримання законів, які регулювали грошовий обіг:

а) мнемони;

б) стратеги;

в) агораноми;

г) ситони;

д) архонти.

33. Общинний будинок полісу, місце засідання членів міської ради (проедрів, симмнамонів тощо), які організовували скликання та вели народні збори громадян, підготовлювали, оформляли державні документи, вели переговори, приймали послів в античних державах називався:

а) мерія;

б) дікастерій;

в) трапеза;

г) терми;

д) пританей.

34. Право громадянина певного полісу брати шлюб із «громадянкою» даної держави називалося:

а) енктісіс;

б) полігамія;

в) полігінія;

г) епігамія;

д) тімухіом.

35. Одним з джерел права античних держав Північного Причорномор’я є:

а) іліонський закон про боротьбу проти тиранії (270 р. до н.е.) ;

б) Гортинські закони (серед. V ст. до н.е.) ;

в) закон народного трибуна Квінта Клавдія проти заняття сенаторів торгівлею (218 р. до н.е.) ;

г) закон Каноба про грошовий обіг (поч. ІѴ ст. до н.е.) ;

д) Самоський хлібний закон (ІІ ст. до н.е.).

36. Попередній розгляд народом, Радою полісу, деякими посадовими особами порядку денного Народних зборів в грецьких античних державах називався:

а) синойкізм;

б) пробулевсіс;

в) панкратіон;

г) булевтерій;

д) докімасія.

37. Двосторонній письмовий документ, який фіксував факт передачі кредитором боржникові певної суми грошей або певної кількості речей, скріплений підписами чи печатками кредитора і боржника, а також підписами свідків в античних державах Північного Причорномор’я називався:

а) поліграф;

б) псеф;

в) хірограф;

г) пінакіон;

д) синграфа.

38. Правовий акт певного полісу, яким іноземцю дарувалися права другого громадянства внаслідок того, що ця особа протягом тривалого часу офіційно представляла інтереси даної держави і надавала захист її громадянам у себе на батьківщині називався:

а) літургія;

б) трієрархія;

в) біпатризм;

г) іппотрофія;

д) проксенія.

39. Терміном «моіхея» в античних державах Північного Причорномор’я позначався різновид злочину проти:

а) держави;

б) сім’ї та моральності;

в) особи;

г) власності;

д) порядку управління.

40. Колегія суддів та приміщення суду в античних державах Північного Причорномор’я позначалися терміном:

а) ефебія;

б) ісополітія;

в) проксенія;

г) дікастерій;

д) хейротонія.