§3.4. Суд та процес

Система судових органів із Ш ст. до н.е. була побудо­вана за афінською моделлю з певною місцевою специфікою. Головною судовою установою в демократичних античних державах Північного Причорномор’я був своєрідний суд присяжних (в Афінській державі він називався Геліеєю).

У випадках зізнання злочинця або очевидності й без- заперечності доказів, а також у маловажливих справах, су­дочинство мали право здійснювати й особисто архонти, аго- раноми, стратеги та деякі інші магістрати. Допоміжні фун­кції у судах (як і в інших громадських місцях) могли викону­вати державні раби.

Юрисдикційнийпроцес мав певні загальні характерні риси. Виступати в якості позивача мали право тільки повно­літні й не позбавлені прав громадяни. Вони могли подавати

позов не лише від власного імені, але й від імені осіб, що не мали на це права: за жінку чи неповнолітнього - батько, чо­ловік або опікун, за іноземця - його покровитель із кількості громадян, за раба - його власник. Відповідачами ж могли бути особи будь-якої статі незалежно від їх соціального стану. Вийнятки у певних випадках становили лише раби та обмежені в дієздатності члени сім’ї громадян. Процес мав звинувально-змагальний характер і рухався ініціативою за­цікавлених сторін.

Усі судові справи за формою процесу поділялися на два види - державні (графе) та приватні (діке).

Юрисдикційний процес складався з кількох стадій. Перша стадія - порушення справи відбувалося за письмо­вою скаргою до відповідного магістрату. Якщо позивач та відповідач перебували у громадянстві різних держав, і між цими державами не було укладено ніякого спеціального до­говору, то за принципом, розповсюдженим у грецькому світі, судочинство повинно було відбуватися в полісі відпо­відача. При поданні скарги та порушенні приватної справи стягувалася судове мито (пританея), що сплачувалося обома сторонами (позивачем та відповідачем). Сторона, яка про­грала процес, мусила повернути суму мита стороні-перемо- жниці. У державних процесах символічне судове мито (па- растасія), сплачувалося лише позивачем.

Друга стадія (просклесія) полягала у здійсненні пози­вачем заклику до відповідача з’явитися у визначений день до магістрату, в компетенції якого знаходився розгляд справи. Цей виклик здійснювався на вулиці чи площі у при­сутності клетерів - понятих, які у випадку неприбуття від­повідача до суду мали свідчити про те, що заклик було здій­снено. У такому разі судочинство могло відбуватися й без присутності обвинуваченого (відповідача), звичайно не на його користь. Інколи до обвинуваченого міг бути застосова­ний попередній арешт. При цьому, в певних випадках, його могли звільнити під грошову заставу, яка вносилася поручи­телями.

Третя стадія - попереднє слідство (анакрісія). На поча­тку позивач оголошував своє бажання передати справу на

розгляд суду діетета, або ж безпосередньо до суду присяж­них. В останньому випадку обидві сторони мали підтвер­дитисвої свідчення спеціальною присягою - діомосією чи антомосією. Обидві сторони повинні були надати докази своєї правоти: закони, різні документи, показання свідків, висновки лікарів, свідчення рабів, отримані під час кату­вання, клятви тощо. Після закінчення попереднього слідс­твавсі документи, записані свідчення та інші докази, скла­далися до окремих для кожної сторони мідних чи глиняних посудин (ехін) і одразу ж опечатувалися.

Четверта стадія - безпосередня діяльність суду щодо здійснення правосуддя. День засідання суду призначався пі­сля закінчення попереднього слідства та повідомлявся за кі­лька днів наперед. Секретар зачитував скаргу позивача та виправдання відповідача, після чого сторони виголошували свої промови. Незважаючи на те, що згідно з законом вима­галося, щоб кожен громадянин сам вів свою справу, на прак­тиці обидві сторони часто запрошували захисників. У та­кому випадку сам позивач або відповідач виголошували лише короткий вступ. Нерідко позивач чи відповідач особи­сто виголошували завчені промови, наперед складені дос­відченими ораторами. Під час промови оратори мали у ная­вності всі надані під час попереднього слідства документи та зафіксовані письмово свідчення, які у разі необхідності про­сили зачитати секретаря. Вони могли також звертатися до свідків, які мали бути присутніми у суді та підтверджувати свідчення, дані під час попереднього слідства.

Після закінчення судоговоріння відбувалося таємне голосування суддів без попередньої наради їх між собою шляхом закритої подачі голосів. Для виправдання підсуд­ного судді кидали до спеціально призначеної для цього посу­дини білі або цілі камінці, для засудження - чорні або про­свердлені. При голосуванні у найважливіших державних справах процедура здійснювалася за допомогою псефів - спеціальних бронзових жетонів. Відповідно до результату голосування головою суду оголошувалося рішення.

Остання стадія - виконання судового рішення (ви­року). Виконання смертного вироку (наприклад, за вбивс­тво) здійснювалося негайно, зазвичай родичами вбитого або членами його філи. Здійснення судових рішень у цивільних справах покладалося на сторону, яка виграла процес, або на магістратів.

Отже, право в античних державах Північного Причор­номор’я досягло значного рівня розвитку і загалом задоволь­няло тогочасні суспільні потреби та відповідало ступеню ро­звитку державності.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Назвіть найдавніші ранньодержавні утворення на тери­торії України.

2. Охарактеризуйте особливості суспільно -державного ладу Скіфії.

3. Наведіть перелік джерел права Скіфського царства.

4. Визначте характерні риси судочинства у Скіфському царстві.

5. Назвіть сучасні теорії щодо причин грецької колонізації Північного Причорномор’я.

6. Наведіть визначення полісу.

7. Перелічіть магістратури античних держав Північного Причорномор’я, визначте їхню компетенцію.

8. Назвіть пам’ятки права античних держав Північного Причорномор’я, тексти яких збереглися до нашого часу.

9. Охарактеризуйте особливості державного ладу Боспорсь- кого царства.

10. Назвіть види злочинів та покарання за них у Скіфії та ан­тичних державах Північного Причорномор’я.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Гончаренко В. Д. Історія держави і права України: підруч­ник / В. Д. Гончаренко, В.М. Єрмолаєв, В.О. Рум’янцев та ін. - Х.: Право, 2013. - 704 с.

2. Тацій В. Я. Історія держави і права України. Академічний курс: підручник: у 2-х т. / за ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. - Київ: Ін Юре, 2000. - Т. 1. - 648 с.

3. Бурдін М. Ю. Історія держави і права України: практикум / М. Ю. Бурдін, О. А. Гавриленко, І. Д. Коцан та ін.; за ред. М. Ю. Бу- рдіна. - Х.: ФОП Бровін О. В., 2017. - 444 с.

4. Гавриленко О. А. Історія держави і права України: хресто­матія-практикум: навчальний посібник / О. А. Гавриленко, І. А. Ло­гвиненко, Л. В. Новікова. - Х.: ХНУ ім. Каразіна, 2015. - 348 с.

5. Тищик Б.Й. Історія держави і права України: акад. курс: підручник / Б. Й. Тищик, І. Й. Бойко. - К.: Ін юре, 2015. - 808 с.

6. Музиченко П. П. Історія держави і права України: навч. посіб. / П. П. Музиченко. - 6-те вид., перероб. і доп. - Київ: Знання, 2007. - 471 с.

Допоміжна

1. Бойко І. Й. Історія правового регулювання цивільних, кри­мінальних та процесуальних відносин в Україні (ІХ - ХХ ст.): навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів / І. Й. Бойко - Львів: Видав.

2. Гавриленко О. А. Античні держави Північного Причорно­мор’я: біля витоків вітчизняного права (кінець^! ст. до н.е. - пе­рша половина V! ст. н.е.). Монографія / О. А. Гавриленко. - Харків: Парус, 2006. - 352 с.

3. Гавриленко О. А. Історія держави і права України: старо­давня доба: навчальний посібник / О. А. Гавриленко. - Харків: ХНУВС, 2011. - 64 с.

4. Гавриленко О. А. Поліс / О. А. Гавриленко / Юридична ен­циклопедія. Т. 4. Н-П. - К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2002. - С. 627-628.

5. Головко О. М. , Антський держава (Антський союз)/ О. М. Головко, В. А. Греченко / Велика українська юридична енци­клопедія. -Харків:Право, 2016. Т. 1:Історія держави і права Укра­їни. С.52-53.

5. Кадеев В. И. Правовое и социальное положение граждан античного Херсонеса / В. И. Кадеев / Проблемы античной куль­туры. - М.: Наука, 1986. - С. 155-160.

6. Кадєєв В. І. Про державний лад Херсонеса в перших сто­літтях н.е. / В. І. Кадєєв / Український історичний журнал - 1971. - № 9. - С. 24-31.

7. Каришковський П. Й. Про державний устрій Ольвії / П. Й. Каришковський / Український історичний журнал. - 1973. - № 2. - С. 98-101.

9. Страхов М. М. Основні риси державного ладу Боспорсь- кого царства / М. М. Страхов / Вісник Ун-ту внутрішніх справ. - Ха­рків, 1999. - Вип. 7, ч. 2. - С. 159-162.