Реорганізація армії та тюремної системи

Реорганізація армії та тюремної системи були складовою реформування державного і суспільного ладу другої половини XlX ст.

Реорганізація збройних сил країни - військова реформг з усією гостротою постала в другій половині XIX ст.

Першим законодавчим актом про перетворення в армії стало Положення з охорони військової дисципліни і дисциплінарних стяг- иень (1863 p.), що лягло в основу Дисциплінарного статуту (1869 p.). Положення вимагало суворого дотримання дисципліни та встановлювало обов’язок для солдатів і офіцерів брати участь у боротьбі з порушенням суспільного спокою. Провини й недогляди солдат і офіцерів підлягали покаранню відповідно до ретельно розробленої системи дисциплінарних стягнень. Зберігалися розходження в покараннях для солдатів і офіцерів. Для рядових було збережено тілесні покарання різками. Обер-офіцери за здійснення провин піддавалися товариському судові офіцерів, дворянського за складом.

Із 1864 p. по 1869 p. було здійснено реформу системи організації військ (розподіл за родами й визначення тактичних одиниць, в яких передбачався за штатами мирного часу вузький контингент, і ширший за рахунок резервістів - за штатами воєнного часу) та перебудова управління армією (військовому міністерству були підлеглі всі галузі військового управління і всі роди військ). Усю територію Російської імперії було переділено на 15 військових округів, у кожному з яких створювалися військово-окружна рада на чолі значальником округу, штаб і управління (артилерійське, інженерне, інтендантське й військово-медичне).

Головне питання реорганізації збройних сил - усестанова вій- ськова повинність, яка запроваджувалася для осіб, котрі досягли 21-річиого віку,— було вирішено Статутом про військову повинність (1874 p.). У піхоті було встановлено 6-річний термін служби з подальшим зарахуванням на дев’ять років у запас. У флогі служба тривала сім років (із зарахуванням у запас на гри роки). Ha дійсну служ- У визначалися не всі покликані в армію, а лише ті, на кого випав *epe6. Інші зараховувалися в ополчення. Від військової служби Чшком звільнялися священнослужителі християнських віросповідань.

Перебудова снстсмві тюремнвіх органів царським урядом розпочалась у пореформсний період, коли ліквідували арештантські Р°^ти й боргові тюрми. Відбувався процес централізації тюремних Установ: у складі Міністерства внутрішніх справ створено Гоювпе ^mP^eMiie управління (1879 p.), в підпорядкування якого перейшли всі місця позбавлення волі. Дсіио пізніше це управління було передане у підпорядкування Міністерству юстиції. Систему устано_в цього управління утворювали тюрми, арештантські відділецц_я покірні будинки, безстрокова каторга, попереднє ув’язнення, пересильні тюрми, військові тюрми, окремі тюрми для неспроможних боржників і для військополонсних тощо. Для здійснення керівішц. тва місцевими тюрмами засновано відповідні губернські інспекції (1880 p.). Зросло значення каторги (найвища міра покарання вРо- сійській імпері'О- Поряд із старими каторгами й тюрмами виникали нові (о. Сахалін, Якутія).

Стан тюрем, як і раніше, залишався дуже бідним. Засудженим жінкам у царській тюрмі загрожував замах на їхню статсву незалежність. (Особливий наказ (1886 p.) на о.

Режим у місцях позбавлення волі не був позбавлений численних пережитків феодалізму і не мав належної регламентації: зберь гався середньовічний звичай таврування каторжан (до 1863 p.) й покарання жінок різками (до 1893 p.). Різними були умовиутри- мання в’язнів (залежали від стапової належності). Згідно зі Cma- нп пю і/ проутршшішя під сторожею (1890 p.), особи вищих і нижчих станів тримались окремо. Використовувати на господарських роботах дозволялося тільки в’язнів із селян чн міщан. В’язнів залучали до малокваліфікованих видів робіт - плетення виробів із ниток. соломи, виготовлення кошиків із дроту ТОІЦО.

Отже, в російсько-імперському державному механізмі чільне місце належало репресивному апарату, якого самодержавство всіляко підсилювало. Упродовж усього свого існування імперськапо- ліція в руках самодержавства залишалася покірним органом, зорі№ гованим на забезпечення та збереження влади імператора іюд>^СІ' ма народами імперії; усі її зусилля були спрямовані на те, шоб нс допускати вільнодумства й критики самодержавного устрою, a Btf потім на розшук і покарання винних та захист ображених. Реформи силових структур було спрямовано па посилення каральнії' функцій, вдосконалення і зміцнення поліційно-жапдармських органів, тюремної системи й армії, а в підсумку - царського самодержавства.