Постанова ВУЦВК «Про заміну продрозкладки податком» (27 березня 1921 р.) (Принята Надзвичайною Сесією ВУЦВК)

1. Для забезпечення правильного і спокійного провадження

господарства на основі більш вільного користування хліборобами

продуктами своєї праці і своїми господарчими засобами, для зміцнення селянського господарства і піднесення їх продукційності, а

також з метою точного встановлення припадаючих на хліборобів

державних зобов'язань, роскладка, як засіб державного заготовлення продовольства, сировини і фуражу заміняється натуральним

податком.

2. Цей податок мусить бути меншим припадавшого до цього

часу шляхом роскладки оподаткування. Сума податку повинна бути

вирахована так, щоб забезпечити самі необхідні потреби армії,

робітничого, міського і нехліборобського населення.

Загальна сума податку повинна постійно зменшатись в міру

того, як відбудова транспорту і промисловости дасть можливість

Радянській Владі одержувати продукти сільського господарства в

обмін на фабрично-заводські і кустарні продукти.

3. Податок береться, яко відсоток, або доля вироблених господарством продуктів. При визначенні податку на кожне господарство береться на увагу загальна кількість десятин заможности, кількість ідців, кількість товару в кожнім господарстві.

4. Податок мусить бути поступовим. З податку який поступає,

утворюються способом відрахування від 10 до 20% губернський

продовольчий фонд, який має своїм призначенням задоволення

негайних потреб незаможнього селянства і придбання краму з-за

кордону для постачання селянству. Господарі-селяне, що збільшують площу засіву свого господарства, а рівно ж ті, що збільшують

продукційність господарства в цілому, одержують тільки по виконанню натурального податку.

5. Здача державі продуктів, що належить як податок, кінчається в певні точно зазначені законом терміни.

6. Одповідальність за виконання податку покладається на

кожного окремого господаря, під контролем комнезамів і Волвиконкомів.

Органам Радянської влади доручається накладати кару на

кожного, хто не виконає податку.

7. Усі запаси харчові, сировини і фуражу, що залишаються у

хліборобів після виконання ними податку, є в повному їх роспоря186

дженні, можуть бути використувані ними для поліпшення стану

свого господарства, для підвищення особистого споживання і для

обміну на продукти фабрично-заводської і кустарної промисловости. Обмін дозволяється у межах місцевого господарчого обороту, як

через кооперативні організації, так і на ринках і базарах.

8. Тим хліборобам, котрі побажають здати лишки, що залишаться у них після виконання податку, державі, або кооперативам по

дорученню держави, в обмін на лишки, котрі здаються добровільно,

повинні бути дані речі широкого споживання, що має складатися,

як з продуктів, внутрішнього виробництва, так і з продуктів, закуплених за кордоном. Для цього відмічується частина державного

золотого фонду і частина заготовленої сировини.

9. Постачання біднішому сельському населенню проводиться

у державному порядку на окремих правилах.

10. Для розвитку цього закону Всеукраїнський Центральний

Виконавчий Комітет пропонує Раді Народніх Комісарів не пізніше

13-го квітня видати відповідне подрібне положення.

м. Харків, 27 березня 1921 р.

Голова Всеукраїнського Центрального

Виконавчого Комітету Петровський.

Секретар ВУЦВК Єрмощенко.

33 УСРР. - 1921. -№5.- Ст. 143.