ДОДАТОК IV.
Так звані: „Учиненньш прежде сг гетманомг Богданомг Хмельницкимг договори ьі я стать и” в редакції 17 жовтня 1659 року.
(Слова і вирази курсивом належать до нової редакції автентичних статей договору 1654 року, складеної в Москві р.
1659 без участи послів гетьмана Юрія Хмельницкого).1. „Чтобг Царское Велигество пожаловалз изволилз под- твердити права и вольности войсковьія, какг издавна бьівало вг войскі Запорожском'ь: что бьі своими правами суживались и вольности свои им'Ьли вг добрахг и судахг, чтобг вг ті ихг судьі войсковьіе ни Бояринг, ни Воєвода, ни Стольникг не вступалися, но отт> старшихг своихг чтобг товарищества су- женьї бьши: гді три челов&ка казаковг, тогда два третьяго должньї судити.
И по сей статні Царское Велигество Гетмана Богдана Хміьльницкаго и все войско Запорожское пожаловалз, велтьлз бить ихг челобитью.
2. Вг городіхг урядники изг ихз людей бьіли бг обиранні, на то достойньїе, которьіе должньї будуть подданньїми Царскаго Величества исправляти, или уряжати, и приходг належачій вг казну Царскаго Величества отдавати.
Сей статьгь Царское Велигество пожаловалз велтьлз бьіть по ихг же челобитью; а бьіть бг урядникамг вг городахг Войтамг, Бурмистрамг, райцамг, лавникамг, и доходьі всякіе денежньїе и хлібньїе сбирати на Царское Величество и отдавати вг Его Государеву казну гЬмг людемг, которьіхг Царское Величество пришлетг на то устроенньтхз людей вз Кіевз да вг Переяславль; да тімг же присланньїмг людямг,
кого для тое сборньїя казньї Царское Величество пришлете, и надь тіми сборщиками смотріть, чтобь долали правду.
3. На булаву Гетманскую дано староство Чигиринское со всіми приналежностями, чтобьі и нині для всего ряду пре- бьівало; да ему жз тьісяча золотьіхз червонньїхз.
И сей статьіь Царское Величество пожаловалз велтьлз бьіть по ихз же челобитью.
4. Буде судомі» Божіимт» смерть случится Гетману, и Цар- скому Величеству поволить Войску Запорожскому самимз межі» себя Гетмана обирати, а обравт, его, Царскому Величеет- ву извіщати, потому что тоть давній обьічай войсковой.
И сей статьі Царское Величество пожаловалт», велілі, бьіть по ихі> челобитью; а по обранію Гетману іьздить кз Великому Государю, царю и Великому Князю Алексіью Михайловичу, всея Великія и Мальїя и Бтьльїя Россіи Самодерж- цу и видтьти Его Государскгя пресвіьтльїя очи. И Великій Го- сударь, Его Царское Пресвіьтлое Величество пожалуетз Гетмана по чину, булаву и знамя, и на Гетманство свою Го- судареву жалованную грамоту дати ему велитз.
5. Иміній козацкихт, чтобь никто не отнималт,; которьіе землю ИМ’ЬЮТ'Ь и сі» тіхт, земель пожитки, чтобь при тіхт, имініяхт, добровольно бьіли; так же бьі и вдові., послі казанові, остальїхь, діти такія жь волности иміли, какт> предки и отцьг ихі».
И по сей статьіь Царское Величество пожаловалз, велтьлз бьіть по ихь челобитью.
6. Писарю войсковому и обозному по тьісячі золотьіхт, польскихт, человтьку, на Судей войсковьіхт, по триста золотьіхт,, на писаря судейскаго по сту золотьіхт,, на писаря да на хорунжаго полкового по пятидесяти золотьіхт., на хо- рунжаго сотнидкаго тридцять золотьіхт,, на бунчужнаго Гет- манскаго сто золотьіхт. польскихт., на Полковникові, по сту єфимкові,, на ясауловт, полковьіхь по двісти золотьіхт., на ясауловт, Войсковьіхт, по четьіреста золотьіхт,, на сотникові, по сту золотьіхт,. Да обозному жь и писарю и на судей по дву человікт, и на всякаго Полковника и Ясауламт, войсковьімт, и полковьімт,, которьіе на услугахт, войсковьіхт, завсегда бьі-
Бають, по мельниці бь бьіло; а на реестровьіхь казаковь по тридцять золотьіхь Польскихь человіку; а бьіть реестровьімь казакамь штидесяти тьісяч, а давать имь Государево жало- ванье, збирая войска Запорожскаго Мальїя Росеіи сь городові, СО ВСІХ!, доходові, ежегодь.
7. Чтобз арматть войсковой бьіти вз Корсуни, и весь по- віьтз дати на вьіживленье и на всю оправу для арматьі; а на послугіь при арматть зоставити обозному, ясаулу, харунжему, писарю, пушкарямз осмидесятз геловтькамз, арматовз тоже шипошниковз гетьіре геловіька, ремесниковз дванадцять ге- ловтькз, стадниковз шесть геловтькз, целюриковз одинт, ге- ловтькз, добьішовз два геловтька, коноваловз два жз геловтька.
И по сей статьі Бояре приговорили: бьіть по ихь челобитью.
8. Чтобз Царское Велигество пожаловалз правз, на- даньтхз изз втьковз отз Княжать и Королей какь духовньїмь такі, и мірскимь людямь, ни вь чемь нарушать не велілі,.
Царское Величество пожаловаль: какт> права духовньїя, такі, и мірскія ни вт, чемт, нарушеньї не будуть; а Митрополиту Кіевскому, также и иньтмз духовньтмг Мальїя Рос- сіи бьіть подз благословеніемз Святтьйшаго Патріарха Мос- ковскаго и всея Великія и Мальїя и Бтьльїя Россіи; а вз права вз духовньїя Святтьйшій Патріархз вступати не будетз.
9. Гетману пословз и посланниковз и гонцовз изз окрес- ньіхз и ни изз которьіхз Государствз кь себть не принимать, и противз тьіхз присьілокз вз окресньїя и ни вь которьія Го- сударства же и посланниковз и гонцовз отз себя не посьілать, для убитка денежнаго и иньїх'ь всякихз расходовз войска Запорожскаго, развіь о какихз дтьлтьхз поволитз Великій Го- сударь, Его Царское Велигество ему, Гетману вь которое Го- сударство послать; а которью посльї и посланники и гонцьі изз окресньїхз Государствз угнутз /сь нему, Гетману, при- тьзжать и гшь отказьівать: какія у нихз діьла єсть, и они бьі іьхали кз Великому Государю, кз Его Царскому Велигеству, кз Москвть.
10. А сз Крьімскомз Ханомз кромть мира, никакой ссьіл- ки не иміьть, а мирз имтьть сз hums по указу Великаго Государя, Его Царскаго Велигества, для того гтобз на жи- телей войска Запорожскаго Татарове из'Ь Крьіма войной не приходили и ихз не разоряли и вз полонз не имали, и гуляки бьі изз Крьіма или Ногайскіе изневтьсть ихз же Черкасз не разоряли и вз полонз не имали.
11. Какь вь иньїхь земляхь дань отдается вдругь, волили бь и они, чтобь ціною відомою давать от-ь тіхь людей, ко- торьіе Царскому Величеству належати; а естлибьі тако бьіти не могло, тогда ни на единаго Воєводу не позволять и о томь догавариваться, разві бьі изь тутошнихь людей, обравши Воєводу, человіка достойнаго, иміеть ті всі доходьі вправду Царскому Величеству отдавати.
И сей статьі Царское Величество указала бьіти потому жь, какь и вьіше сего написано, гтобз сбирать казну Войтамь и Бурмистрамь и райцамь, и лавникамь; а отдавать Царскаго Величества вь казну тім-ь людямь, кого Царское Величество пришлеть, и надь сборщики тім-ь людямь смотріть, чтобь ділали правду.
12. Чтоб-ь наіхавь Воєвода, учаль бьі права их-ь ломати и тягости какія чиниль и то б'ь иміло бьіть сь великою досадою, понеже праву иному не могуть вскорі навьїкнути и тяготьі такія не могуть носити; а из-ь тутошних-ь людей, когда будуть старшіе, тогда против-ь прав-ь и уставов-ь туточних-ь будуть исправляться.
И по сей статьть Царскаго Велигества милостивьій указз: бьіти урядникамз того войска, права и вольности смотріьть имз.
13. Прежде сего оть Королей Польских-ь никакого гоненія на віру и на вольности их-ь не бьіло, всегда они всякаго чина свои вольности иміли, и для того они вірно и служили; а ньіні, за наступленіе на вольности их-ь поддались Царскаго Величества подь вьісокую руку и бьют-ь челом-ь, чтоб-ь Царское Величество веліл-ь дати им-ь привилія сь печатями висльї- ми, чтоб-ь на вічное время непоколебимо бьіло; а когда то получать, то они сами смотр-ь межи себя учинят-ь; и кто Казань, тоть будеть вольность казацкую йміть; а кто пашен- ньій крестьянинь, тоть будеть должность обьіклую Царскому Величеству отдавать, какь и прежде сего бьіло, такожь и на люди всякіе, которьіе Царскому Величеству подданньїе, на какихь правахь и вольностяхь иміють бьіти.
Царское Величество веліьлз сію статью учинить по ихз челобитью.
14. О МитрополигЬ Кіевскомь, что посланникамз изуст- ньій наказз данз; а вз ріьчахз посланники били челомгь, чтобьі Царское Величество пожаловалз, веліьлз дать на єго маетности Свою Царскую жалованную грамоту.
И Царское Величество пожаловал'ь Митрополиту на маетности его, которьіми онь ньіні владіеть, Свою Государскую жалованную грамоту дать веліль.”
(Полное Собраніе Законовз Россійской Имперіи, том L, ном. 262, ст. 491-495).
Примітка: В. П. С. 3. Р. И., т. І., ч. 262, вищенаведені статті надруковано з таким заголовком:
„Октября 17. Акт-ь избранія вь Запорожскіе Гетманьї Юрія Хмільницкаго и учиненньїя сь отцемь его, Богданомь, а потомь сь нимь Юріемь вь Переяслав лі, при Ближнемь Боярині, князі Алексіі Никитичі Трубецкомь, договорньїя статьи сь присягою Гетмана и старшинь вь вірности Государю, Царю Алексію Михайловичу.”

Еще по теме ДОДАТОК IV.:
- Додаток А. Таблиці.Додаток Б. Проект Концепції розвитку корпоративного законодавств
- Додаток Н
- ДОДАТОК
- Додаток І
- Додаток Ж
- Додаток И
- Додаток К
- Додаток Л
- Додаток М
- Додаток П
- Додаток Р
- Додаток С
- Додаток Т
- Додаток У
- Додаток Ф
- Додаток Х
- Додаток Ц
- Додаток Ш
- Додаток Щ