§ 3. Правове регулювання валютних операцій

Законодавство України не лише визначає сутність валютних операцій та їхні види, а й встановлює правовий режим здійснення валютних операцій. Валютні операції відіграють важливу роль у всебічному розвитку зовнішньоекономічної діяльності держави, залученні іноземних інвестицій.

У банківській практиці існують різні підстави для класифікації валютних операцій. Класифікація валютних операцій може здійс­нюватися за критеріями, спільними для всіх банківських операцій (активні та пасивні), так і за особливими ознаками, властивими тільки валютним операціям.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні операції визначаються як операції, пов'язані з:

- переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобо­в’язань, предметом яких є валютні цінності;

- ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію Ук­раїни та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі ва­лютних цінностей.

У ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України (далі - Декрет) «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено, що резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на тери­торії України, який приймається без обмежень для оплати будь- яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Порядок вве­зення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезен­ня, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерези­дентами валюти України визначає НБУ. Суми у валюті України, які було вивезено, переказано, переслано на законних підставах за кордон, можна вільно ввезти, переслати, переказати назад в Україну.

Відповідно ст. 4 Декрету уповноважені банки зобов’язані ку­пувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпе­чення виконання зобов’язань резидентів у разі платежів в інозем­ній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на ви­конання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей; платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; вивезення за межі Ук­раїни іноземних інвестицій в іноземній валюті, раніше здійснених на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності.

НБУ зобов’язаний проводити політику, спрямовану на підтри­мання валюти України, і з цією метою може виступати суб’єктом міжбанківського валютного ринку України. НБУ видає індивіду-

альні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору пошто­вого зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регу­лювання. Уповноважені банки та інші фінансові установи, націо­нальний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну лі­цензію НБУ на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іно­земною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агент­ських угод з іншими юридичними особами-резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійс­нення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

1) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фі­зичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що ви­значається НБУ;

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фі­зичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валю­ти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

- платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед не­резидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелек­туальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, сві­доцтвами, сертифікатами) страхування життя. Слід зазначити, що для виконання операцій з векселями, суму яких виражено в інозем­ній валюті, необхідно мати ліцензію НБУ;

- платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процен­тів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

- вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

2) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, коли йдеться про суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних під­ставах за кордон, які можуть бути вільно ввезені, переслані, пере­казані назад в Україну;

3) надання й одержання резидентами кредитів в іноземній ва­люті, якщо строки і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

4) використання іноземної валюти на території України як за­собу платежу або як застави;

5) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

- відкриття фізичними особами - резидентами рахунків в іно­земній валюті на час їх перебування за кордоном;

- відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими бан­ками;

- відкриття рахунків в іноземній валюті резидентами - дипло­матичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які користуються імуні­тетом і дипломатичними привілеями, а також філіями та представ­ництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

6) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом при­дбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших кор­поративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною чи третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необ­хідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у ви­дачі ліцензій визначаються НБУ. Відмову у видачі НБУ ліцензії може бути оскаржена в судовому порядку.

Згідно з Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ від 17 липня 2001 р. № 275 комерційні банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями за наявності банківської ліцензії та за умови отриман­ня письмового дозволу НБУ. Цим Положенням передбачено, що банки за вказаними умовами здійснюють такі операції з валютни­ми цінностями:

1) неторговельні операції з валютними цінностями;

2) ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іно­земній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

3) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

4) ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

5) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

6) відкриття кореспондентських рахунків в банках (нерезиден­тах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

7) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

8) залучення іноземної валюти на міжнародні ринки, її розмі­щення на них;

9) операції з банківськими металами на валютному ринку України, а також на міжнародних ринках;

10) перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

11) інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Одночасно правилами НБУ встановлено спеціальні вимоги що­до здійснення операцій з валютними цінностями.

Комерційні банки та інші фінансові установи можуть одержу­вати від НБУ ліцензії на здійснення операцій з валютними ціннос­тями лише тоді, коли мають незаплямовану репутацію і можуть надавати своїм клієнтам послуги і консультації на високому про­фесійному рівні.

Згідно з чинним законодавством юридичні та фізичні особи- резиденти можуть мати рахунки в іноземній валюті в іноземних банках, однак з обов’язковим отриманням індивідуальної ліцензії на це від НБУ. Порядок надання таких ліцензій передбачено у По­ложенні про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкрит­тя юридичними особами-резидентами України рахунків в інозем­них банках, затвердженому постановою Правління НБУ від 5 трав­ня 1999 р. № 221. Термін дії індивідуальної ліцензії на право відкриття та використання рахунків у іноземних банках, яка нада-

ється НБУ юридичним особам - резидентам України, визначено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті за межами України фізичними особами - резидентами визначається Положенням про порядок надання фізичним особам - резидентам України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України та розміщення на них валютних цінностей, затвердженим постановою Правління НБУ від 2 листопада 2000 р. №431.

Резиденти та нерезиденти згідно з вимогами Декрету мають право вивезення, переказу і пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Зазначений порядок встановлено Правила­ми надання фізичним і юридичним особам-резидентам (крім уповно­важених банків України) і нерезидентам індивідуальних ліцензій та спеціальних дозволів на переміщення валюти України, іноземної ва­люти, платіжних документів (іменних, дорожніх чеків), банківських металів через митний кордон України, затвердженими постановою Правління НБУ від 31 липня 2001 р.

Останнім часом актуальним питанням стає боротьба щодо за­побігання легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом. З ме­тою протидії відтоку капіталу за кордон, виявлення таких пору­шень, викривання шляхів незаконного вивезення валютних цін­ностей Правління НБУ 19 листопада 2001 р. прийняло постанову № 482 «Про повідомлення спеціальним органам по боротьбі з ор­ганізованою злочинністю про одержані клопотання щодо видачі ліцензій на здійснення операцій з іноземною валютою та внесення відповідних змін до деяких нормативно-правових актів Національ­ного банку України». Згідно з постановою та відповідними прави­лами НБУ, Міністерство внутрішніх справ України і Служба без­пеки України інформуються НБУ (протягом 5 робочих днів) про надходження пакета документів щодо видачі індивідуальних ліце­нзій: а) на відкриття юридичними особами рахунків у банках- нерезидентах; б) фізичними особами рахунків за межами України та розміщення валютних цінностей; в) здійснення інвестицій за кордон; г) вивезення уповноваженими банками банкнот, банків­ських металів; ґ) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу членами ІАТА і агентами авіапідпри- ємств - членів ІАТА. Негативні висновки зазначених силових ор­ганів є підставою для відмови у видачі індивідуальних ліцензій.

Важливими валютними операціями є купівля та продаж інозем­ної валюти. Декретом визначено порядок організації торгівлі іно-

земною валютою та правила здійснення розрахунків в іноземній валюті. Торгівля іноземною валютою на території України рези­дентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одер­жали ліцензію НБУ на торгівлю іноземною валютою, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура між- банківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визна­чаються НБУ.

Згідно з Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затв. постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 р., безпосереднє здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку дозволяється лише суб'єктам цього ринку: НБУ; уповнова­женим банкам (комерційним банкам, які одержали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями); уповно­важеним фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями. Суб'єкти цього рин­ку мають право купувати іноземну валюту для власних потреб та за дорученням клієнтів у разі виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами та в інших випадках, передбачених законо­давством України. Підставою для купівлі іноземної валюти є від­повідні документи, що підтверджують правомірність здійснення цієї операції (договір тощо).

Уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ:

- від свого імені купують і продають іноземну валюту на між­банківському валютному ринку України за дорученням і за раху­нок резидентів і нерезидентів;

- мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерези­дентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

Уповноважені банки мають право продавати іноземну валюту за валюту за заявами резидентів і нерезидентів України. Нерезиден­ти можуть продавати валютні кошти із зарахуванням на банків­ський рахунок в уповноваженому банку з метою інвестування їх в економіку. Клієнти банку для придбання іноземної валюти, з метою здійснення розрахунків з іноземними партнерами, подають до банку замовлення на купівлю іноземної валюти із вказівкою строку дії цього замовлення, суми, необхідної для придбання, максимального курсу іноземної валюти, за яким може бути укладено договір.

Уповноважені банки та уповноважені установи, здійснюючи операції з кугіівлі-продажу іноземної валюти за власні кошти, зобов’язані, крім загальних правил, також дотримуватися додатко­вих обмежень. Такі операції, зокрема, мають здійснюватись тільки в межах ліміту відкритої валютної позиції, визначеного НБУ. Ре­зиденти і нерезиденти - фізичні особи мають право продавати іно­земну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансовим уста­новам, які одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом - іншим фізичним особам - резидентам.

Фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну ва­люту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом - у інших фізич­них осіб - резидентів і нерезидентів.

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торго­вельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валю­та. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України - у готівковій або безготівковій формі.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валют­них цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клі­рингових) одиницях. Зазначені курси встановлює НБУ за пого­дженням з Кабінетом Міністрів України. НБУ може встановлюва­ти граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України для уповноважених банків та інших фі­нансових установ, що одержали ліцензію НБУ, за винятком опера­цій, пов’язаних із строковими (ф’ючерсними) угодами.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягають обов’язковому декларуванню в НБУ. Порядок і терміни декларування встановлює НБУ. НБУ га­рантує таємницю інформації, зазначеної вище, згідно з положен­нями статей 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» та ст. 66 Закону України «Про Національний банк Ук­раїни». Сьогодні діють такі документи, як: Наказ Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 р. № 207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи і майно, що на­лежать резиденту України і знаходиться за її межами»; спільний

лист ДПАУ і НБУ від 17 квітня 2003 р. «Про порядок надання валютної декларації та отримання Довідки про проведення де­кларування». Порядок, види, форми й терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їхні валютні операції визнача­ються НБУ за погодженням з Держкомітетом статистики України з урахуванням чинного законодавства України. Несвоєчасне по­дання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 16 вище­зазначеного Декрету.

Закон України від 23 вересня 1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» передбачає, що виручка резиден­тів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні банківські рахунки в іноземній валюті в уповноважених банках у строки ви­плати заборгованостей, вказані в контрактах, але не пізніше за 90 ка­лендарних днів від дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг) чи прав інтелектуальної власності - з мо­менту підписання акта чи іншого документа, який свідчить про виконання робіт, надання послуг та експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення вказаного строку потребує висновку цент­рального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстро­чення поставки, в разі, коли така відстрочка перевищує 90 кален­дарних днів з моменту здійснення авансового платежу або вистав­лення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг), потребують висновку центрального органу вико­навчої влади з питань економічної політики.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезиден­тами, зобов’язані здійснювати перерахунок даних сум протягом п’яти робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів. Порушення резидентами вказаних строків (понад п’ять робочих днів) тягне за собою стягнення пені за кож­ний день прострочення в розмірі 0,3% суми неотриманої вируч­ки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, пере­рахованому в грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. У разі порушення рези­дентами цих строків, придбана валюта продається уповноваже­ними банками протягом п’яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця,

котра може виникнути за такої операцією, щоквартально направ­ляється в Державний бюджет України, а негативна курсова різ­ниця відноситься на результати господарської діяльності рези­дента.

Правилами НБУ також встановлено порядок, використання го­тівкової іноземної валюти на території України, а саме: викорис­тання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичними особами - резидентами, використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або заста­ви, використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу у разі здійснення торгівлі і надання послуг на транспортних засо­бах під час їхнього перебування за кордоном^[XLVI].

Резиденти та нерезиденти відповідно до вимог Декрету мають право ввезення, переказу і пересилання з-за кордону і за кордон валютних цінностей за умов дотримання митних правил.