Стаття 22. Земля кооперативу

Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Землі загально­го користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність із земель державної або комунальної власності відповідно до закону.

Кооперативи придбавають земельні ділянки відповідно до Зе­мельного кодексу України.

Див. коментарі до пункту 3 ст. 9, пункту 1 ст. 14 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»

Стаття 23. Економічні засади діяльності кооперативів

Кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає ос­новні напрями діяльності, здійснює її планування.

Кооперативи самостійно розробляють програми і плани еконо­мічного та соціального розвитку, розглядають і затверджують їх на загальних зборах членів кооперативу.

Кооперативи мають право провадити будь-яку господарську ді­яльність, передбачену статутом і не заборонену законом.

Кооператив має право відкривати свої філії, відділення, пред­ставництва без створення юридичної особи.

Наведені вище частини цієї статті не створюють спеціального пра­вового поля, а тільки дублюють норми Цивільного та Господарського кодексів України, підтверджуючи право кооперативу як юридичної особи — суб'єкта цивільних і господарських відносин.

Виробничі кооперативи провадять господарську діяльність з метою одержання прибутку. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку.

Ця норма в частині виробничих кооперативів повторює норми Ци­вільного та Господарського кодексів України, а у частині обслуговую­чих кооперативів є важливою, оскільки наголошує на неприбутковій природі таких кооперативів і служить підставою для надання їм ознаки неприбутковості.

Оподаткування, облік і звітність у кооперативі здійснюються у по­рядку, передбаченому законодавством.

Закон передбачає, що економічною основою діяльності кооперати­ву є облік і звітність, які (як і оподаткування) здійснюються в порядку, передбаченому законодавством.

Невід'ємною частиною статуту кооперативу (кооперативного об'єднання) є порядок обліку і звітності у кооперативі (об'єднанні).

Відповідно до вимог Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання, а, значить, і кооператив, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів власної діяльності, складати та по­давати відповідно до вимог закону статистичну інформацію"⁴ та інші дані, визначені законом, а також вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством ^{[117] [118].}

Слід зауважити, що ніхто не має права вимагати від кооперативів надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Кооператив зобов'язаний вести господарський облік. Йому важ­ливо знати, яка продукція (послуга) користується попитом, її вартість, який дохід вона приносить. Цей процес відбувається безперервно.

Господарський облік умовно можна розділити на 5 напрямків:

• оперативний облік;

• управлінський облік;

• статистичний облік;

• податковий облік;

• бухгалтерський облік.

Оперативний або оперативно-технічний облік. Його метою є швидкий щоденний збір господарської інформації, уточнення даних бухгалтерського обліку про собівартість і випуск продукції, витрати фонду заробітної плати, рентабельність і низка інших показників діло­вого циклу.

Управлінський облік — це процес у рамках кооперативу, який за­безпечує управлінський апарат кооперативу інформацією, що вико­ристовується для планування, управління і контролю діяльності коо­перативу. Традиційною завданням управлінського обліку є калькулю­вання собівартості, і, відповідно, облік витрат.

Внутрішньогосподарський (управлінський) облік, відповідно до За­кону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Укра­їні», визначається як система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управ­ління підприємством і як частина бухгалтерського обліку.

Статистичний облік дозволяє отримати інформацію про продук­тивність праці в кооперативі, коефіцієнти змінності роботи обладнан­ня і працівників, забезпечення працівників житлом і т.д.

Податковий облік — це система групування інформації для визна­чення податкової бази за податками на підставі первинних документів, згрупованих у відповідності з порядком, передбаченим діючим подат­ковим законодавством.

Податковий облік ведеться з метою формування повної та досто­вірної інформації про порядок обліку господарських операцій, що були проведені платником протягом звітного періоду з метою опо­даткування, а також забезпечення інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів для контролю за вірністю нарахування, повнотою та сво­єчасністю перерахування податків до відповідних бюджетів.

Законодавчо сформульовані лише загальні принципи організації податкового обліку. Як його вести, кожен бухгалтер має визначити самостійно. Якщо, наприклад, для ведення бухгалтерського обліку за­тверджені певні форми реєстрів обліку (журнали-ордери тощо), то в податковому обліку таких форм не існує.

Головне завдання податкового обліку — сформувати повну та до­стовірну інформацію про те, як врахована для цілей оподаткування господарська операція.

Підтвердження даних податкового обліку:

• первинні облікові документи;

• аналітичні реєстри податкового обліку;

• розрахунок податкової бази тощо.

Податковий облік передбачає нову методологію обліку, повний об­ліковий цикл, незалежний від бухгалтерського обліку, який ведеться в реєстрах податкового обліку (реєстри господарських операцій, стану розрахунків, одиниці податкового обліку, декларації).

Порядок ведення податкового обліку встановлюється наказом про облікову політику. Облікова політика для цілей оподаткування засто­совується послідовно від одного періоду до іншого. Крім того, підпри­ємство має право відобразити в податковій політиці питання, за яки­ми існують протиріччя або рішення яких відсутнє на законодавчому рівні (віднесення до малоцінних і швидкозношуваних предметів або основних засобів, амортизація, метод списання запасів, обов'язкові доплати робітникам підприємства тощо).

Оскільки підприємство самостійно повинно розробляти систему податкового обліку, то ці питання мають бути висвітлені в наказі, а фор­ми реєстрів податкового обліку та порядок відображення в них аналі­тичних даних потрібно навести в додатках до наказу.

Багато фахівців вважають, що недоліком нинішньої системи веден­ня обліку на підприємствах є наявність паралельного ведення бухгал­терського та податкового обліків: існує проблема в розрахунку фінан­сового результату, що виключає можливість створення податкової де­кларації про прибуток підприємства на основі бухгалтерських даних.

Бухгалтерський облік регулюється Законом України «Про бухгал­терський облік та фінансову звітність в Україні». Метою ведення бух­галтерського обліку і складання фінансової звітності є надання корис­тувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає основні правові засади регулювання, організації, ве­дення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінан­сової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке за­тверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти.

Інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють на базі цих стандартів методичні рекомендації щодо їх­нього застосування з урахуванням галузевих особливостей.

Міністерством фінансів України розроблено та затверджено наці­ональні положення (стандарти) бухгалтерського обліку^[119], інші норма­тивно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складан­ня фінансової звітності, які є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання всіх форм власності (див. Додаток).

Із метою забезпечення виконання норм Закону України «Про бух­галтерський облік та фінансову звітність в Україні», національних поло­жень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, кооператив и зобов'язані, враховуючи специфіку організації, самостійно розробити, затвердити й забезпечити виконання основно­го внутрішньогосподарського розпорядчого документа «Положення про облікову політику кооперативу». Це Положення є основним норма­тивно-правовим актом для головного бухгалтера кооперативу. У разі відсутності зазначеного положення бухгалтерський облік у коопера­тиві у принципі не може бути визнаний «задовільним».

Існують також особливості бухгалтерського обліку руху коштів дер­жавної фінансової підтримки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Міністерством аграрної політики України, ННЦ «Інсти­тут аграрної економіки» НААН та Федерацією аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України розроблені «Методичні рекомендації з відо­браження в бухгалтерському обліку коштів державної фінансової під­тримки підприємств АПК»"^[120].