9.2. Управління освітою

Освіта — основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами. Право громадян України на освіту є конституційним і зафіксовано у ст.53 Конституції України. Відповідно до неї, повна загальна середня освіта є обов'язковою. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі, незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійнотехнічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійнотехнічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Зміст освіти — це обумовлені цілями та потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь та навичок, світогляду та громадських і професійних якостей майбутнього фахівця, що формуються у процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технологій та культури. 572 Глава 9 Гарантовані державою права громадян щодо отримання освіти забезпечуються створенням відповідних умов, передбачених Законом України "Про освіту'4.

Згідно з ним ці права забезпечуються: розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти; відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина; різними формами навчання — очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем. Основними принципами освіти в Україні є: • доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; • рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; • гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; • органічний зв'язок з світовою та національною історією, культурою, традиціями; • незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; • науковий, світський характер освіти; • інтеграція з наукою і виробництвом; • взаємозв'язок з освітою інших країн; • гнучкість і прогностичність системи освіти; • єдність і наступність системи освіти; • безперервність і різноманітність освіти; • поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті. Названі умови і принципи освіти реалізуються на всіх освітніх рівнях, котрими в Україні є: початкова загальна світа; базова загальна середня освіта; повна загальна середня світа; професійнотехнічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта. ' У редакції Закону України від 23 березня 1996 р. "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про освіту". 573 у^,т^я соціальнокультурною сферою Навчальновиховний процес у закладах освіти є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних організацій. Залучення учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчальновиховного процесу не допускається. Проте, належність особи до будьякої політичної партії, громадської, релігійної організації, що діють відповідно до Конституції України, не є перешкодою для її участі у навчальновиховному процесі.

Учні, студенти, працівники освіти можуть створювати у закладах освіти первинні осередки об'єднань громадян, членами яких вони є. Заклади освіти в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, крім закладів освіти, заснованих релігійними організаціями. Система освіти в Україні складається з: органів управління освітою (державних і місцевого самоврядування); самоврядування в галузі освіти; закладів освіти; наукових, науковометодичних і методичних установ; наукововиробничих підприємств. До органів управління освітою в Україні належать: 1. Міністерство освіти України; 2. Міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти; 3. Вища атестаційна комісія України; 4. Міністерство освіти Автономної Республіки Крим; 5. Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою. Розглянемо функції цих органів управління освітою. 1. Центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти є Міністерство освіти України. Міністерство освіти України: • бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти; 574 575 Управління соціальнокультурною сферою Глава 9 • встановлює державні стандарти знань з кожного предмета; • визначає мінімальні нормативи матеріальнотехнічного, фінансового забезпечення закладів освіти; • здійснює навчальнометодичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування; • забезпечує зв'язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції; • проводить акредитацію вищих та професійнотехнічних закладів освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати; • формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою; • розробляє умови прийому до закладів освіти; • забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури; • розробляє проекти положень про заклади освіти, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; • організує атестацію педагогічних і науковопедагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань; • разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів законодавства про освіту в усіх закладах освіти незалежно від форм власності і підпорядкування; • здійснює керівництво державними закладами освіти.

Акти Міністерства освіти України, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, і підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти незалежно від форм власності. 2. Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з Міністерством освіти України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що належать до 'їх компетенції, організують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду. Акти міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, прийняті у межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти відповідного профілю незалежно від форм власності. 3. Вища атестаційна комісія України (ВАК) організує і проводить атестацію наукових і науковопедагогічних кадрів, керує роботою по присудженню наукових ступенів, присвоєнню вченого звання старшого наукового співробітника. ВАК є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень, ВАК організує виконання актів законодавства України, узагальнює практику його застосування з питань, що входять до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України, а також здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Основними завданнями ВАК є: участь у формуванні й реалізації разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади та науковими організаціями державної політики щодо перспектив розвитку науки і техніки, кадрового потенціалу України з урахуванням рівня світового науковотехнічного прогресу; керівництво роботою з атестації наукових кадрів вищої кваліфікації (присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника); державний контроль за діяльністю спеціалізованих учених рад та якістю атестації наукових і науковопедагогічних кадрів вищої кваліфікації.

576 Глава 9 ВАК відповідно до покладених на нього завдань: 1) формує мережу спеціалізованих учених рад для захисту дисертацій у вищих навчальних закладах, академічних інститутах, галузевих науководослідних інститутах, наукововиробничих об'єднаннях, затверджує їх персональний склад і перелік спеціальностей, за якими цим радам надається право проведення захисту дисертацій; 2) проводить періодичну атестацію спеціалізованих учених рад; 3) затверджує за погодженням з Міносвіти та іншими заінтересованими центральними органами державної виконавчої влади перелік спеціальностей наукових працівників; 4) розробляє і затверджує вимоги до дисертацій та до осіб, які претендують на здобуття наукових ступенів і вченого звання старшого наукового співробітника; 5) аналізує разом з міністерствами, іншими заінтересованими центральними органами державної виконавчої влади тематику і значущість дисертаційних досліджень з урахуванням потреб наукового та суспільного прогресу, розробляє і доводить до наукових установ, вищих навчальних закладів, спеціалізованих учених рад відповідні рекомендації; 6) затверджує рішення спеціалізованих учених рад про присудження наукового ступеня доктора наук; 7) приймає рішення про видачу диплома кандидата наук на підставі рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня; 8) приймає рішення про видачу атестата старшого наукового співробітника на підставі рішення вченої ради про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника; 9) оформляє і видає в установленому порядку дипломи доктора і кандидата наук, а також атестати старшого наукового співробітника; 10) розробляє і подає на затвердження до Кабінету Міністрів України проект положення про присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника; 577 Управління соціальнокультурною сферою 11) розробляє і затверджує в межах своїх повноважень нормативні документи про присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання згідно з законодавством; 12) вирішує в установленому порядку питання нострифікації (визнання) документів про присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, виданих відповідними органами інших держав; 13) розглядає апеляції на рішення спеціалізованих учених рад щодо присудження наукових ступенів, а також учених рад щодо присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника; 14) здійснює у межах своїх повноважень охорону державних таємниць; 15) бере участь у роботі міжнародних організацій та конференцій, нарад з питань підготовки й атестації наукових і науковопедагогічних кадрів вищої кваліфікації; 16) здійснює інші повноваження, що випливають з покладених на нього завдань.

ВАК має право: 1) скасовувати рішення спеціалізованих учених рад та вчених рад про присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника у разі порушення ними встановленого порядку атестації; 2) позбавляти спеціалізовані вчені ради, що порушують установлений порядок захисту або присуджують наукові ступені за праці низької якості, права приймання дисертацій до захисту; 3) надсилати у разі потреби до відповідних спеціалізованих учених рад та вчених рад дисертаційні праці і атестаційні справи для додаткового вивчення та визначення їхньої відповідності встановленим вимогам; 4) позбавляти в установленому порядку наукових і науковопедагогічних працівників наукових ступенів і вченого звання старшого наукового співробітника; 5) призначати у разі потреби опонентів і рецензентів, запрошувати висококваліфікованих спеціалістів для експертизи дисертаційних праць і атестаційних справ, а також для інспектування діяльності спеціалізованих учених рад з оплатою праці відповідно до законодавства; 19 В. Колпаков 578 Глава 9 6) отримувати звітність про роботу спеціалізованих учених рад, розглядати пропозиції щодо вдосконалення атестації наукових і науковопедагогічних кадрів, скликати міжвідомчі наради з цих питань; 7) видавати інформаційний бюлетень з питань атестації наукових і науковопедагогічних кадрів вищої кваліфікації; 8) представляти Уряд України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час підписання міжнародних договорів України; 9) одержувати в установленому законодавством порядку від центральних органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, а від Мінстату безплатно — статистичні дані, необхідні для виконання покладених на нього завдань. ВАК очолює голова, який у межах своїх повноважень, на основі та на виконання законодавства видає накази, організовує та контролює їх виконання. Для розгляду найважливіших питань розвитку науки і техніки, обговорення напрямів діяльності ВАК, програмних питань роботи апарату ВАК утворюється головна рада ВАК, яку очолює голова ВАК. До головної ради ВАК входять провідні вчені і висококваліфіковані фахівці у кількості до 70 чоловік. Склад головної ради затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням голови ВАК. Засідання головної ради проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Засідання головної ради ВАК вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її складу. Рішення головної ради ВАК приймаються відкритим або таємним голосуванням більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. Рішення головної ради ВАК мають рекомендаційний характер, однак є обов'язковими для розгляду на президії ВАК та головою ВАК. Для оперативного та узгодженого вирішення поточних питань, що належать до компетенції ВАК, утворюється президія ВАК у кількості до 20 чоловік у складі голови ВАК, його заступників, ученого секретаря ВАК за посадами, а також інших провідних учених та висококваліфікова 579 Упоавління соціальнокультурною сферою^ них фахівців — представників інших центральних органів державної виконавчої влади та наукових організацій. Президія ВАК розглядає рішення головної ради ВАК, у разі потреби може приймати звернення до центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, наукових та громадських організацій, готує пропозиції для розгляду на засіданні головної ради ВАК. Склад президії за поданням голови ВАК затверджується Кабінетом Міністрів України терміном на 3 роки. Засідання президії ВАК вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її складу. Рішення президії ВАК приймаються відкритим або таємним голосування більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні, та проводяться в життя наказами ВАК. Для розгляду конкретних питань стосовно присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань при ВАК утворюються експертні ради з відповідних спеціальностей. З Міністерство освіти Автономної Республіки Крим здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції Міністерства освіти України, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти. 4. Державну політику в галузі освіти на місцях здійснюють місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Вони у межах своєї компетенції: встановлюють, не нижче визначених Міністерством освіти України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є у комунальній власності, та забезпечують фінансування витрат на 'їх утримання; забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування; здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріальнотехнічного та фінансового забезпечення; 19* 580 Глава 9 організують облік дітей дошкільного та шкільного віку, контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти; вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітейсиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги; створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів; забезпечують у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників; організують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів; визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону. Місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на: управління закладами освіти, що є у комунальній власності; організацію навчальнометодичного забезпечення закладів освіти, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому Міністерством освіти України; координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей; визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку; контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію закладів освіти, що перебувають у комунальній власності. Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам державної 581 ^ооп/^я соціальнокультурною сферою виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Органами громадського самоврядування в освіті є: загальні збори (конференція) колективу закладу освіти; районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим; Всеукраїнський з'їзд працівників освіти. Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх повноважень питання навчальновиховної, науководослідної, методичної, економічної, фінансовогосподарської діяльності закладів освіти. Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначає в межах чинного законодавства Міністерство освіти України за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об'єднань. Заклади освіти утворюються відповідно до структури освіти, яка включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійнотехнічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту. Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім'ї, дошкільних закладах освіти у взаємодії з сім'єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання. Дошкільними закладами освіти є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясласадки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсуючого (для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку) та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та інші. Прийом дітей у дошкільні заклади освіти проводиться за бажанням батьків або осіб, які 'їх замінюють. 582 Глава 9 Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національнокультурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення. Держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта в Україні є обов'язковою і може отримуватись у різних типах закладів освіти. Основним видом середніх закладів освіти є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший — початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий — основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, третій — старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту. Школи кожного з трьох ступенів можуть функціонувати разом або самостійно. Навчання у середній загальноосвітній школі починається з шестисемирічного віку. Школи першого ступеня у сільській місцевості створюються незалежно від наявної кількості учнів. Відкриття таких шкіл, а також самостійних класів у них здійснюється за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. За рішенням місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для задоволення освітніх потреб населення можуть створюватися навчальновиховні об'єднання "школа — дитячий садок", школи та групи продовженого дня. Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчальновиховних комплексів, об'єднань. Особливо обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення (стипендії, направлення на навчання 583 Управління соціальнокультурною сферою і стажування до провідних вітчизняних та закордонних освітніх. культурних центрів). Для здобуття загальної середньої освіти можуть створюватися вечірні (змінні) школи, а також класи, групи з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах. Бажаючим надається право і створюються умови для прискореного закінчення школи, складання іспитів екстерном. Позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Позашкільна освіта та виховання здійснюються закладами освіти, сім'єю, трудовими колективами, громадськими організаціями, товариствами, фондами і грунтуються на принципі добровільності вибору типів закладів, видів діяльності. До позашкільних закладів освіти належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячоюнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади. Для здійснення навчальновиховної роботи позашкільним закладам освіти надаються спортивні об'єкти, культурні, оздоровчі та інші заклади безкоштовно та на пільгових умовах. Порядок 'їх надання визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Професійнотехнічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації. Правові, організаційні та фінансові засади її функціонування і розвитку визначає Закон України від 10 лютого 1998 р. "Про професійнотехнічну освіту". Професійнотехнічна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту. 584 Глава 9 585 у^^піння соціальнокультурною сферою Громадяни, які потребують соціальної допомоги і реабілітації, а також громадяни, які навчаються окремим професіям за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, можуть отримувати професію не маючи базової загальної середньої освіти. Професійнотехнічними закладами освіти є: професійнотехнічне училище, професійнохудожнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училищеагрофірма, училищезавод, вище професійне училище, навчальновиробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчальнокурсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію. Вони можуть мати денні, вечірні відділення, створювати і входити в різні комплекси, об'єднання. Підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян професійнотехнічні заклади освіти здійснюють як за державним контрактом, так і за угодами з підприємствами, об'єднаннями, установами, організаціями, окремими громадянами. Вони можуть мати одне або декілька базових підприємств, об'єднань, організацій, для яких готують робітничі кадри. Відносини між базовими підприємствами, об'єднаннями, організаціями і професійнотехнічними закладами освіти регулюються відповідно до укладених угод. Громадяни можуть також одержати професію, підвищити кваліфікацію, пройти перепідготовку безпосередньо на виробництві. Вища освіта забезпечує фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньокваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Вона здобувається на базі повної загальної середньої освіти у вищих закладах освіти. Виший заклад освіти забезпечує громадянам України та громадянам інших країн, особам без громадянства можливість отримати вищу освіту на рівні державних стандартів за освітньокваліфікаційними рівнями та здобути наукові ступені. Державному вищому закладу освіти за особливі досягнення в роботі відповідно до Указу Президента України від 16 червня 1995р. "Про Положення про національний заклад (установу) України" може надаватися статус національного. Підготовка фахівців у вищих закладах освіти може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей — екстерном. Прийом громадян до вищих закладів освіти проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності закладу освіти та джерел оплати за навчання. Умови прийому студентів до вищих закладів освіти розробляє Міносвіти і затверджує після попереднього розгляду їх Віцепрем'єрміністром України. Згідно з цими Умовами кожен вищий заклад освіти розробляє власні правила прийому, які затверджує Міносвіти. Порядок затвердження правил прийому до вищих закладів освіти встановлює Міносвіти. В Україні діють такі види вищих закладів освіти: 1) університет (класичний університет) — багатопрофільний вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою з широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів науки, техніки і культури за освітньопрофесійними програмами всіх рівнів, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науковометодичним центром, сприяє поширенню наукових знань і здійснює культурнопросвітницьку діяльність серед населення, має розвинуту інфраструктуру наукових і наукововиробничих підприємств і установ, високий рівень кадрового і матеріальнотехнічного забезпечення такої діяльності. Можуть створюватися технічні, технологічні, економічні, медичні, сільськогосподарські та інші університети, які здійснюють багатопрофільну підготовку фахівців з вищою освітою у відповідній галузі; 2) академія — вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньопрофесійни 586 Глава 9 ми програмами всіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науковометодичним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріальнотехнічного забезпечення; 3) інститут — вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньопрофесійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, провадить наукову та наукововиробничу діяльність, має високий кадровий та матеріальнотехнічний потенціал; 4) консерваторія (музична академія) — вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньопрофесійними програмами всіх рівнів у галузі культури і мистецтва — музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності, має високий рівень кадрового та матеріальнотехнічного забезпечення. Навчання в консерваторії передбачає всебічну теоретичну і практичну підготовку музикантів до професійної виконавської і педагогічної діяльності; 5) коледж — вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньопрофесійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста з одного (кількох) споріднених напрямів підготовки або спеціальностей, має необхідний кадровий потенціал, матеріальнотехнічну базу; 6) технікум (училище) — вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньопрофесійними програмами молодшого спеціаліста, має необхідний кадровий потенціал, матеріальнотехнічну базу. Відповідно до освітньокваліфікаційних рівнів підготовки студентів, способів реалізації освітньопрофесійних 587 Управління соціальнокультурною сферою програм та соціальних функцій у системі освіти можуть діяти вищі заклади освіти таких рівнів акредитації: виші заклади освіти першого рівня акредитації (технікум, училище та інші прирівняні до них за результатами акредитації вищі заклади освіти), які готують фахівців: на основі повної загальної середньої освіти — з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста; на основі базової загальної середньої освіти — з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста та з одночасним отриманням повної загальної середньої освіти; вищі заклади освіти другого рівня акредитації (коледжі та інші прирівняні до них за результатами акредитації вищі заклади освіти), які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікацій молодшого спеціаліста, бакалавра; вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації (університети, академії, інститути, консерваторії та інші прирівняні до них за результатами акредитації вищі заклади освіти), які готують: фахівців на основі повної загальної середньої освіти — з присвоєнням кваліфікацій бакалавра, спеціаліста, магістра; на основі вищої освіти — з присудженням наукових ступенів кандидата та доктора наук у встановленому порядку. Вищі заклади освіти у встановленому порядку можуть створювати різні типи навчальнонаукововиробничих комплексів, об'єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій. Вищим закладам освіти третього і четвертого рівнів акредитації, які працюють за спільними навчальними планами і об'єднані в комплекс із закладами освіти першого і другого рівнів акредитації, надається право зараховувати випускників цих закладів освіти для продовження навчання за спеціальними програмами із скороченим терміном підготовки спеціалістів або на II—IV курси для поповнення академічних груп. Умови фінансування такої підготовки визначаються керівництвом вищого закладу освіти за погодженням з міністерством чи відомством, у підпорядкуванні якого перебуває заклад. 588 Глава 9 Головними завданнями вищого закладу освіти є: 1) провадження освітньої діяльності, яка включає навчальну, виховну, наукову, культурну, методичну; 2) забезпечення умов для оволодіння системою знань про людину, природу і суспільство; формування соціальне зрілої, творчої особистості; виховання морально, психічно і фізично здорового покоління громадян; формування громадянської позиції, патріотизму, власної гідності, готовності до трудової діяльності, відповідальності за свою долю, долю суспільства, держави і людства; забезпечення високих етичних норм, атмосфери доброзичливості й взаємної поваги у стосунках між працівниками, викладачами та студентами; 3) забезпечення набуття студентами знань у певній галузі, підготовка їх до професійної діяльності; 4) забезпечення виконання умов державного контракту та інших угод на підготовку фахівців з вищою освітою; 5) проведення наукових досліджень або творчої, мистецької діяльності як основи підготовки майбутніх фахівців та науковотехнічного і культурного розвитку держави; 6) підготовка молоді до самостійної наукової, викладацької або мистецької діяльності; 7) інформування абітурієнтів і студентів про ситуацію, що склалася на ринку зайнятості; 8) перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів; просвітницька діяльність. Державні органи управління освітою, у підпорядкуванні яких перебувають вищі заклади освіти, мають забезпечувати: 1) створення нормативноправової бази для діяльності вищого закладу освіти; 2) установлення вимог до змісту, рівня і обсягу освіти; 3) проведення державної акредитації вищого закладу освіти; 4) здійснення інформаційного забезпечення освітньої діяльності; 5) соціальний захист учасників навчальновиховного процесу; 6) установлення нормативів матеріальнотехнічного та фінансового забезпечення; 589 уппяяління соціальнокультурною сферою 7) формування державного замовлення; 8) отримання або придбання нерухомого майна та обладнання, не обхідних для провадження освітньої діяльності, згідно з установленими нормативами. Вищий заклад освіти має право: 1) визначати зміст освіти з урахуванням державних стандартів та освітньопрофесійних програм, установлених для вищих закладів освіти відповідних рівнів акредитації; 2) визначати форми та засоби проведення навчальновиховного процесу відповідно до ліцензованої освітньої діяльності; 3) готувати фахівців за державним замовленням і замовленням галузевих міністерств, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, місцевих органів виконавчої влади, громадських організацій та за договорами з громадянами; 4) розробляти та запроваджувати власні програми наукової діяльності; 5) створювати в установленому порядку структурні підрозділи; 6) отримувати кошти і матеріальні цінності (будинки, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо) від органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, громадян і благодійних фондів; 7) укладати угоди про спільну діяльність з підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами для виконання статутних завдань відповідно до чинного законодавства; 8) розвивати власну соціальну базу, мережу спортивнооздоровчих, лікувальнопрофілактичних і культурних закладів; 9) здійснювати капітальне будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт основних фондів; 10) користуватися пільгами, встановленими чинним законодавством для вищих закладів освіти; 11) користуватися банківськими кредитами і позичками згідно з чинним законодавством; 590 Глава 9 12) провадити самостійну видавничу діяльність у встановленому порядку; 13) брати участь у діяльності міжнародних організацій; 14) отримувати за результатами акредитації додаткові права га пільги, передбачені для закладів вшповшного рівня, Вищий заклад освіти, якому надано статус національного, користується також правами, передбаченими Указом Президента України від 16 червня 1995 р "Про Положення про національний заклад (установу) України". Структура вищого закладу освіти визначається відповідно до Положення про державний вищий заклад освіти та його Статуту. Основними структурними підрозділами вищого закладу освіти третього і четвертого рівнів акредитації є: інститути, факультети, кафедри, курси тощо. Основними структурними підрозділами вищого закладу освіти першого і другого рівнів акредитації є відділення. Інститут є навчальнонауковим або науковим структурним підрозділом і може створюватись у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації з метою більш ефективної реалізації статутних завдань закладу. Навчальнонауковий інститут об'єднує споріднені факультети, кафедри і створюється органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий заклад освіти. Керівництво навчальнонауковим інститутом здійснює директор інституту, який призначається на посаду і звільняється з посади наказом керівника вищого закладу освіти. Функціональні обов'язки директора інституту визначаються ректором відповідно до Статуту вищого закладу освіти. Науководослідний інститут об'єднує споріднені наукові лабораторії, центри і створюється наказом ректора (якщо діяльність інституту фінансується з державного бюджету, — органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий заклад освіти). Директор науководослідного інституту призначається на посаду і звільняється з посади наказом керівника вищого закладу освіти (якщо науководослідний інститут створюється органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває виший заклад 591 у^р^тння соціальнокультурною сферою освіти, кандидатура директора погоджується з керівництвом органу управління) Факультет є навчальнонауковим структурним підрозділом вищих закладів освіти третього та четвертого рівнів акредитації, що здійснює підготовку студентів, аспірантів та докторантів із споріднених спеціальностей Факультет об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Керівництво діяльністю факультету здійснює декан, який призначається на посаду з числа професорів або найдосвідченіших доцентів у порядку, встановленому Статутом вищого закладу освіти, і звільняється з посади керівником вищого закладу ОСВІТИ. Кафедра є основним навчальнонауковим структурним підрозділом вищих закладів освіти третього та четвертого рівнів акредитації (філіалів, факультетів), що провадить навчальну, методичну та науководослідницьку діяльність з однієї або кількох споріднених дисциплін. Кафедра створюється наказом ректора за поданням декана факультету та за рішенням вченої ради факультету, погодженим з органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий заклад освіти, за умови, що обсяги навчальної роботи дають змогу сформувати викладацький склад у кількості не менш як 5 штатних одиниць. У вищих закладах освіти мистецтва, як виняток, за погодженням з органами управління, у підпорядкуванні яких перебуває вищий заклад освіти, можуть створюватися кафедри чисельністю не менш як 3 штатні одиниці. У разі потреби для забезпечення розвитку нового напряму навчальної, методичної і наукової діяльності при кафедрі може бути створена секція. Вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації можуть мати аспірантуру, докторантуру, науководослідні установи. Вищий заклад освіти має право створювати у своєму складі заклади післядипломної освіти, які на базі вищої освіти у скорочені терміни готують фахівців з нових перспективних напрямів науки і техніки. Порядок створення цих закладів регулюється нормативними актами, які затверджує Міносвіти за погодженням з Мінфіном. 592 Глава 9 Управління вищим закладом освіти здійснюється на основі суміщення прав центральних органів виконавчої влади та керівництва вищого закладу освіти, розмежування повноважень, поєднання єдиноначальності та самоврядування, реалізації прав власника на використання свого майна. Управління діяльністю вищого закладу освіти здійснює уповноважений засновником керівник (президент, ректор, директор), який діє на засадах єдиноначальності. Для вирішення основних питань діяльності вищого закладу освіти відповідно до його Статуту створюються робочі та дорадчі органи: робочі органи — ректорат, деканати (для вищих закладів освіти третього і четвертого рівнів акредитації), адміністративна рада (для вищих закладів освіти першого і другого рівнів акредитації), приймальна комісія; дорадчі органи — вчена рада (для вищих закладів освіти третього і четвертого рівнів акредитації), педагогічна рада (для вищих закладів освіти першого і другого рівнів акредитації), бюджетнофінансова комісія тощо. Положення про робочі та дорадчі органи і їх функції затверджуються наказом керівника вищого закладу освіти. Вищий заклад освіти провадить наукову, науковотехнічну та іншу творчу діяльність, основні завдання і порядок організації якої визначаються положенням, що затверджує Міносвіти. Основними її напрямками є: а) виконання науководослідних робіт; б) підготовка наукових і науковопедагогічних кадрів вищої кваліфікації. Науководослідна робота є одним з головних засобів досягнення державних стандартів якості підготовки фахівців з вищою освітою та науковопедагогічних кадрів вищої кваліфікації, що реалізуються за рахунок: 1) інтеграції навчального процесу, науки та виробництва; 2) підготовки фахівців на основі використання досягнень науковотехнічного прогресу та залучення студентів до участі в науководослідних і проектноконструкторських роботах, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету і за договорами із замовником; 593 Управління соціальнокультурною сферою 3) організації наукової та наукововиробничої роботи у взаємозв'язку з навчальним процесом у межах діяльності конструкторських і проектних бюро, центрів науковотехнічної творчості молоді тощо; 4) проведення олімпіад (конкурсів) студентської творчості; 5) залучення провідних учених і науковців до здійснення навчального процесу. Для цього створюються наукові, наукововиробничі підрозділи, об'єднання, асоціації, технологічні парки, центри нових інформаційних технологій, науковотехнічної творчості та інші формування. Основними суб'єктами наукової та наукововиробничої діяльності вищого закладу освіти є науковопедагогічні, наукові та науковотехнічні працівники. До проведення наукових досліджень у вищому закладі освіти залучаються як його штатні працівники (викладачі, науковці, інженери, робітники), так і докторанти, аспіранти, студенти, стажистидослідники, викладачістажисти, працівники інших організацій. Післядипломна освіта забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю, професією. Вона здійснюється закладами післядипломної освіти на договірних засадах з підприємствами, установами, організаціями з урахуванням державного контракту (замовлення). До закладів післядипломної освіти належать: • академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчальнокурсові комбінати; • підрозділи вищих закладів освіти (філіали, факультети, відділення та інші); • професійнотехнічні заклади освіти; • відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах. Для самоосвіти громадян державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле, радіонавчальні програми тощо. 594 Глава 9 Заклади освіти діють на підставі власних статутів, що затверджуються: Міністерством освіти України стосовно закладів освіти, що засновані на загальнодержавній власності і перебувають у його системі; міністерствами, відомствами України, яким підпорядковані заклади освіти, засновані на загальнодержавній власності, за погодженням з Міністерством освіти України; Міністерством освіти України стосовно вищих закладів освіти, заснованих на інших формах власності; місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування стосовно державних закладів освіти, що перебувають у комунальній власності, і закладів освіти (крім вищих закладів освіти), заснованих на інших формах власності. Освіта в Україні є ступеневою. Ступеневість освіти втілена у встановлених законодавством освітньокваліфікаційних рівнях. Таких рівнів Законом України "Про освіту" встановлено 5: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст; магістр. Надається освіта відносно зазначених рівнів за відповідними освітньопрофесійними програмами. Освітньопрофесійні програми підготовки кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою відповідних освітньокваліфікаційних рівнів — це державні документи, які визначають зміст та нормативний термін навчання і передбачають відповідні форми контролю та державної атестації. Зазначені освітньопрофесійні програми затверджуються Міносвіти. Вимоги до змісту обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки встановлюють державні стандарти освіти. Вони є основою оцінки освітнього та освітньокваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти. Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньокваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на 10 років. 595 Управління соціальнокультурною сферою Відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником закладу освіти, Міністерством освіти України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, міністерствами і ваомствами, яким підпорядковані заклади освіти, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації закладів освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За результатами ліцензування Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень надають закладам освіти, незалежно від форм власності, ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановленням за певними освітніми або освітньокваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науковометодичному та матеріальнотехнічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру закладів освіти. Невиконання або грубе порушення закладом освіти умов і правил ліцензійної діяльності, подання та розповсюдження недостовірної інформації щодо її здійснення є підставою для призупинення дії або анулювання ліцензії. За результатами акредитації вищих закладів освіти, закладів післядипломної освіти Міністерство освіти України разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти: • визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньокваліфікаційного рівня за напрямами (спеціальностями), надає право видачі документа про освіту державного зразка; • встановлює рівень акредитації закладу освіти; • надає певну автономію закладу освіти відповідно до отриманого статусу; • інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих закладів освіти; • вирішує в установленому порядку питання про реорганізацію вищого закладу освіти з наданням відповідного статусу або його ліквідацію. 596 Глава 9 За результатами атестації дошкільних, середніх, позашкільних та професійнотехнічних закладів освіти Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень; • визначають відповідність освітніх послуг, які надаються закладами освіти, державним стандартам певного освітнього та освітньокваліфікаційного рівня; • приймають рішення про створення спеціалізованих закладів освіти: шкіл, колегіумів, ліцеїв, гімназій тощо; • вносять пропозиції Міністерству освіти України про надання відповідного статусу професійнотехнічним закладам освіти; • приймають рішення про створення, реорганізацію або ліквідацію закладів освіти. Педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійнопрактичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки. Педагогічну діяльність у закладах освіти здійснюють педагогічні працівники, у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти — науковопедагогічні працівники. Педагогічні та науковопедагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науковопедагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору. Педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання. Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється Міністерством освіти України. Заклади освіти, наукові, наукововиробничі установи системи освіти, органи державного управління освітою мають право укладати договори про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки із закладами освіти, науковими установами системи освіти зарубіжних країн, міжнародни 597 Управління соціальнокультурною сферою 1 ми організаціями, фондами тощо відповідно до чинного законодавства України. Державні заклади освіти та наукові, наукововиробничі установи державної системи освіти, органи державного управління освітою мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства на основі договорів, укладених ними з іноземними юридичними, фізичними особами, мати власний валютний рахунок, створювати спільні підприємства. Міністерство освіти України, міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, Вища атестаційна комісія України разом з іншими державними установами, організаціями проводять роботу, пов'язану з встановленням еквівалентності атестатів і дипломів, міжнародним визнанням навчальних курсів, кваліфікацій, вчених ступенів і звань.

<< | >>

↑

Источник: Колпаков В.К.. Адміністративне право України: Підручник.. 1999

Еще по теме 9.2. Управління освітою:

- Административное право зарубежных стран - Административное право Р. Казахстан - Административное право России - Адміністративне право України -