Удосконалення правового статусу співробітників податкової міліції

Алгоритм будь-якої діяльності пов’язується з чітко визначеними правами, обов’язками, повноваженнями. Без чіткої їх регламентації неможливий взаємозв’язок з іншими суб’єктами економічної діяльності, інститутами держави, громадськості.

Традиційно під правовим статусом розуміють соціально допустимі та необхідні можливості, гарантовані авторитетом держави. Зміст правового статусу в цілому визначає межі діяльності громадянина до інших осіб, колективів, держави, природи, рамки його активної та пасивної життєдіяльності [19]. Структура правового статусу особистості може бути подана у вигляді таких елементів: правосуб’єктності, права, свободи, обов’язків та відповідальності [150]. Таким чином, правовий статус - це насамперед правове положення особи щодо інших учасників суспільних відносин. Правовий статус перебуває у взаємодії з фактичним суспільним положенням людей [180, 181].

О. Ф. Скакун зазначає такі специфічні ознаки служби співробітника: виконує особливі, охоронні завдання; застосовує державний примус; виконує службову роботу зі зброєю в руках; при вступі на службу повинен відповідати ряду спеціальних вимог; суворо дотримується ієрархії по службі; має спеціальний правовий статус з широким переліком обмежень і компенсацій [151].

Адміністративно-правовий статус працівника міліції - це правова категорія, що характеризує його місце в системі суспільного розподілу праці, визначає межі діяльності працівника щодо інших суб’єктів правовідносин, врегульованих адміністративно-правовими нормами. Ця правова інституція належить до спеціальних правових статусів особи, з регламентацією яких законодавець пов’язує покладання на особу додаткових повноважень тощо. Норми, що закріплюють адміністративно-правовий статус працівника міліції, обмежують правоздатність громадян. До складу адміністративно-правового статусу працівника міліції входять права, обов’язки та адміністративна відповідальність працівника міліції [183]. З цього приводу можемо погодитися, що податкова міліція порівняно із міліцією має спільні та особливі риси. Спільними рисами є: правоохоронний зміст діяльності; проходження служби співробітників, які мають спеціальні звання, регулюється одним нормативно-правовим актом - Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; має право застосовувати окремі заходи адміністративного примусу, які застосовує і міліція. Особливими рисами є: призначення податкової міліції - здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства; завдання визначені відповідно до призначення; повноваження обумовлені компетенцією щодо сфери оподаткування; структурна належність до Держаної фіскальної служби України; статус податкової міліції закріплений у Податковому кодексі України.

Як зазначає В. В. Мозоль, особливості змісту правового статусу посадової особи податкової міліції випливають з умов виконуваних нею завдань, функцій, прав і обов’язків, а також специфіки діяльності органу (підрозділу), у якому посадова особа проходить службу. Оскільки посадова особа податкової міліції є її службовцем, її адміністративно -правовий статус характеризується особливостями, які є загальними для всіх службовців податкової міліції: встановлення дисципліни на зразок військової, віднесення податкової міліції до воєнізованих державних формувань та деякі інші.

Стаття 353 ПК України передбачає, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Особи, прийняті на службу до податкової міліції, у тому числі слухачі та курсанти навчальних закладів за спеціальностями з підготовки кадрів податкової міліції, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах податкової міліції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Особи, які закінчили вищі навчальні заклади центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і яким присвоєно спеціальне звання начальницького складу податкової міліції, звільняються від призову на строкову військову службу. Особам, яких прийнято на службу до податкової міліції на посади начальницького і рядового складу, присвоюються спеціальні звання [102].

Новацією, порівняно з редакцією Закону України «Про Державну податкову службу України», є поява у переліку спеціальних звань - рядового складу - звання рядових податкової міліції. Таким чином, система спеціальних звань набрала довершеного вигляду: «353.4.1. Вищий

начальницький склад: генерал-полковник податкової міліції; генерал- лейтенант податкової міліції; генерал-майор податкової міліції; 353.4.2.

Порядок присвоєння спеціальних звань молодшого начальницького та рядового складу податкової міліції визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Спеціальні звання старшого і середнього начальницького складу податкової міліції присвоюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Спеціальні звання вищого начальницького складу податкової міліції відповідно до Конституції України присвоює Президент України за поданням керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Особи начальницького і рядового складу податкової міліції мають формений одяг та знаки розрізнення і забезпечуються ними безкоштовно.

Опис та зразки форменого одягу, знаків розрізнення начальницького і рядового складу податкової міліції затверджуються Кабінетом Міністрів України. На посадових і службових осіб податкової міліції поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» [102].

С. В. Зливко визначає загальні ознаки, які притаманні адміністративно- правовому статусу: права та обов’язки персоналу встановлюються, як правило, у межах компетенції органів та установ, у яких вони проходять службу або працюють; діяльність персоналу підпорядкована виконанню завдань, покладених на відповідний орган або установу, і має офіційний характер; службові права та обов’язки персоналу мають єдність, своєрідність якої полягає в тому, що їх права одночасно є обов’язками (права повинні використовуватися в інтересах служби), а обов’язки - правами (інакше обов’язки не можна буде здійснити); здійснення персоналом службових прав і обов’язків гарантується законодавством; законні розпорядження і вимоги персоналу повинні виконувати всі, кому вони адресовані; персонал має право на просування по службі та кар’єрне зростання; передбачено обмеження загальногромадянських прав та обов’язків персоналу для підвищення ефективності службової діяльності; для персоналу передбачені визначені пільги, а також спеціальна підвищена відповідальність за вчинені ними правопорушення [43].

Особливості державної служби в органах фіскальної служби обумовлені їх своєрідним організаційно-правовим статусом, цілями, завданнями, принципами та функціями. Свою специфіку має нормативно -правове забезпечення функціонування служб, порядок проходження служби державними службовцями цих структурних підрозділів системи органів виконавчої влади. Особливість правового статусу співробітників фіскальної служби в аспекті їх службово-трудових відносин обумовлена своєрідним порядком вступу на державну службу, її проходження та припинення. Правова позиція працівників служб, підрозділів та структур фіскальної служби відрізняється низкою пільг та привілеїв, що є своєрідною компенсацією за підвищення вимог, яких вони повинні дотримуватись у процесі службово-трудової діяльності, а також посиленою відповідальністю, яка повинна урівноважувати обсяг їх повноважень.

Під державними правообмеженнями, пов’язаними з державною службою в органах, службах та підрозділах податкової міліції, необхідно розуміти обумовлені загальними і спеціальними нормативно-правовими актами умови, що ставлять працівника податкової міліції в певні юридичні межі, вихід за які тягне застосування того чи іншого різновиду юридичної відповідальності [181]. Права персоналу податкової служби - соматичне поняття, яке охоплює декілька рівнів: права державного службовця України, а також права осіб рядового та начальницького складу органів податкової міліції. Службовець органів податкової служби поряд із загальними правами державного службовця України має також специфічні посадові права, необхідні йому для безпосереднього виконання своїх функціональних обов’язків. Права державних службовців доцільно класифікувати так: права, надані державному службовцю при вступі на службу; загальногромадські права; службові права, що поділяються на загальнослужбові і посадові; особисті права, пов’язані з кар’єрою державного службовця, з реалізацією прав на матеріальне забезпечення, відпочинок, пільги, соціально-правовий захист [181].

Стаття 351 ПК України передбачає такі права податкової міліції: посадовим особам податкової міліції для виконання покладених на них обов’язків надаються права, передбачені підпунктами 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 і 20.1.20 пункту 20.1 статті 20 ПК України, а також пунктами 1-4, абзацами другим, третім пункту 5, пунктами 6-14, підпунктами «а» і «б» пункту 15 (з урахуванням положень ПК України), пунктом 16 з дотриманням правил проведення податкових перевірок, установлених ПК України, пунктами 17, 19, 23, 24, 25, 27, 28, 30 статті 11, статтями 12-15¹ Закону України «Про міліцію».

На податкову міліцію поширюються вимоги, встановлені статтями 3 і 5 Закону України «Про міліцію» [102]. Тим самим практика формування правового статусу співробітників податкової міліції залишилася подібною до тієї, яка існувала до цього часу і, фактично, є відсильною та бланкетною.

Такий стан, на наш погляд, може бути виправданий щодо особливостей податкової діяльності, однак не є виправданим щодо загальних «правоохоронних» прав та обов’язків, які передбачені у Законі України «Про міліцію». На нашу думку, усі тонкощі правового статусу співробітників податкової міліції повинні бути зосереджені в одному правовому документі, через це ми пропонуємо здійснити перегрупування норм Закону України «Про міліцію» щодо правового та соціального статусу співробітників до положень ПК України.

Повноваження, що входять до адміністративно-правового статусу працівника міліції, на думку С. В. Шестакова, можна класифікувати за кількома підставами: за тривалістю володіння повноваженнями - ті, якими працівник міліції володіє постійно, незалежно від місця та часу перебування (реалізуються у повсякденних умовах), і додаткові, що покладаються на нього в разі виникнення ускладнених умов, надзвичайних обставин тощо; за метою їх реалізації: пов’язані з попередженням, припиненням протиправних діянь, затриманням осіб, які підозрюються у їх вчиненні; пов’язані з наданням допомоги громадянам, іншим суб’єктам права; за характером (спрямованістю) дій, яких необхідно вжити для реалізації відповідних прав та обов’язків працівника міліції: обов’язки, для реалізації яких необхідно утримуватися від вчинення певних дій; повноваження, для реалізації яких необхідно вживати певних активних дій [182].

Стаття 350 ПК України передбачає повноваження податкової міліції. Податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань:

1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про кримінальні та інші правопорушення, віднесені законом до компетенції податкової міліції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

2) проводить відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, а також досудове розслідування в межах наданої законом компетенції, вживає заходів щодо відшкодування завданих державі збитків;

3) здійснює розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері;

4) вживає заходів щодо виявлення і розслідування злочинів, пов'язаних з відмиванням, легалізацією, розкраданням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями;

5) виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування та бюджетній сфері, вживає заходів до їх усунення;

6) у разі виявлення фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю;

7) передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які законом передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції;

8) забезпечує безпеку діяльності контролюючих органів та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов'язаних із виконанням ними службових обов'язків;

9) здійснює заходи щодо запобігання і протидії корупції у контролюючих органах та виявлення фактів корупції, а також усунення наслідків корупційних правопорушень;

10) складає протоколи та розглядає справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

11) збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень у сфері оподаткування та бюджетній сфері, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням;

12) виявляє кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах, установлює місцезнаходження платників податків, проводить опитування їх засновників, посадових осіб.

Особа начальницького чи рядового складу податкової міліції незалежно від займаної посади, місцезнаходження і часу у разі звернення до неї громадян або посадових осіб із заявою чи повідомленням про загрозу особистій чи громадській безпеці або у разі безпосереднього виявлення такої загрози повинна вжити заходів щодо запобігання правопорушенню і його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це найближчому органу внутрішніх справ [102].

Амбітною є позиція А. А. Козіни, яка зазначає, що органи податкової міліції є правоохоронними органами, які забезпечують економічну безпеку України. У зв’язку з цим компетенція органів податкової міліції охоплює реалізацію державних заходів, спрямованих на охорону (захист) економічних інтересів суб’єктів податкового права (фізичних і юридичних осіб, держави). Специфіка компетенції виявляється і в тому, що повноваження податкової міліції та інспекції здійснюються як спільні. Органи податкової міліції можуть брати участь у податкових перевірках у тих випадках, коли є оперативні дані щодо відповідних податкових правопорушень. Особливість організаційно-правового статусу обумовлена її належністю до структури податкової служби та збереженням у той же самий час більшості функцій та повноважень, притаманних органам звичайної міліції. За своїм змістом повноваження органів податкової міліції аналогічні повноваженням інших правоохоронних органів, зокрема, органів внутрішніх справ, служби безпеки. Однак вони відрізняються своїм предметом і основними напрямами діяльності. У деякій частині повноваження органів податкової міліції ширші за своїм обсягом. Це стосується, наприклад, адміністративних повноважень у фінансовій сфері (тобто за предметом контролю) [52].

Амбітність цієї позиції, на наш погляд, у тому, що на податкову міліцію не покладається згідно з чинним законодавством завдання забезпечення економічної безпеки України. Проте в контексті проведення реформи правоохоронних органів, діяльність яких спрямована на протидію економічній злочинності, формулювання мети забезпечення економічної безпеки України для податкової міліції може бути актуальним.

Позитивним є внесення до ПК України статті 355 «Врегулювання конфлікту інтересів», у якій сказано, що у разі виникнення конфлікту інтересів під час виконання службових повноважень посадова чи службова особа податкової міліції зобов'язана негайно доповісти про це своєму безпосередньому керівникові. Безпосередній керівник посадової особи чи службової особи податкової міліції зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання конфлікту інтересів шляхом доручення виконання відповідного службового завдання іншій посадовій особі, особистого виконання службового завдання чи в інший спосіб, передбачений законодавством [102]. Крім усього сказаного, необхідно в Податковому кодексі України передбачити положення щодо конфлікту інтересів, пов’язаного з потенційною можливістю проходження служби родичами. У цьому випадку, на нашу думку, додаткове антикорупційне правило не завадить, а навпаки, сприятиме утвердженню законності.

Проблема корупції в податковій міліції, на жаль, залишається досить гострою. За січень - березень 2015 рік, за офіційними даними ДФС України, було здійснено комплекс заходів, спрямованих на забезпечення дотримання вимог антикорупційного законодавства у податково-митній сфері. Проведено майже 1,1 тис. службових розслідувань і перевірок, результатами яких до дисциплінарної відповідальності притягнуто 199 посадових осіб, звільнено з державної служби 35 працівників, вжито інших заходів впливу - 288, направлено до інших правоохоронних органів. Із початку року за фактами вчинення посадовими особами ДФС злочинів у сфері службової діяльності правоохоронними органами розпочато 188 кримінальних проваджень, з яких 160 (або 85 %) - за матеріалами підрозділів власної безпеки ДФС. За цей період стосовно посадових осіб фіскальних органів складено та направлено до суду 17 протоколів про вчинення адміністративних корупційних правопорушень, з них 13 - за матеріалами підрозділів власної безпеки.

Так, підрозділом контролю службової етики ГУВБ за січень-березень цього року проведено 216 оцінювань особистих моральних якостей та психологічних тестувань співробітників структурних підрозділів та спеціалізованих департаментів ДФС, 8 індивідуальних психологічних консультацій, 5 профорієнтаційних досліджень [114].

У контексті антикорупційних норм необхідно згадати позицію О. В. Гладовича, який вказує на такі особливості працівників ДПС: мають доступ до великих коштів, тому вони повинні демонструвати високий рівень захищеності від корумпованості; мають високий рівень влади, оскільки невиконання вимог органів ДПС призводить до різного роду санкцій, аж до втрати свободи; повинні мати високий рівень відповідальності за свої дії, професійність та об’єктивність (це положення, на наш погляд, стосується всіх державних службовців); перебувають в атмосфері ворожості з боку платників податків, тому вони повинні розвивати високий рівень психологічної стійкості, доброзичливості, вміння конструктивно вирішувати можливі конфлікти [27, 158, 159]. Дієвими заходами протидії корупції та формування професійного апарату службовців, зокрема в податкових органах, абсолютно виправдано називають законодавче урегулювання питань професійної етики публічної служби, що сприятиме підвищенню професійного рівня та компетентності публічних службовців, забезпечить прийняття обґрунтованих і справедливих рішень [14, 160].

Подальша робота зі зміцнення законності повинна стати пріоритетним напрямом діяльності підрозділів податкової міліції, адже зменшення її проявів у кінцевому підсумку спричинить зміну взаємовідносин між платниками податків та співробітниками податкової міліції у бік налагодження правового діалогу, що сприятиме більш ефективній реалізації податкової політики держави.

А. О. Сусловець справедливо зазначає, що врегулювання законодавчих і практичних проблем застосування етичних принципів при проходженні служби в органах ДПС: сприятиме забезпеченню високого рівня етики поведінки посадових осіб податкових органів; дасть змогу проінформувати фізичних та юридичних осіб про те, якої поведінки вони повинні очікувати від посадових осіб податкових органів; сприятиме профілактиці корупції та розширить можливості впливу громадськості на оцінювання та якість діяльності органів Податкової служби України; дозволить сформувати позитивний імідж органів Податкової служби України та репутації її посадових осіб; зміцнить авторитет та довіру до неї не лише платників податків, але й суспільства в цілому [159].

Ще одне питання, яке потребує додаткової уваги, - це гарантії при реалізації власного правового статусу. На подібну ситуацію звертав увагу С. В. Зливко при дослідженні правового статусу персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України [43]. Як зазначалося раніше, співробітники податкової міліції наділені значною кількістю юрисдикційних повноважень і здатні застосовувати державний примус. Однак якщо розбиратись буквально в нормах нормативно-правових актів, які мають значення для повноцінної реалізації примусу, можемо констатувати, що стаття 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить згадку про відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця [51]. При цьому дана стаття не допускає поширювального трактування її положень, тобто перелік суб’єктів, до яких вона застосовується, є вичерпним. З формально юридичної точки зору немає підстав застосовувати її у практиці діяльності податкової міліції, навіть через опосередковане згадування на положення цієї статті у Законі України «Про міліцію» [121]. Відсутність спеціальної норми у Кодексі України про адміністративні правопорушення нівелює повноваження податкової міліції в частині застосування державного примусу через фактичну відсутність санкцій за виконання законних вимог працівника.

Отже, необхідно відкоригувати положення статті 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у якій передбачити відповідальність громадян за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника правоохоронних органів. Крім того, зробити в даній статті частину другу - примітку, у якій розшифрувати вичерпний перелік співробітників правоохоронних органів, на яких поширюється положення цієї статті. Такі зміни призведуть до формування довершеної правової основи можливості реалізації примусових повноважень.

Головний підсумок, який стосується правового статусу співробітників податкової міліції, пов’язується з необхідністю уніфікації всіх положень, що визначають їх права, обов’язки та повноваження в одному нормативно - правовому акті, що полегшить сприйняття цих норм як співробітниками, так і громадянами, державними інституціями, які вступають у взаємовідносини з фіскальною службою.

На жаль, питання правового та соціального захисту співробітників податкової міліції вирішене законодавцем за аналогією з вирішенням окремих питань правового статусу і залишається відсилочним.

Не можна погодитися з думкою про те, що соціальний захист працівників податкової міліції є складовою частиною права соціального захисту населення. Він здійснюється на загальній правовій основі і лише в окремих випадках має специфічну основу [92]. Саме відсилання до спеціального законодавства, зокрема, до Законів України «Про міліцію», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» тощо засвідчує формування виключно спеціального змісту соціального захисту працівників податкової міліції.

Ю. Кравченко обґрунтовує необхідність окремого визначення поняття «соціальний захист», під яким розуміє насамперед те середовище, яке на основі економічних та культурних реалій надає умови для сприятливого індивідуального розвитку особистості, реалізації її творчих здібностей [58, с. 13]. Стаття 356 Податкового кодексу України передбачає, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Державний нагляд за охороною праці осіб начальницького і рядового складу податкової міліції здійснюється самостійними органами державного нагляду за охороною праці податкової міліції. Крім того, стаття 357 передбачає, що форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції здійснюється у порядку, встановленому законом для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ [102].

На сьогодні соціальне забезпечення співробітників податкової міліції не відповідає умовам проходження служби та є фактичною передумовою для поширення явищ корупції в лавах цієї служби. Положення Закону України «Про міліцію» на практиці є недіючими. Такі норми, у яких забезпечуються те, що держава гарантує працівникам міліції соціальний захист [121], - діють вибірково, а здебільшого не діють зовсім. Крім того, всупереч положень багатьох рішень Конституційного Суду України, законами «Про Державний бюджет» на кожен конкретний рік постійно обмежуються соціальні гарантії працівників податкової міліції. Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.) Зокрема, у своєму рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007

Конституційний Суд України оголосив правову позицію і зробив висновок, що призупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів та їх сімей, зумовлений особливістю професійних обов’язків, пов’язаних із ризиком для життя та здоров’я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. У рішеннях Конституційного Суду України також зазначається, що звуження змісту та обсягу конституційного права на достатній життєвий рівень шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Отже, на фоні сказаного є необхідність відновлення усіх соціальних гарантій для працівників податкової міліції, а також відновлення практики покращання фінансового та матеріального забезпечення їх функціонування через особливий (фактично індивідуально-вказівний) порядок із боку вищого керівництва держави. Зокрема, на нашу думку, на сьогодні є потреба у відновленні положень Указу Президента України «Про посилення соціального захисту осіб начальницького складу податкової міліції органів державної податкової служби».

Правове та соціальне забезпечення працівників податкової міліції потребує уніфікації в ПК України через доповнення розділу XVIII-2 «Податкова міліція». Крім того, необхідно зазначити про відсутність у сучасному правовому регулюванні чіткої кадрової політики відомства та стратегії кадрового забезпечення податкової міліції.

Кадрова політика - система роботи з персоналом, що об’єднує різні форми діяльності й має на меті створення згуртованого й відповідального високопродуктивного колективу для реалізації можливостей адекватно реагувати на зміни в зовнішньому і внутрішньому середовищах [169].

О. В. Гладович зазначає, що кадрова політика в органах державної податкової служби - це нормативно-визначена цілеспрямована активна діяльність спеціально уповноважених посадових осіб щодо процесів професійної орієнтації, прогнозування та планування кадрових потреб,

відбору, підготовки, розстановки та звільнення особового складу, щовідповідає принципам демократичного розвитку країни, невпинного зростання професіоналізму службовців. Невід’ємними елементами кадрової політики є: визначення оптимально необхідної кількості працівників, моніторинг якості виконання службових обов’язків, робота з кадрами, яка передбачає: підбір, оцінювання, переміщення, звільнення працівників,

підготовку кадрів (початкову, спеціальну, перепідготовку та підвищення кваліфікації), стимулювання службово-трудової активності та соціальної спрямованості їх праці, виховання особового складу та його психологічне супроводження [27].

Основними елементами роботи з кадрами в органах, службах та підрозділах Державної податкової служби є: організаційно-штатна робота, добір кадрів, розстановка кадрів, підготовка кадрів, присвоєння спеціальних звань, оцінювання кадрів, забезпечення службового просування кадрів, виховання кадрів, соціально-правовий захист працівників, стимулювання службової активності кадрів, укріплення законності і службової дисципліни в діяльності кадрів, звільнення кадрів, робота з ветеранами [79].

Таким чином, наукове супроводження кадрової роботи достатньою мірою репрезентовано згаданою формою роботи в органах ДФС України, а не в підрозділах податкової міліції.

Отже, на підставі сказаного кадрова робота в підрозділах податкової міліції - це комплекс заходів, які здійснюються спеціальними (кадровими) підрозділами ДФС України щодо ефективної комплектації посад, розстановки кадрів, забезпечення порядку проходження та в необхідних випадках - припинення служби в підрозділах податкової міліції.

Кадрова політика в підрозділах податкової міліції може бути визначена як частина кадрової політики ДФС України, яка передбачає систему нормативно-визначених принципів, організаційних, правових, соціальних і економічних заходів, що забезпечують досягнення цілей і завдань кадрової роботи в підрозділах податкової міліції.

Отже, подальше вдосконалення правового та соціального захисту ми вбачаємо в таких заходах:

1) уніфікація положень правового та соціального захисту в ПК України, відмовившись від відсилочних норм до інших нормативно-правових актів;

2) розроблення окремої кадрової політики підрозділів податкової міліції та впровадження її в практичну діяльність;

3) формування кадрової стратегії підрозділів податкової міліції;

4) поновлення заходів підвищення соціального захисту співробітників підрозділів податкової міліції через відновлення втручання з боку Президента України власними указами про підвищення соціальних гарантій співробітників підрозділів податкової міліції, а також виконання положень Конституції України у частині правового та соціального захисту співробітників підрозділів податкової міліції.