1.4 Принципи адміністративної відповідальності за булінг (цькування) та їх реалізація в правозастосовчій практиці

Забезпечення адміністративної відповідальності за булінг (цькування) здійснюється у повній мірі завдяки дотриманню її принципів.

Відповідно до академічного тлумачного словника української мови, принцип - основне вихідне положення якої-небудь наукової системи, теорії, ідеологічного напряму та ін.[ 115].

Отже, принцип - це вихідне положення, ідеї, початок, основа будь - якого вчення.

С. М. Клєпіков зазначає, що «принцип» має кілька значень:

- «основне вихідне положення якої-небудь теорії, вчення, науки, світогляду, політичної організації;

- внутрішнє переконання людини, що визначає його ставлення до дійсності, норми поведінки та діяльності;

- основа пристрої або дії будь-якого приладу, машини тощо» [60, с. 35].

Слід зазначити, що наразі, немає єдиного розуміння категорії «принципи адміністративної відповідальності», це може бути пов’язане із тим, що по - перше, немає єдиної точки зору розуміння категорії «адміністративна відповідальність», по - друге, присутнє внутрішнє переконання людини (суб’єктивний фактор) при дослідженні та розумінні законодавчої бази, яка відповідала вимогам часу.

Так, на думку О. Г. Стрельченко принципи адміністративної відповідальності - це основні положення, закріплені в Конституції та інших законах України, на яких базується порядок притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності [173]. Тобто, у визначені науковця наголошено на необхідності закріплення принципів адміністративної відповідальності у нормативно - правових актах.

Подібної точки зору й Ю. В. Кононенко, який зазначає, що принципи адміністративної відповідальності - це основоположні ідеї, закріплені нормами адміністративного права, які відображають сутність, призначення і зміст адміністративної-правової відповідальності, закономірності її розвитку та реалізації [69, с. 83].

О. Кузьменко, І. Пастух, О. Стрельченко у Курсі адміністративного права України визначено, що принципи адміністративної відповідальності - це основні положення, закріплені в Конституції та інших законах України, на яких базується порядок притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності ^[16], ^[17].

Авторським колективом визначено та охарактеризовано принципи адміністративної відповідальності.

Так, принцип верховенства права полягає в тому, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені виконанням і дією саме принципу верховенства права в Україні.

Принцип законності полягає, по-перше, в тому, що адміністративна відповідальність настає лише за ті діяння, які передбачені законом, по-друге, притягати до адміністративної відповідальності мають право тільки передбачені законом компетентні органи, по-третє, органи публічної адміністрації при вирішенні питання про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності мають керуватися законом і здійснювати свої повноваження в межах передбаченої законодавством компетенції.

Принцип обґрунтованості полягає в тому, що довільне притягнення особи до адміністративної відповідальності не допускається. Правозастосовні органи мають установити сам факт учинення адміністративного проступку, а

також встановити інші обставини справи, які мають значення для кваліфікації адміністративного проступку та індивідуалізації

адміністративної відповідальності.

Принцип невідворотності передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок. Принцип своєчасності адміністративної відповідальності означає можливість притягнення правопорушника до відповідальності упродовж строку давності, тобто періоду часу, не занадто віддаленого від факту правопорушення.

Принцип справедливості виявляється в тому, що законодавець, передбачаючи санкцію за адміністративне правопорушення, має виходити зі ступеня суспільної небезпеки такого протиправного діяння. Принцип гуманізму полягає в повазі до гідності і прав особи.

Принцип індивідуалізації покарання вимагає відповідності між заходом впливу до правопорушника, що обирається, і ступенем суспільної небезпеки адміністративного проступку.

Відповідність провини та покарання вимагає, щоб у виборі конкретного заходу адміністративного стягнення враховувалися всі обставини вчиненого правопорушення і особа порушника ^[18], ^[19].

Як помічаємо, що ні на законодавчому, ні на науковому рівні не сформульовано розуміння принципів адміністративної відповідальності за булінг (цькування). Тому назріла необхідність у формулюванні авторської категорії «принципи адміністративної відповідальності за булінг (цькування)» під якою пропонуємо розуміти основоположні ідеї, що відображені в нормах права та на яких базується діяльність уповноважених суб’єктів, спрямована на притягнення до відповідальності винних осіб за булінг (цькування).

Необхідно відзначити те, що принципи реалізації адміністративної відповідальності за булінг (цькування) в Україні ґрунтуються на загальних принципах адміністративної відповідальності: верховенство права,

законності, обґрунтованості, своєчасності, справедливості, гуманізму, рівності перед законом тощо.

Тому наголошено на необхідності характеристики загальних принципів адміністративної відповідальності:

Принцип верховенства права адміністративної відповідальності полягає у тому, що адміністративна відповідальність у матеріальному і процесуальному аспекті повинна відповідати правовому закону, а він у свою чергу - загальним тенденціям, потребам розвитку суспільства і людини.

Конституційний Суд України у своєму рішенні наголосив, що: «...в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Згідно з поглядом Т. О. Чепульченко, верховенство права - це реальне відображення нормальної ситуації випереджувального розвитку природних прав людини порівняно з розвитком системи об'єктивного юридичного права та й правової системи. Суб'єктивне право, природні права людини завжди вищі, перші, оскільки мають «вести» за собою об'єктивне юридичне право. Різницю між правом (jus) і законом (Іех) вбачали ще стародавні римські юристи, які вважали, що в разі розходження між цими явищами «Іех» необхідно було приводити у відповідність з «jus». Саме це й має на меті ствердити принцип верховенства права [197, с. 186]. Таким чином, авторка акцентує увагу на тому, що право є історично першим від закону та «дух» закону та «буква» закону не повинні мати розбіжностей.

Таким чином, лише праву може надаватися законна сила і воно повинно бути основою законів держави.

Принцип законності адміністративної відповідальності закріплено у ст.

7 КУпАп та на думку, Х.П. Ярмакі полягає у тому, що застосування адміністративної відповідальності здійснюється на підставах і в порядку, визначеному законом» [211, c. 108]. Критерієм принципу законності адміністративної відповідальності є дотримання усіма суб’єктами адміністративного права вимог, які містять у нормативно - правових актах, які регулюють адміністративно правові відносини [210, с. 111].

С. М. Клєпіков зазначає, що принцип законності, означає всі дії законодавчих органів суб’єктів держави з підготовки та прийняття нормативних правових актів, а також самі ці акти повинні ґрунтуватися на Конституції і бути прийняті відповідно і на підставі Кодексу про адміністративні правопорушення [60, c.27].

Отже, сутність принципу законності адміністративної відповідальності полягає у застосуванні норм адміністративного права чи їх реалізація повинна відповідати Конституції України та чинним нормативно - правовим актам.

Принцип рівності перед законом виявляється в тому, що усі особи, незалежно від незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, або іншого становища підлягає притягненню до адміністративної відповідальності відповідно до діючого адміністративного законодавства.

Принцип обґрунтованості полягає у тому, що будь-яке свавільне, без ретельного зібрання та вивчення матеріалів провадження, притягнення особи до адміністративної відповідальності не допускається. Цей принцип прямо не закріплений у адміністративному законодавстві, але випливає з його норм та реалізується судовою системою. Прикладом реалізації даного принципу є постанова Першотравневого районного суду м. Чернівці [112]. Фабула справи полягає у наступному: до суду надійшли адміністративні матеріали, від Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області Чернівецького відділення поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч. 1 КупАП М., яка ухилилася від виконання обов'язків, передбачених ст.184 Сімейного кодексу України по виховуванню свого малолітнього сина К, внаслідок чого останній спільно з іншими учнями ЗОШ №16 вчинив булінг. Суддя керуючись тим, що у КУпАП наявна спеціальна стаття, якою регламентована відповідальність за вчинення булінгу і саме за цією статтею повинні кваліфікуватись дії особи у разі вчинення дій, які підпадають під ознаки булінгу та у змісті протоколу суть адміністративного правопорушення, викладена в загальних рисах без конкретизації об’єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП зокрема, в протоколі не зазначено які саме насильницькі дії були вчинені порушником по відношенню до потерпілого, які наслідки викликали вказані дії у потерпілого і чи були вони взагалі, чи мало діяння систематичний характер, якщо так - то в який період часу, з конкретною вказівкою на час кожної події. Керуючись принципом обґрунтованості суддя повернула матеріали адміністративної справи на доопрацювання.

Принцип своєчасності полягає у непорушені термінів притягнення особи до адміністративної відповідальності, так званих строків давності.

Так, відповідно до ст. 38 КУпАП «адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті» [62]. Отже, після спливу терміну давності, адміністративні стягнення не накладаються.

Принцип справедливості полягає у тому, що покарання повинно бути прямо пропорційне тяжкості вчинення злочину. Провина повинна відповідати покаранню, а покарання - провині. Відповідно до ст. 61 Конституції України, особа двічі не може притягатися до відповідальності за одне й те саме правопорушення [71].

Цікавою є точка зору О. О. Головченко, яка співвідносить принцип справедливості з принципом законності, керуючись тим, що закон і є апріорі справедливим [29, с. 7].

Відрізняється точка зору А. А. Хорєва стосовно ототожнення законності і справедливості : «законність - це формальний принцип (принцип організації діяльності), а справедливість - це змістовний принцип (принцип діяльності), оскільки він визначає сам зміст правової норми» [194, с. 192].

Принцип гуманізму, за О. Г. Стрельченко, полягає в повазі до гідності і прав особи. Виходячи з принципу гуманізму, чиновникам забороняється, прикриваючись формальними процесуальними приписами, принижувати гідність особи, ущемляти її найменші потреби й інтереси. Правозастосування існує лише для того, щоб реалізувати права та обов’язки громадян. А засоби, як відомо, повинні відповідати меті - безпечному існуванню та розвитку особи в суспільстві. Вибір процедурних форм, що не відповідають цій меті, гальмує або взагалі заважає реалізації ідей гуманізму. Крім того, гуманізм є критерієм правильності рішення, а також виявляється в обставинах, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення (наприклад, неосудність особи в стані крайньої необхідності). Достеменно визначена істина у справі має оцінюватись згідно з моральними принципами» [173]. Тобто, головна ідея принципу гуманізму полягає у непорушені честі та гідності особи при реалізації її прав та обов’язків.

Окрім загальних принципів адміністративної відповідальності, можна виділити й характерологічний, який притаманний саме такому правопорушенню як булінг (цькування): поєднання індивідуалізації та деіндивідуалізації покарання.

Принцип індивідуалізації полягає у тому, що правозастосовні органи повинні у повній мірі та належним чином зібрати та дослідити усі наявні докази факту вчинення адміністративного правопорушення саме цією особою, яка у подальшому буде притягнута до відповідальності, спираючись на ступінь суспільно - небезпечності правопорушення та особу правопорушника. Проте аналіз законодавства у сфері протидії булінгу (цькування) та судової практики дає змогу стверджувати, що до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 173-4 КУпАП вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, притягаються їх батьки або особи, що їх замінюють. Виходячи з цього, можна стверджувати про принцип деіндивідуалізації покарання за булінг (цькування), суть якого полягає у тому, що відповідальність несуть треті особи, за діяння, яке ним по факту, не було вчинене, так звана «трансмісія» відповідальності [129].

Таким чином, принципи адміністративної відповідальності за булінг (цькування) можна класифікувати на загальні, які притаманні нормам адміністративного права та характерологічні - характерні лише для адміністративної відповідальності за булінг (цькування).