<<
>>

Засоби забезпечення режиму у колоніях

Режим, як порядок здійснення певної діяльності, обумовлює на­явність механізмів та засобів його реалізації, забезпечення та дотри­мання. Кримінально-виконавче законодавство регламентує деякі за­соби забезпечення режиму.

Взагалі, засобами забезпечення режиму є сукупність правових та адміністративних інститутів, які спрямовані на організацію та здій­снення режиму покарання у виді позбавлення волі.

Виходячи зі змісту кримінально-виконавчого законодавства, при­йнято виділяти наступні засоби забезпечення режиму:

1. Охорона і нагляд за засудженими, в тому числі технічні засоби нагляду і контролю;

2. Оперативно-розшукова діяльність;

3. Режим особливих умов у колоніях;

4. Застосування засобів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї;

5. Застосування до засуджених заходів заохочення та стяг­нення.

Розглянемо коротко кожен з вказаних засобів:

1. Охорона і нагляд за засудженими були розглянуті нами раніш. Тут можна лише додати, що нагляд та контроль за засудженими забез­печується також за допомогою технічних засобів. Стаття 103 КВК Ук­раїни передбачає, що адміністрація колонії має право використовува­ти аудіовізуальні, електронні й інші технічні засоби для попередження втеч та інших злочинів, порушень встановленого законодавством по­рядку відбування покарання, отримання необхідної інформації про поведінку засуджених. При цьому, адміністрація колонії зобов’язана повідомити засуджених про застосування технічних засобів нагляду і контролю.

2. Серед засобів забезпечення режиму законодавець називає оперативно-розшукову діяльність. Відповідно до положень ст. 104 КВК України в колоніях здійснюється оперативно-розшукова діяльність, основним завданням якої є пошук і фіксація фактичних даних про про­типравну діяльність окремих осіб та груп з метою:

— забезпечення безпеки засуджених, персоналу колоній та ін­ших осіб;

— попередження і виявлення злочинів, вчинених у колоніях, а також порушень встановленого порядку відбування по­карання;

— вивчення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів та ін­ших правопорушень;

— надання правоохоронним органам, які здійснюють оператив- но-розшукову діяльність або кримінальне провадження, допо­моги в розкритті, припиненні та попередженні злочинів.

Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами органів і установ виконання покарань. На мою думку оперативно-розшукову діяльність не можна однозначно відносити до засобів забезпечення режиму. Пояснити це можна тим, що опера­тивно-розшукова діяльність проводиться у зв'язку з вчиненням зло­чину з метою виявлення осіб, які вчинили цей злочин та факторів, які сприяли або визвали вчинення злочину. Отже, якщо злочин вже вчинено це означає, що режим не був забезпечений належним чи­ном і забезпечити його, так би мовити, «заднім числом» неможливо. Крім того, відповідно до ст. 1 та 2 Закону України «Про оперативно- розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність — це сис­тема гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозві- дувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діян­ня окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримі­нальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спе­ціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. Тобто оперативно-розшукова діяльність має місце тоді, коли йдеться про протиправні діяння, які передбачені серед складів злочину у КК України. Законодавець нічого не говорить про забезпе­чення режиму.

3. Режим особливих умов у колоніях. У випадках стихійного ли­ха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масо­вих заворушень, проявів групової непокори засуджених або в разі ви­никнення реальної загрози збройного нападу на колонію чи у зв'язку з введенням надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування колонії посилюється охорона, нагляд за засудженими, здійснюються інші додаткові режимні заходи.

Для припинення групових протиправних дій засуджених та лікві­дації їх наслідків за рішенням Голови Департаменту, начальника уп­равління (відділу) Департаменту в Автономній Республіці Крим, об­ласті, місті Києві та Київській області використовуються сили і засоби колонії, органів і установ виконання покарань, а в разі потреби з доз­волу Міністра внутрішніх справ України, начальника Головного управ­ління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, начальника управління Міністер­ства внутрішніх справ України в області, місті Севастополі — органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

Всі елементи режиму (надання побачень, посилок (передач), то­що), які не були реалізовані під час дії режиму особливих умов, нада­ються засудженим після відміни режиму особливих умов.

5. Застосування засобів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї. Ці засоби впливу законодавець також вказав серед засобів за­безпечення режиму. І хоча застосування фізичної сили, вогнепальної зброї та спецзасобів — є крайніми заходами впливу, їх необхідність все ж таки визнається не тільки національним кримінально-виконав­чим правом але й міжнародним досвідом виконання покарань та між­народними нормами.

До засуджених може бути застосована фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка та зброя, якщо вони чинять фізичний опір персоналу колонії, злісно не виконують його законні вимоги, про­являють буйство, беруть участь у масових заворушеннях, захваті заручників або чинять інші насильницькі дії, а також у разі втечі з-під варти з метою припинення вказаних протиправних дій, а також запобігання заподіянню цими особами шкоди оточенню або самим собі. Якщо застосування заходів фізичного впливу уникнути немож­ливо, вони не повинні перевищувати міру, необхідну для виконання покладених на адміністрацію колонії обов’язків, і мають зводитися до завдання найменшої шкоди здоров’ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація колонії зобов’язана негайно надати допо­могу потерпілим.

Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку працівники кримі­нально-виконавчої системи мають право застосувати заходи фізич-

ного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, також в випад­ках, коли інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов’язків. Це положення ПВР не зовсім зрозуміле, оскільки сформу­льовано дуже не конкретно. Важко представити про що, про які випад­ки веде мову законодавець. Таке положення нормативного акту дає надто великий простір для його тлумачення в будь-який бік посадови­ми особами органів та установ виконання покарань.

Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї має передувати попередження про намір використання вказа­них заходів і засобів, якщо дозволяють обставини.

Попередження мо­же бути здійснено голосом, при значній відстані або зверненні до ве­ликої групи людей — через гучномовні установки, підсилювачі мови, і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби будуть застосовуватися. Без попередження вказані заходи, засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю персоналу колонії чи інших осіб.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його засто­сування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, ха­рактеру правопорушення та особи правопорушника.

До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не засто­совується. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповноліт­ніх, крім випадків вчинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров’ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

Кожний випадок застосування наручників, гамівної сорочки, спеціальних засобів і вогнепальної зброї в обов’язковому порядку фіксується у журналі рапортів приймання-здавання чергувань ЧПНУ. Про кожний випадок застосування зброї складається рапорт і негайно повідомляється прокурор.

Використання фізичної сили, спеціальних засобів і зброї допус­кається також в інших випадках, передбачених законами України «Про міліцію» і «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України».

Порядок і підстави застосування наручників. Наручники до за­суджених застосовуються за розпорядженням начальника установи,

його заступників, ЧПНУ та їх заступників. Наручники до засуджених застосовуються у разі:

а) учинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варти, адміністрації установи або проявів буйства;

б) відмови слідувати до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру;

в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуд­жених чи інших осіб;

г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу.

Наручники застосовуються до засуджених у положенні «руки за

спиною».

Кожні дві години здійснюється перевірка стану здоров'я засудже­них до яких застосовані наручники.

Наручники знімаються за наказом осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або наказом начальника, вищого за посадою.

Про застосування наручників складається акт. Особи, які припус­тилися необґрунтованого застосування наручників, несуть за це від­повідальність.

Порядок і підстави застосування сльозоточивих речовин, гумо­вих кийків та фізичної сили. Особовий склад установи має право са­мостійно застосовувати сльозоточиві речовини, гумові кийки та фі­зичну силу у разі:

а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та ін­ших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;

б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених;

в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення;

г) затримання або доставляння засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі;

ґ) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, ад­міністрації установи;

д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі;

є) звільнення заручників.

Про застосування сльозоточивих речовин, гумових кийків та фі­зичної сили працівник складає рапорт, який розглядається начальни­ком установи або особою, яка виконує його обов'язки, реєструється у спеціальному журналі та додається до особової справи засуд­женого.

Забороняється застосування сльозоточивих речовин та гумових кийків до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю пра­цівників установи або інших осіб, чи збройного нападу.

Забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а пластиковим кий­ком типу «тонфа» — по голові, шиї, сонячному сплетенні, ключич­ній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, копчику, крім випадків реальної загрози життю та здоров'ю персоналу установи та засуджених.

Перевищення повноважень із застосування цих засобів тягне за собою відповідальність, установлену законодавством.

Порядок і підстави застосування гамівної сорочки. Застосуван­ня гамівної сорочки належить до крайніх заходів впливу на засудже­них і може мати місце лише тоді, коли інші заходи щодо припинення буйства або безчинства були вичерпані і безрезультатні.

Гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника установи або особи, яка виконує його обов'язки, у присутності ЧПНУ і обов'язково під наглядом медичного працівника. Вказівка медич­ного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений, який буйствує, перебуває до заспокоєння, але не більше двох годин.

Гамівна сорочка застосовується в ізольованому приміщенні (ДІЗО, карцері, окремій камері ПКТ або в кімнаті молодших інспек­торів) не менше ніж трьома представниками чергової зміни.

До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не засто­совується. Кожний випадок застосування гамівної сорочки докумен­тується.

Особи, які припустилися необґрунтованого застосування гамів­ної сорочки, несуть за це відповідальність.

Порядок і підстави застосування вогнепальної зброї. Вогнепаль­на зброя як винятковий захід застосовується у разі скоєння засудже­ним нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю працівників установ виконання покарань або інших осіб, а та­кож у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припи­нити зазначені дії.

Забороняється застосовувати зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалід­ності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров'ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

Про кожний випадок застосування вогнепальної зброї адміністра­ція установи зобов'язана негайно повідомити прокурора.

5. Застосування до засуджених заходів заохочення та стяг­нення. Законодавець не називає ці заходи впливу на засуджених се­ред засобів забезпечення режиму. На мою думку, це дивно, оскільки система заходів заохочення та стягнення безпосередньо пов'язана з впливом на поведінку засуджених, стимулює слухняну поведінку, карає за порушення і саме цим забезпечує дотримання засудженими вимог режиму. Саме про це йдеться в ст.ст. 130, 132 КВК України, де вказано, що заохочення застосовуються за сумлінну поведінку (отже за дотримання вимог режиму), а стягнення застосовуються за пору­шення встановленого порядку відбування покарання (отже за пору­шення режиму). Тобто заходи заохочення та стягнення спрямовані саме на забезпечення режиму в колоніях. Система вказаних засобів закріплена в ст. 130-135 КВК України.

<< | >>
Источник: Конспект лекцій з кримінально-виконавчого права / М. В. Ро­манов; ГО «ХАРКІВСЬКА ПРАВОЗАХИСНА ГРУПА». - Харків: ТОВ «ВИДАВНИЦТВО ПРАВА ЛЮДИНИ»,2015. - 256 с.. 2015

Еще по теме Засоби забезпечення режиму у колоніях:

  1. 3. Засоби забезпечення сплати податкового зобов’язання.
  2. Кримінально-виконавчий кодекс України в главі 17 встановлює умови відбування покарання у колоніях, які властиві всім колоніям кримінально-виконавчої системи України.
  3. §4 Матеріальні засоби забезпечення міжнародної безпеки
  4. § 4. Забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту
  5. Питання 48. Процесуальні засоби забезпечення відшкодування, завданої кримінальним правопорушенням, шкоди та можливої конфіскації майна.
  6. Стаття 107. Операції з транспортними засобами, поміщеними в митний режим тимчасового ввезення.
  7. Стаття 34. Інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, що використовуються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
  8. Стаття 115. Операції з транспортними засобами комерційного призначення, поміщеними у митний режим тимчасового вивезення.
  9. if( !cssCompatible ) { document.write(" 25.7. Гарантії прав і свобод особи Гарантії прав і свобод особи — це юридичні засоби забезпечення повного, неухильного і безперешкодного здійснення кожним своїх прав і свобод, охорони прав і свобод від можливих протиправних посягань і їх захисту від будь-яких незаконних порушень. Дуже часто під гарантіями розуміють також певні фактори або різноманітні умови забезпечення прав і свобод особи. Проте фактори та умови самі по собі не належать до га
  10. 47. Забезпечення позову. Підстави, види і процесуальний порядок забезпечення позову та заміни забезпечення позову або скасування забезпечення позову.
  11. Стаття 110. Забезпечення дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення.
  12. Стаття 105. Товари, транспортні засоби, які можуть бути поміщені у митний режим тимча­сового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами.
  13. §3 Організаційні засоби забезпечення міжнародної безпеки (системи міжнародної безпеки)
  14. Стаття 333. Права органів доходів і зборів щодо забезпечення режиму зони митного контролю.
  15. Особливості відбування покарання у колоніях максимального рівня безпеки
  16. Особливості відбування покарання у колоніях середнього рівня безпеки
  17. Особливості відбування покарання у колоніях мінімального рівня безпеки
  18. Структурні дільниці виправних та виховних колоній. Розподіл засуджених у межах однієї колонії
  19. Особливості відбування покарання у виховних колоніях
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -