Стаття 34. Інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, що використовуються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері фінансів, встановлює вимоги до інформаційних, телекомунікаційних та інфо­рмаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, що використовуються:

1) суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності при застосуванні спеціальних спрощених процедур;

2) утримувачами складів тимчасового зберігання, митних складів, митними брокерами, іншими суб’єктами господарювання за їх бажанням для подання документів і відомостей, пе­редбачених цим Кодексом.

З метою запровадження процедури електронного декларування, контролю з боку органів доходів і зборів складського обліку тощо, центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи розроб­ляє технічні вимоги до облаштування робочої зони та вимог до наявного програмного забезпечення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, утримувачів складів тимчасового зберігання, митних складів, митних брокерів, з метою інтеграції з ЄАІС та Автоматизованої системи митного оформлен­ня в частині обміну інформацією.

2. Використання для митних цілей зазначених систем допускається тільки після перевірки їх відповідності встановленим стандартам (вимогам) та проведення консультацій за участю всіх безпосередньо заінтересованих сторін. Перевірка організується центральним органом ви­конавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

До всіх заінтересованих суб’єктів інформаційного обміну через органи доходів і зборів, у зоні ді­яльності яких вони функціонують, доводяться основні програмно-технічні вимоги. Шляхом обгово­рення відпрацьовується узагальнений, прийнятний для всіх, варіант програмно-технічних вимог.

3. Органи доходів і зборів та суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності відповідно до закону можуть обмінюватися будь-якою інформацією, обмін якою прямо не передбачений законодав­ством України з питань державної митної справи, зокрема, з метою налагодження співробітни­цтва з питань ідентифікації та протидії ризикам. Такий обмін може відбуватися на основі письмової угоди та передбачати доступ органів доходів і зборів до електронних інформаційних систем суб’єкта господарювання. Будь-яка інформація, що надається сторонами у ході співро­бітництва, є конфіденційною, якщо сторони не домовилися про інше.

Наприклад, з метою зменшення часу митного оформлення контейнерів, які прибувають в порти, центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи здійснюється обмін попередньою ін­формацією з морськими агентами щодо вантажів, які плануються прибути в порт. Такий обмін дає змогу до прибуття контейнера в порт на основі попередньої інформації, наданої морськими агентами, визначити за необхідністю форми контролю.