Стаття 17

1. Засновується Комітет проти катувань (,далі іменується «Комітет»), який здійснює функції, передбачені нижче. Комітет складається з десяти експертів, що відзначаються високими моральними якостями й визнаною компетент­ністю в галузі прав людини та виступають у своїй особи­стій якості.

2. Членів Комітету обирають таємним голосуванням із числа внесених до списку осіб, висунутих державами-сто­ронами. Кожна держава-сторона може висунути одну кандидатуру з числа своїх громадян. Держави-сторони враховують доцільність висунення осіб, які є також чле­нами Комітету з прав людини, заснованого згідно з Між­народним пактом про громадянські й політичні права, і виявлять бажання працювати в Комітеті проти катувань.

3. Вибори членів Комітету проводяться на нарадах дер- жав-сторін, що скликаються Генеральним секретарем Ор­ганізації Об’єднаних Націй один раз на два роки. На цих нарадах, кворумом для яких є дві третини держав-сторін, обраними до Комітету членами вважаються кандидати, які здобули найбільше число голосів і абсолютне число голосів представників держав-сторін Конвенції, що при­сутні й беруть участь у голосуванні.

4. Первісні вибори проводяться не пізніш як через шість місяців з дати набуття чинності цією Конвенцією. При­наймні за чотири місяці до дати проведення чергових ви­борів Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй надсилає державам-сторонам листа з пропозицією подати свої кандидатури протягом трьох місяців. Генеральний секретар готує список, до якого в алфавітному порядку вносять усіх висунутих таким чином осіб із зазначенням держав-сторін, які їх висунули, та розповсюджує цей спи­сок серед держав-сторін.

5. Члени Комітету обираються на чотирирічний строк. Вони мають право на переобрання при повторному ви­суненні. Проте строк повноважень п’яти членів, обраних на перших виборах, минає в кінці дворічного періоду; негайно після перших виборів імена цих п’яти членів визначаються шляхом жеребкування головою наради, про яку йдеться в пункті 3 цієї статті.

6. У разі смерті або відставки члена Комітету чи немож­ливості виконання ним з якихось інших причин своїх функцій у Комітеті держава-сторона, що запропонувала його кандидатуру, призначає на строк, що залишився, ін­шого експерта з числа своїх громадян за згодою більшості держав-сторін. Кандидатура вважається схваленою, якщо половина чи більше держав-сторін не відповіли негативно протягом шести місяців після одержання інформації від Генерального секретаря ООН про запропоноване призна­чення.

7. Держави-сторони беруть на себе покриття витрат чле­нів Комітету під час виконання ними обов’язків у Комітеті.