Стаття 21

1. Згідно з цією статтею будь-яка держава-сторона цієї Конвенції може в будь-який час заявити, що вона визнає компетенцію Комітету одержувати й розглядати повідом­лення, що стосуються заяв однієї держави-сторони проте, що інша держава-сторона не виконує своїх зобов’язань за цією Конвенцією.

а) якщо яка-небудь держава-сторона вважає, що інша держава-сторона не виконує положень цієї Конвенції, то вона може письмовим повідомленням довести це пи­тання до відома зазначеної держави-сторони. Протягом трьох місяців після отримання цього повідомлення держа­ва-адресат подає в письмовій формі державі, що послала таке повідомлення, пояснення або будь-яку іншу заяву з роз’ясненням з цього питання, де мають міститися, на­скільки це можливо й доцільно, посилання на внутрішні процедури й заходи, яких було вжито, буде вжито чи може бути вжито з цього питання;

b) якщо питання не розв’язане задовільно для обох відповідних держав-сторін протягом шести місяців після одержання державою-адресатом первісного повідомлен­ня, будь-яка з цих держав має право передати це питання в Комітет, сповістивши про це Комітет та іншу державу;

c) Комітет розглядає питання, передане йому згідно з цією статтею, лише після того, як він упевниться, що в даному разі всі доступні внутрішні заходи були вжиті й вичерпані відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права. Це правило не діє в тих випадках, коли застосування цих заходів невиправдано затягуєть­ся й навряд чи надасть ефективну допомогу особі, яка є жертвою порушення цієї Конвенції;

d) під час розгляду повідомлень за цією статтею Комітет проводить закриті засідання;

e) з додержанням положень підпункту (с) Комітет надає послуги відповідним державам-сторонам з метою друж­нього вирішення спору на підставі поваги до зобов’язань, передбачених у цій Конвенції. З цієї метою Комітет може за необхідності заснувати спеціальну погоджувальну ко­місію;

f) з будь-якого переданого йому згідно з цією статтею питання Комітет може закликати відповідні держави-сто- рони, зазначені в пункті (b), подати будь-яку інформацію, що стосується справи;

g) відповідні держави-сторони, зазначені в підпункті (b), мають право бути представленими при розгляді питання в Комітеті й робити усні і/чи письмові заяви;

h) Комітет протягом дванадцяти місяців від дня одер­жання повідомлення згідно з підпунктом (b) сповіщає:

i) якщо досягається рішення в рамках положень під­пункту (е), то Комітет обмежується у своєму повідомленні коротким викладом фактів і досягнутого рішення;

іі) якщо рішення в рамках положень підпункту (е) не до­сягнуто, то Комітет обмежується у своєму повідомленні коротким викладом фактів; письмові заяви і записи ус­них заяв, поданих відповідними державами-сторонами, додаються до повідомлення.

З кожного питання повідомлення Комітету надсилається відповідним державам-сторонам.

2. Положення цієї статті набувають чинності, коли п’ять держав-сторін цієї Конвенції зроблять заяви відповідно до пункту 1 цієї статті. Такі заяви здаються державами-сто­ронами на зберігання Генеральному секретареві Організа­ції Об’єднаних Націй, який надсилає їх примірники іншим державам-сторонам. Заява може бути в будь-який час від­кликана шляхом повідомлення Генерального секретаря. Таке відкликання не повинно завдавати шкоди розгляду будь-якого питання, що є предметом повідомлення, уже переданого згідно з цією статтею; ніякі наступні повідом­лення будь-якої держави-сторони не приймаються згідно з цією статтею після одержання Генеральним секретарем повідомлення про відкликання заяви, якщо відповідна держава-сторона не зробила нової заяви.