Стаття 251. Підсудність

1. Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

1. Відповідно до ст.207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 СК України (усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України).

Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається (ст.223 СК України). Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

2. Стаття 211 СК України встановлює осіб, які можуть бути усиновлювачами, а отже і заявниками у справі:

– Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа.

– Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.

– Усиновлювачами може бути подружжя. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.

– Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.

– Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі. Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.

– Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.

3. До подання заяви до суду, особа, яка бажає усиновити дитину, повинна стати на облік у відділі освіти за місцем її проживання (Центрі з усиновлення дітей, - для тих, хто проживає за межами України).

До заяви додаються такі документи:

1) довідка про заробітну плату або копія декларації про доходи, засвідчена в установленому порядку;

2) копія свідоцтва про шлюб, якщо заявники перебувають у шлюбі;

3) висновок про стан здоров'я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком 4;

4) нотаріально засвідчена письмова згода на усиновлення другого з подружжя (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

5) довідка про наявність чи відсутність судимості, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання.

Іноземці, які бажають усиновити дитину, яка є громадянином України і проживає на її території, звертаються з письмовою заявою до Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини.

Крім документів, зазначених у пункті 9 цього Порядку, іноземці разом із заявою подають:

1) висновок, виданий компетентним органом країни проживання, що підтверджує їх можливість бути усиновлювачами, із зазначенням житлово-побутових умов, біографічних даних, складу сім'ї, наявності власних дітей та інших відомостей. Якщо висновок видано недержавним органом, до нього додається копія ліцензії на провадження цим органом діяльності, пов'язаної з усиновленням;

2) дозвіл компетентного органу країни проживання на в'їзд і постійне проживання усиновленої дитини;

3) копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

4) довідку про наявність чи відсутність судимості, видану компетентним органом країни проживання;

5) зобов'язання заявника у місячний строк після в'їзду дитини до країни постійного проживання поставити її на облік у відповідній консульській установі чи дипломатичному представництві України (із зазначенням, в якій саме установі, представництві) та подавати цій установі, представництву періодичний звіт, складений за формою згідно з додатком 5 (не менше ніж один раз на рік), про умови проживання і виховання дитини, а також надавати можливість її представникові спілкуватися з дитиною.

Зазначені документи іноземців легалізуються (крім копії паспорта або іншого документа, що посвідчує особу) у відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, і подаються разом з їх перекладом на українську мову Державному департаменту з усиновлення та захисту прав дитини.

Відділ освіти протягом 10 робочих днів (Центр з усиновлення дітей протягом 20 робочих днів – для осіб, що проживають за межами України) після отримання від громадян України заяви про бажання усиновити дитину складає акт про обстеження їх житлово-побутових умов, розглядає питання про можливість усиновлення дитини і готує відповідний висновок. У разі прийняття позитивного рішення ставить на облік як кандидатів в усиновлювачі із занесенням даних про них до книги обліку кандидатів в усиновлювачі. Строк дії документів стосовно усиновлення — один рік з дня їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством країни, в якій видані ці документи. Після цього відбувається знайомство та встановлення контакту кандидатів в усиновлювачі з дитиною. Після встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до відділу освіти за місцем перебування дитини із заявою про бажання усиновити її.

Відділ освіти за місцем перебування (проживання) дитини на підставі заяви кандидата в усиновлювачі протягом 10 робочих днів готує громадянам України висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини для подання до суду, а іноземцям — для подання до Центру з усиновлення дітей для отримання згоди на усиновлення. Лише після цього подається заява до суду про усиновлення. Кандидати в усиновлювачі знімаються з обліку у разі:

1) усиновлення дитини;

2) закінчення строку дії документів стосовно усиновлення;

3) подання кандидатом в усиновлювачі відповідної письмової заяви тощо.

Заява про усиновлення подається в місцевий суд за місцем проживання дитини або повнолітньої особи, яку збирається усиновити заявник.

Провадження у справах про усиновлення потрібно відрізняти від провадження про встановлення факту усиновлення, яке здійснюється за правилами провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У даному виді провадження встановлюється факт усиновлення, яке відбулось у минулому. Метою даного провадження є підтвердження факту усиновлення рішенням суду, якщо цей факт неможливо підтвердити іншими документами (наприклад, документи були втрачені). Цей вид провадження відрізняється також правилами про підсудність, вимогами до заяви, яка подається до суду та змістом рішення суду у даних справах.