Стаття 15
Кожна держава-сторона забезпечує невикористання будь-якої заяви, що, як установлено, була зроблена під час катування, як доказу в ході будь-якого судового розгляду, за винятком випадків, коли вона використовується проти особи, звинуваченої у здійсненні катувань, як доказ того, що таку заяву було зроблено.
1. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до статті 87 КПК, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги в адміністративному судочинстві (ст. 70 КАСУ), а у цивільному процесі суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ст. 59 ЦПК).
Еще по теме Стаття 15:
- Стаття 96-1. Спеціальна конфіскація
- Стаття 96-9. Ліквідація
- Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
- Стаття 22
- Стаття 21
- Стаття 101. Процесуальні строки
- Стаття 33. Сукупність злочинів
- Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників
- Стаття 147. Огляд доказів на місці
- Стаття 73. Забезпечення доказів
- Стаття 7. Недоторканність військовослужбовця
- Стаття 251. Підсудність
- Стаття 32. Повторність злочинів
- Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах
- Стаття 280. Ставки мита.
- Стаття 212. Оцінка доказів
- Стаття 87. Види судових витрат