<<
>>

Стаття 5

1. Кожна держава-сторона вживає таких заходів, які мо­жуть стати необхідними для встановлення її юрисдикції щодо злочинів, зазначених у статті 4, у таких випадках:

a) коли злочини вчинені на будь-якій території, що перебуває під її юрисдикцією, або на борту морського чи повітряного судна, зареєстрованого в даній державі;

b) коли гаданий злочинець є громадянином даної дер­жави;

c) коли жертва є громадянином даної держави і якщо дана держава вважає це за доцільне.

2. Кожна держава-сторона вживає таких заходів, які можуть стати необхідними, щоб встановити свою юрис­дикцію щодо таких злочинів у випадках, коли гаданий злочинець перебуває на будь-якій території під її юрис­дикцією й вона не видає його згідно зі статтею 8 будь-якій з держав, зазначених у пункті 1 цієї статті.

3. Ця Конвенція не виключає здійснення будь-якої кри­мінальної юрисдикції згідно з внутрішнім законодавством.

1. Положення КК України цілком відповідають вимогам ст. 5 цієї Конвенції.

Так, відповідно до ст. 6 КК України «Чинність закону про кри­мінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України», усі особи, які вчинили злочини на території Украї- ни, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. При цьому злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України.

Отже, всі особи, незалежно від громадянства, які вчинили зло­чини на території України, підлягають відповідальності за цим Кодексом (принцип територіальності).

2. До складу території України, відповідно до її законодавства та міжнародних договорів, належать:

- суходіл, у т. ч. острови у відкритому морі, що належать Україні (при цьому острів - це природно утворений простір суходолу, оточений водою, який знаходиться вище рівня води під час при­пливу). Як частина берега розглядаються і виступаючі в море по­стійні портові споруди, що є складовою частиною даного порту (крім прибережних установок та штучних островів);

- внутрішні води (визначені відповідними лініями або такі, що історично належать Україні, морські води, води портів, бухт, заток, губ і лиманів, гаваней і рейдів та інші водойми, частини вод річок, озер та інших водойм);

- надра в межах кордонів України, у т.

ч. надра під територіаль­ним морем (на глибину, доступну для їх геологічного освоєння);

- повітряний простір над суходолом і водним простором, у т. ч. над територіальним морем (на висоту до 100-110 км над рівнем моря);

- територіальне море (прилеглий морський пояс) - смуга при­бережних морських вод завширшки до 12 морських миль (майже 19 км), відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки;

- континентальний шельф України (дно і надра під терито­ріальним морем), у т. ч. континентальний шельф островів, що належать Україні (однак скелі, не придатні для підтримання життя людини або для самостійної господарської діяльності, вважаються такими, що не мають континентального шельфу).

До території України прирівнюються певні об'єкти, що пере­бувають під її суверенітетом:

- військові кораблі (військовий корабель - це судно, яке на­лежить до військових сил певної держави, має зовнішні ознаки, що визначають національність судна, знаходиться під команду­ванням офіцера, який перебуває на службі уряду даної держави, і має екіпаж, підпорядкований регулярній військовій дисципліні) чи шлюпки, що ходять під Прапором України, незалежно від того, знаходяться вони у відкритому морі, в територіальних водах іншої держави чи іноземному порту;

- військові повітряні об'єкти, які знаходяться в будь-якому місці за межами повітряного простору України;

- невійськові кораблі чи шлюпки, що приписані до портів на території України та ходять під Прапором України у відкри­тому морі (тобто за межами територіальних і внутрішніх вод іноземних держав);

- невійськові повітряні об'єкти, зареєстровані в Україні, які знаходяться у відкритому повітряному просторі (тобто за межами території України або території іноземних /держав).

Вчинення особою злочину у межах перелічених територіаль­них просторів і на територіях перелічених об'єктів є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності саме за КК України, а не за кримінальним законом іншої держави, незалежно від громадянства особи і від того, чи є вона, наприклад, членом екіпажу корабля або повітряного судна тощо.

3. Кримінальна відповідальність за катування за ст. 127 КК України настає незалежно від того, чи є жертва катування грома­дянином України.

4. Крім того, у частині 1 ст. 7 і в ст. 8 КК України закріплені такі принципи дії кримінального закону у просторі, як принцип грома­дянства, універсальний і реальний принципи. Відповідно до них:

1) громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, у разі вчинення ними злочину за її межами, підлягають відповідальності за КК України як правило, тобто, якщо інше не передбачено відповідними міжнародними договорами України;

2) іноземці та особи без громадянства, які не проживають постійно в Україні і вчинили злочини за її межами, підлягають відповідальності за КК України як виняток, тобто якщо це пря­мо передбачено міжнародними договорами України або якщо вчинений ними злочин, передбачений КК України, є особливо тяжким злочином проти прав і свобод громадян України або інтересів України.

<< | >>
Источник: Законодавство України проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. Науково-практич­ний коментар. Хавронюк М. І., Гацелюк В. О. - Київ: ВАІТЕ,2014. - 320 с.. 2014

Еще по теме Стаття 5:

  1. Стаття 96-1. Спеціальна конфіскація
  2. Стаття 96-9. Ліквідація
  3. Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
  4. Стаття 22
  5. Стаття 21
  6. Стаття 101. Процесуальні строки
  7. Стаття 33. Сукупність злочинів
  8. Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників
  9. Стаття 147. Огляд доказів на місці
  10. Стаття 73. Забезпечення доказів
  11. Стаття 7. Недоторканність військовослужбовця
  12. Стаття 251. Підсудність
  13. Стаття 32. Повторність злочинів
  14. Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах
  15. Стаття 280. Ставки мита.
  16. Стаття 212. Оцінка доказів
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -