Загальнонаукові методи

Загальнонаукові методи пізнання - прийоми, способи, засоби, які за­стосовуються для виконання всіх пізнавальних завдань. Отже, ці методи вико­ристовуються всіма науками, що є їх головною ознакою.

Методи-підходи орієнтують дослідника на відповідний аспект розгля­ду пізнавального об’єкта. До методів-підходів можна зарахувати: 1) системний ^{53 54 [55]; 2) структурний [56]; 3) функціональний [57] тощо.}

Системний метод - підхід, який ґрунтується на уявленні пізнаваль­них явищ як цілих, що складаються з окремих взаємодіючих елементів. Важливе значення має поняття системи, яка охоплює собою таку ціліс­ність, що здатна набувати самостійності, об’єктивності існування. Отже, система - категорія, яка позначає об’єкт як цілісний, в якому зв’язки між елементами перебільшують зв’язки з елементами інших систем, тобто ви­значають онтологічне ядро системного підходу. Семантичне поле системи оперує такими термінами: 1) елемент; 2) склад; 3) структура; 4) функція; 5) мета. Елемент системи - внутрішня системонакопичувальна вихідна оди­ниця, необхідна для організації цілого. Склад системи - повна сукупність необхідних елементів. Структура системи - відносини між елементами, спрямовані на досягнення її цілісності. Функція системи - способи досяг­нення мети, які випливають з її властивостей. Мета системи - результат, який досягається на основі функціонального прояву.

Структурний метод передбачає, що явище - своєрідний стійкий ске­лет об’єкта, сукупність правил, а шляхом перестановки елементів його структури можна отримати інше явище. Виявлення однакових структурних закономірностей деякої множини пізнавальних об’єктів досягається не сті­льки за рахунок відсторонення від того, що їх вирізняє, скільки за рахунок виведення єдиної абстрактної першооснови.

Функціональний метод передбачає, що суспільне явище має власне функціональне призначення, виявити і пізнати яке - головне завдання дос­лідника. Функціональне призначення акцентує увагу на тому, що всі явища пов’язані між собою, їх соціальна природа обумовлена потребою їх існу­вання. Соціальні явища є частиною соціуму як цілого, що виступає відпра­вним елементом пошуку і виявлення функціонального призначення. Таким чином, явище у функціональному сенсі - це інструмент, який виконує від­повідну роль.

Методи-прийоми, своєю чергою, поділяють на: 1) теоретичні; 2) емпі­ричні. До методів-прийомів, або методів формальної логіки, належать: 1) аналіз і синтез; 2) абстрагування і конкретизація; 3) індукція і дедукція;

4) аналогії; 5) моделювання; 6) історизм; 7) класифікація тощо.

Аналіз ^[58] - прийом мисленевого розкладання досліджуваного об’єкта на певні елементи (складові) з метою поглибленого і послідовного їх пі­знання. Синтез ^[59] - прийом мисленевого формування цілого на основі пі­знаних його структурних елементів та їх взаємодії. Абстрагування ^[60] - мисленевий відрив окремих елементів об’єкта пізнання і розгляд їх ізольо­вано як від цілого, так і окремих його частин. Конкретизація ^[61] - співвід­ношення абстрактних уявлень та їх понять з дійсністю. Дедукція ^[62] - дос­товірний висновок, який досягається пізнавальною дією від знань більшого ступеня узагальнення до знань меншого ступеня. Індукція ^[63] - вірогідний висновок, який досягається пізнавальною дією від знань меншого ступеня узагальнення до знань більшого ступеня. Узагальнення, як правило, супро­воджується визначенням поняття. Аналогія ^[64] - висновок про належність пізнавальному об’єкту певної властивості на основі його схожості в суттє­вих ознаках з іншим об’єктом. Моделювання ^[65] - прийом опосередковано­го пізнання об’єкта за допомогою конструювання уявного чи наявного ета­лона, взірця, стандарту як основи раціоналізації знань у вигляді гіпотези або аксіоми.

До емпіричних методів можна зарахувати: 1) спостереження;2) порів­няння; 3) облік (статистичний) і т. д.

Спостереження - пізнання, що ґрунтується на безпосередньому сприйнятті предметів, процесів за допомогою органів чуття. Порівняння - встановлення розбіжностей між об’єктами чи виділення в них спільного, здійснюване за допомогою органів чуття чи пристроїв. Облік (статистич­ний) - кількісне співвідношення однорідних об’єктів чи їх параметрів, які характеризують властивості об’єкта дослідження.

2.6.