8.3. Цивілізаційний підхід до типологізації держави

Цивілізаційний підхід заснований на віднесенні держави до певної цивілізації.

Цивілізація (від лат. "civilis"— громадянський, суспільний, держав­ний) — соціокультурна система, яка охоплює соціально-економічні, етнічні, релігійні та інші умови життєдіяльності суспільства.

Можна продовжувати наводити визначення цивілізації, оскільки це поняття є досить складним та піддається різним трактуванням. На думку деяких дослідників, термін "цивілізація" належить до тих явищ та понять, які не піддаються точному та однозначному визначенню і, навіть за умови врахування усіх різноманітних варіантів, ми отримаємо не логічну категорію, а певний інтуїтивний образ. Цивілізація доволі часто використовується як синонім куль­тури. В іншому тлумаченні — це лише певний ступінь її розвитку. Враховуючи, що сама культура має сотні визначень, додаючи до цього необхідність ураху­вання у типологізації інших духовних ознак, з якими пов'язана "цивілізація",

137

можна лише уявити кількість самостійних класифікацій держав в межах цивілізаційного підходу.

Зокрема вчені виділяють за часом — давні, середньовічні та сучасні цивілізації; за географічними особливостями розвитку— східні, західні, проміжні; за переважаючим типом господарства— сільськогосподарські, промислові, науково-технічні; за станом розвитку промисловості — доіндустріальні, індустріальні, постіндустріальні.

Одним з класиків цивілізаційного підходу вважається англійський уче­ний А. Тойнбі, який визначив цивілізацію як замкнений локальний стан суспільства, що відрізняється спільністю релігійних, національних, культур­них, географічних та інших ознак. Головними критеріями віднесення до пев­ної цивілізації при цьому визнаються релігія та форми її організації і ступінь віддаленості від місцевості виникнення певного суспільства.

Тойнбі виділяє 21 тип цивілізацій, кожна з яких надає стійкої спільності всім державам, що функціонують в межах її кордонів. Усі цивілізації вчений поділяє на первинні та вторинні (схема 8.4.).

Російський вчений М.Я. Данилевський розробляє самостійну класифіка­цію цивілізацій, включаючи до її складу 10 типів культур (схема 8.5.).

Схема 8.5.

Останнім часом дедалі популярнішим стає "технологічний" напрям, який пов'язує рівень цивілізаційного розвитку держави насамперед з науково-технічним прогресом. Хрестоматійним прикладом цього напрямку цивіліза­ційного підходу є "теорія стадій економічного зростання" У. Ростоу. На дум­ку вченого, будь-яке суспільство можна віднести до однієї з п'яти послідовних стадій (схема 8.6.).

"І иполої нація держав на основі теорії економічного зростання У.Ростоу

Теорія стадій економічного зростання, теорії "менеджеризму", "єдиного індустріального суспільства" та інші подібні до них головною метою ставлять доведення непридатності марксистської формаційної теорії бути головним методом розгляду історії суспільства та його інституцій. За цими теоріями, революційні зміни не відіграють суттєвої ролі у перетворенні сучасного суспільства, соціальна революція поступається місцем науково-технічній. Проте, навіть з урахуванням фактів, доведених супротивниками фор­маційного підходу, недоречне його протиставлення цивілізаційному підходу, вони не є альтернативними. Суперечка може точитися лише навколо того, який з цих підходів потрібно визнати базовим. При цивілізаційному підході переважно враховуються духовні фактори, за явного недооцінювання політичних та соціально-економічних. Велика кількість підходів до самого розуміння "цивілізації" не дає змогу вивести струнку класифікацію. Най­суттєвішим його недоліком є нехтування головного чинника, що характеризує державу — належність політичної влади. Це дозволяє дійти висновку про не­можливість його самостійного наукового використання.

При вивченні питання типології держави доцільно користуватися як формаційним, так і цивілізаційним підходом, не протиставляючи їх один од­ному. За певних обставин їх сполучення сприятиме глибокому розумінню проблеми та виробленню спільної підстави для типологізації держав.