§ 6. Цивілізаційний підхід до типології держави: контекст прогресу.

Держава аграрного типу.

Державний режим в умовах аграрної цивілізації є консервативний або, терористичний. Соціальну основу державної влади становлять землевласники. Економічною ж основою державної влади була земля (в країнах Сходу - ще й вода).

характер держави. Ця основа насамперед забезпечувалася за допомогою релігійної ідеології. Саме вона обґрунтовувала тезу про те, що держава є від Бога (або підтримується богами). Це дозволяє стверджувати, що держава аграрного типу в цілому була легітимною, хоча й знала узурпацію.

Приклад 16.5.

Е. Тоффлер про владу в умовах аграрного типу держави.

Знаходячись під владою королів та шаманів, вождів, богів сонця чи то святих, люди рідко сумнівалися стосовно того, хто має право та можливість розпоряджатися ними. Одягнений у ганчір’я селянин, відірвавшись від роботи, бачив над полями палац або монастир, що у всій своїй красі висівся на обрії. Йому не потрібен був ані політолог, ані газетний коментар, щоб розгадати загадку влади. Кожна людина знала, кому вона підкоряється.

Джерело: Тоффлер Э. Третья волна. - М.: ACT, 1999. - С. 117.

Метою аграрної держави є захист інтересів пануючих верств. Для виконання цієї мети аграрна держава наділяється наступними завданнями:

1) Захистити інтереси пануючих верств від пригноблених станів.

2) Захистити інтереси пануючих верств від нападів ззовні.

Саме тому держава аграрного типу наділялася наступними внутрішніми функціями як охоронною (охорона форм власності, правопорядку та державного ладу, боротьба з повстаннями), економічною (оподаткування), і, частково екологічною, що більшою мірою була пов’язана з охоронною функцією, а також політичною. Щодо зовнішніх функцій, то вони зводилися виключно до військової (функція нападу та оборони) та дипломатичної.

Для реалізації цих функцій створювався відповідний механізм держави.

Статична структура державного механізму складалася з державних підприємств (іригаційні системи, що споруджувалися рабами, які належали фараонам, тобто державі), установ (існували державні школи (наприклад,

Навігацька школа у Москві, що готувала гардемаринів), університети тощо) та органів, які утворювали державний апарат. Зазначений апарат складався з правителів (царі, королі, фараони тощо) та їхніх дорадчих органів, яких можна було б вважати урядом. Існували і представницькі органи (Народні збори, парламент, Генеральні Штати, Земські Собори, польські сейми тощо), але це були, зазвичай органи станового або народного представництва. Суд тієї пори ніколи не був незалежною гілкою влади.

Динамічна структура механізму держави уособлювалася, в основному, в такій державній технології, як соціальна ієрархія. Хоча держава аграрного типу знала й інші технології: диктатуру (диктатура Сулли в Римі), бюрократію (китайське чиновництво) та адхократію (система приказів у Московському царстві).

Домінуючою формою правління була монархія. Зазвичай вона була необмеженою. Проте траплялася й обмежена монархія. Як правило вона була договірною, дуархічною, органічною або традиціоналістичною. Щодо республік, то вони також існували і були, насамперед, пов’язані з розвитком приватної власності (Римська республіка, Генуя, Новгород тощо).

Форма державно-територіального устрою в умовах держави аграрного типу можу бути або простою (національні королівства) або складною (багатонаціональні імперії). Держава аграрного типу знає також державно-подібні об’єднання: конфедерації (Шумер, Еллада) та унії (Річ Посполита).

Політичні режими в аграрній державі є або демократичними (Афіни, Річ Посполита), авторитарними (Московське царство) або тоталітарними (держава асасинів). Державно-політичний режим, як правило, є соціалістським (допетровська Московія). Проте держава аграрного типу знає й етатистський режим (правління Петра І) та, хоча і дещо специфічний, цивілітарний режим (Римська республіка, яка намагалася піклуватися і захищати своїх громадян).

Публічний вимір аграрної держави може бути як поліархічним (Афіни), так і олігархічним (Річ Посполита). Проте домінуючим виміром того часу був автархічний (необмежена монархія).

Правова система держави аграрного типу опирається на аналіз суб’єктно- сутнісного, інтелектуально-психологічного та нормативно-регулятивного рівнів.

Аналізуючи суб’єктно-сутнісний рівень, ми повинні мати на увазі, що основними суб’єктами права були землевласники. Інтелектуально-психологічний рівень формує основи правосвідомості суспільства і за ним аграрний тип є неоднорідним. Так, в деяких державах повага до закону трималася виключно на страху перед покаранням. Це була переважна більшість держав того часу. Однак існували й осередки більш розвиненої правової культури та правосвідомості. Як приклад, можна навести стародавній Рим. Нормативно-правовий рівень дозволяє нам зробити висновок про те, що, зазвичай норми права виходять від держави, однак в деяких з них існувало певною мірою розвинене громадянське суспільство, яке могло впливати на державу при прийнятті таких норм. Це, насамперед, існувало в умовах республіканської форми правління.

Держава індустріального типу.

Державний режим в умовах індустріальної цивілізації починає варіюватися від лібертарних (буржуазні держави періоду, який тривав з початку промислової революції в Англії і до світової економічної кризи 1929-33 рр.) до біхевіористичних (буржуазні держави з 1933 року). Проте існували індустріальні держави як з консервативним, так і з терористичним режимом. У останньому випадку це були соціалістичні держав казарменного типу в певний період своєї історії (наприклад, Радянська держава часів червоного терору).

Соціальною основою державної влади є ті верстви суспільства, що розпоряджаються індустріальними підприємствами. Економічною - майно, що знаходиться у державній власності (промислові підприємства в соціалістичних державах, доходи від податків в буржуазних державах). Морально-ідеологічна основа опиралася більшою мірою на світську ідеологію (світле комуністичне майбутнє в СРСР; Свобода, Рівність, Братерство у Франції; Велика Американська мрія в СІЛА тощо), хоча знала й релігійну (як приклади, можна навести іслам в Ірані

часів Р.М.

Реальною метою індустріальної держави було забезпечення інтересів власників (або розпорядників) індустріальних підприємств. Декларовані ж цілі могли бути різними: формування великої арійської раси в рамках Третього Рейху; боротьба з тиранією тощо.

Для досягнення цієї мети держава індустріального типу повинна вирішити низку завдань здебільше конструктивного напрямку, хоча не виключними є й деструктивні (обмежити права окремих верств суспільства: євреїв та слов’ян в нацистській Німеччині; так званих експлуататорських класів в СРСР тощо) та стабілізаційні (збити хвилі революційного терору за допомогою обмежень та контртерору). Для вирішення зазначених завдань держава індустріального типу наділяється відповідними функціями.

Ці функції витікають або з класових чи національних протиріч і відображають карну сутність держави, або з загальних потреб суспільства і відображають регулятивно-охоронну сутність держави індустріального типу. Реалізація зазначених функцій потребує певного механізму, статична структура якого складається з державних підприємств, державних установ та державних органів. До державних підприємств можна віднести ті підприємства, що знаходяться у державній власності (наприклад, фабрики й заводи в СРСР). До державних установ - державні школи, університети, лікарні тощо. Серед державних органів починають домінувати органи представництва (парламенти або Ради). Існують глави держави як одноосібного (монарх, президент), так і колективного (Президія Верховної Ради СРСР) характеру. З’являється суд як незалежна гілка єдиної державної влади. Серед державних технологій домінуючою є бюрократія. Соціальна ієрархія йде в минуле або ліквідовуючись взагалі, або поглинаючись бюрократичними державними технологіями. Саме в умовах індустріальної держави з’являється таке негативне явище як бюрократизм, який вивертає саму сутність бюрократії і перетворює її на свою протилежність.

використовує диктатуру і, іноді, адхократію. Існують плани економічного і соціального розвитку.

Домінуючою формою правління в умовах держави індустріального типу є республіка. Саме в цей період з’являються такі її різновиди як президентська, парламентська і змішана. Однак і інша класифікація не втрачає актуальності, адже існують теократичні (Іран, Пакистан) та партократичні (СРСР) республіки. Існування необмеженої монархії перестає бути домінуючим (Російська імперія до революції 1905-07 рр.). Більшість монархій обмежена або конституцією (Німеччина, Японія, Італія), або парламентом (Росія 1907-1917 рр., Британська імперія).

Серед форм державно-територіального устрою в індустріальній державі є деяка розбіжність. Так, існують як прості (унітарні) держави, так і складні: федерації (США) та імперії як єдиного (Російська), так і колоніального (Британська, Голландська, Бельгійська, Французька) типу.

Політичні режими існують як демократичні, так і ліберальні, як авторитарні, так і тоталітарні. Державно-політичні також існують у всій своїй палітрі. Публічний вимір держави індустріального типу знає як поліархію (СТТТА), так і олігархію (СРСР) чи автархію (нацистська Німеччина).

Аналіз правової системи в умовах держави індустріального типу передбачає висвітлення її суб’єктно-сутнісного, інтелектуально-психологічного та нормативно- регулятивного рівня.

Так, згідно суб’єктно-сутнісному рівню правової системи індустріальної держави кількість суб’єктів права зростає. Врешті-решт саме в цей період з’являється загальне виборче право. Страх перед покаранням поступово змінюється на свідоме підпорядкування вимогам закону, хоча і не всюди: в умовах авторитарних та тоталітарних режимів, страх перед покаранням все ж таки домінує над людьми. Норми ж права як створюються державою самостійно, так (і це поступово стає домінуючим) під тиском громадянського суспільства.

Держава постіндустріального типу.

Державний режим в умовах постіндустріальної цивілізації є, здебільшого, біхевіористичним.

Соціальною основою державної влади є люди знань, володарі інформації, творчі особистості. Умовно їх можна назвати меритократами (від меритократії) або когнітаріатом. Економічна основа опирається на державне майно, що знаходиться у державній власності (різного роду державні монополії та прибутки з оподаткування підприємств). Морально-ідеологічна основа опирається на ідеологію постмодернізму, який надає творчій особистості можливість розвиватися та удосконалюватись. Влада в державі постіндустріального типу здебільшого є легітимною. Навіть випадки узурпації завдяки ЗМІ швидко легітимізуються.

Цілі постіндустріальної держави пов’язані з формуванням гуманістичної цивілізації творчих особистостей. Задля цього вона повинна виконати низку завдань конструктивного плану, хоча й деструктивні завдання не є виключеними (наприклад, завдання, що спрямовані на обмеження права на інформацію з метою захисту приватного життя). Для вирішення цих завдань держава постіндустріального типу наділяється відповідними функціями. До внутрішніх функцій постіндустріальної держави належить економічна (наприклад, оподаткування), екологічна (створення чистого навколишнього природного середовища), освітянська (піклування про розвиток освіти населення) тощо. Серед зовнішніх - дипломатична, військова, вирішення глобальних проблем людства тощо.

Для реалізації зазначених функцій держава постіндустріального типу створює певний механізм. Його статична структура буде передбачати існування як державних підприємств, що зайняті на стратегічних напрямках інформаційно- комунікативної та енергетичної промисловості. До державного механізму будуть обов’язково включені державні установи, роль яких суттєво зростатиме, особливо

університетів та інститутів як місць основної роботи більшості членів постіндустріального суспільства. В умовах постіндустріальної цивілізації будуть існувати і державні органи, структуру яких зараз досить важко передбачити. Проте, на нашу думку, вони будуть більш дійовими, аніж сучасні бюрократичні контори.

Щодо державних технологій, то бюрократія в постіндустріальній держави суттєво звужується. На її місце приходить адхократія. З’являються нові державні технології: креативна корпорація та електронний уряд. Саме останній та адхократія стануть тими технологіями, що ліквідують бюрократизм. Державне планування поступово змінюється на прогнозування, програмування та моделювання розвитку регіонів.

Форма правління передбачає існування як монархії, так і республіки (наприклад, сучасні СІЛА). Форма державно-територіального устрою може бути як унітарною, так і федеративною. Проте процеси глобалізації призведуть до розвитку міждержавних об’єднань. Політичний режим може бути демократичним (СІЛА, Фінляндія), авторитарним (Сінгапур). Існування інформаційного тоталітаризму також не потрібно виключати. На нашу думку, державно-політичний режим в умовах постіндустріальної держави, здебільшого, буде цивілітарним.

Публічний вимір держави постіндустріального типу буде меритократичним.

Правова система в постіндустріальній державі передбачає висвітлення таких рівнів як суб’єктно-сутнісного, інтелектуально-психологічного та нормативно- регулятивного. Суб’єктами права в постіндустріальній державі будуть всі. Розвинена правосвідомість дозволить впливати на рівень нормативно-правових актів, процес створення яких стане контролюватися громадянським суспільством.

Питання для самоконтролю.

1. Які державні технології домінують і державі аграрного типу?

2. Які державні технології домінують в державах індустріального типу?

3. Які державні технології домінують в державах

постіндустріального типу?

Дискусійні завдання:

1. Який з типів держав за цивілізаційним підходом Вам

найбільш подобається і чому:

• Держава океанічної субцивілізації.

• Держава континентальної субцивілізації.

• Держава православно-руської субцивілізації.

• Держава західно-православної субцивілізації.

• Держава конфуціано-китайської цивілізації.

• Держава буддійсько-японської цивілізації.

• Держава індуської цивілізації.

• Держава ісламської цивілізації (шиїти).

• Держава ісламської цивілізації (суніти).

• Держава латиноамериканської цивілізації.

• Держава африканської цивілізації.

2 . Що саме в вищезазначених державах Вам найбільше

подобається і чому?

ЛІТЕРАТУРА ДО РОЗДІЛУ 3:

Книги.

Навчально-методична література.

1. Административное право (Общая иОсобенная части) / Под ред. А.Е.

Лунёва. - М.: Юридическая литература, 1970. - 600 с.

2. Алексеев С.С. Государство и право. Начальный курс. - М.: Юридическая литература, 1996. - 192 с.

3. Бабаев В.К., Баранов В.М., Толстик В.А. Теория государства и права в схемах и определениях: Учебное пособие. - М.: Юристъ, 1998. - 256 с.

4. Василенко И.А. Политическая глобалистика: Учебное пособие для вузов. - М.: Логос, 2000. - 360 с.

5. Введение в политологию. Наука о политике. Учебное пособие в двух частях / Под общ. ред. Н.И. Горлач, Г.Т. Головченко. - Ч. 1. - Харьков, 1994. - 248 с

6. Введение в политологию. Наука о политике. Учебное пособие в двух частях / Под общ. ред. Н.И. Горлач, Г.Т. Головченко. - Ч. 2. - Харьков, 1995. - 463 с.

7. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. - 3-є изд. - М., 1999. - 528 с.

8. Григонис Э.П., Григонис В.П. Конституционное право зарубежных стран. Курс лекций. - СПб.: Питер, 2002. - 416 с.

9. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 320 с.

10. История новейшего времени стран Европы и Америки: 1918-1945 / Под ред. Е.Ф. Язькова. - М.: Высшая школа, 1989. - - 463 с.

11. Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права. Учебно­методическое пособие. Краткий учебник для вузов. - М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. -448 с.

12. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник. В 4-х томах. Тома 1-2 / Отв. ред. Б.А. Страшун. - М.: БЕК, 1995. - 778 с.

13. Конституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов / Под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо и Л.М. Энтина. - М.: НОРМА, 2000. - 832 с.

14. Любашиц В.Я., Мордовцев А.Ю., Тимошенко И.В. Теория государства и права: Учебное пособие. - Ростов н/Д.: МарТ, 2002. - 512 с.

15. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 1997.-704 с.

16. Моисеева Л.А. История цивилизаций. Курс лекций. - Ростов н/Д.: Феникс, 2000. - 416 с.

17. Мухаев Р.Т. Теория государства и права: Учебник для вузов. - М.: ПРИОР, 2001.-464 с.

18. Назаренко Г.В. Теория государства и права: Учебное пособие. - М.: Познавательная книга плюс, 1999. - 176 с.

19. Нерсесянц В.С. Теория государства и права. - М.: НОРМА, 2001. - 272

с.

20. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. - М.: Юристъ, 1996. - 472 с.

21. Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л. Теорія держави і права: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 176 с.

22. Основи держави і права України: Навчальний посібник / Укл.: Колектив авторів юридичного факультету УАБС; За ред. В.В. Сухоноса (молодшого). - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2003. - 388 с.

23. Основы государства и права / Л.Л. Богачева, В.А. Бигун, Ю.П. Битяк и др. / Под ред. В.В. Комарова. - Учебное пособие. - Харьков: Национальная юридическая академия Украины, 1997. - 245 с.

24. Панарин А.С. ПОЛИТОЛОГИЯ. Западная и восточная традиция: Учебник для вузов. - М.: Университет, 2000. - 320 с.

25. Политология: курс лекций / под ред. А.А. Радугина. - М.: Центр, 1996. -288 с.

26. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. - М.: НОРМА - ИНФРА-М, 1999. - 832 с.

27. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы. - М.: Новый Юрист, 1999. - 240 с.

28. Российская историческая политология. Курс лекций: Учебное пособие / Отв. ред. С.А. Кислицын. - Ростов н/Д.: Феникс, 1998. - 608 с.

29. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. - К.: Тандем, 1996. - 240 с.

30. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. - Харьков: Консум, Ун-т внутренних дел, 2000. - 704 с.

31. Теория государства и права / Под ред. К.А. Мокичева. - М.: Юридическая литература, 1971. - 632 с.

32. Теория государства и права: 100 экзаменационных ответов. Экспресс­справочник. - Ростов н/Д.: МарТ, 2002. - 288 с.

33. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и

А.В. Малько. - М.: Юристъ, 2000. - 776 с.

34. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. - М.: НОРМА, 2000. - 616 с.

35. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Эбзеева. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. - 640 с.

36. Теорія держави і права: Конспект лекцій / Уклад. В.В. Сухонос (мол.). - Суми: УАБС, 2003. - 90 с.

37. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. - М.: Юристъ,

1999. - 568 с.

Довідники.

38. Латинская Америка: Справочник / Под общ. ред. В.В. Вольского; Сост. С.Н. Табунов. - М.: Политиздат, 1990. - 399 с.

39. Мэнинг Н. Реформа государственного управления: международный опыт. - М.: Весь Мир, 2003. - 496 с.

40. Пігенко В., Пушак Т. Президентська, парламентська та змішана форма правління: досвід демократій центрально-східної Європи у контексті становлення системи державного управління в Україні. - К.: Вісник програми сприяння парламенту України, 2003. - 38 с.

41. Шаповал В.М. Державний лад країн світу. - К.: Український Центр Правничих Студій, 1999. - 320 с.

Першоджерела, монографії і наукові видання.

42. Авторитаризм и демократия в развивающихся странах / В.Г. Хорос, Г.И. Мирский, К.Л. Майданик и др. - М.: Наука, 1996. - 336 с.

43. Альбедиль М.Ф. Индуизм. - СПб.: Петербургское Востоковедение,

2000. -256 с.

44. Блок М. Феодальне суспільство. - К.: Всесвіт, 2001. - 528 с.

45. Богданов А.А. Завтра ли? // Богданов А.А. Вопросы социализма: Работы разных лет. - М.: Политиздат, 1990. - С. 305-321.

46. Громыко А.Л. Политические режимы. - М.: Знание, ТОО Интел Тех, 1994.-64 с.

47. Гумилёв Л.Н. Древняя Русь и Великая Степь. - СПб.: Кристалл, 2001. -

767 с.

48. Зиновьев А.А. На пути к сверхобществу. - М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф, 2000. - 638 с.

49. Иноземцев В.Л. За пределами постэкономического общества: Научное издание. - М.: Academia - Наука, 1998. - 640 с.

50. Ковлер А.И. Кризис демократии? Демократия на рубеже XXI века. - М.: Институт государства и права РАН, 1997. - 102 с.

51. Конфуций. Луньюй. // Конфуций. Уроки мудрости: Сочинения. - М.: ЭКСМО-Пресс, X.: Фолио, 2002. - С. 15-126.

52. Лем С. Сумма технологии. - М.: ACT, 2002. - 668 с.

53. Ленин В.И. О придании законодательных функций Госплану // Ленин

В.И. Последние письма и статьи. - М.: Политиздат, 1976. - С. 8-9.

54. Лок Дж. Два трактата про врядування. - К.: Основи, 2001. - 265 с.

55. Сацков Н.Я. Разрушающая и созидающая роль идеи к Третьему Тысячелетию Христовой Эры. - К.: Институт праксеологии, 1995. - 902 с.

56. Сталин И.В. Итоги первой пятилетки // Сталин И.В. Вопросы ленинизма. - Л.: Госполитиздат, 1953. - С. 366-432.

57. Сухонос В.В. Динаміка сучасного державно-політичного режиму в Україні: антиномія демократизму авторитаризму. - Суми: Університетська книга, 2003.-336 с.

58. Тоффлер Э. Метаморфозы власти. - М.: ACT, 2002. - 669 с.

59. Тоффлер Э. Третья волна. - М.: ACT, 1999. - 784 с.

60. Тоффлер Э. Шок будущего. - М.: ACT, 2001. - 560 с.

61. Феномен восточного деспотизма: структура управления и власти. - М.: Наука, Восточная литература, 1993. - 392 с.

62. Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце XX века. - М.: РОССПЭН, 2003.-368 с.

63. Хашматулла Б. Идея правового государства и проблемы исламской государственности: история и современность. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Одесская национальная юридическая академия. - Одесса, 1994. - 21 с.

64. Цивилизационные модели современности и их исторические корни / Под ред. Ю.Н. Пахомова. - К.: Наукова думка, 2002. - 632 с.

65. Шаталин С.С. и др. Переход к рынку. Концепция и программа. - М.: Архангельское, 1990. - 239 с.

66. Якушик В.М. Государство переходного типа (вопросы теории). - К.: Лыбидь, 1991. - 199 с.

Художня і популярна література.

67. Бахман К. Кем был Гитлер в действительности. - М.: Прогресс, 1981. -

207 с.

68. Бёмер Г. История ордена иезуитов. - Смоленск: Русич, 2002. - 464 с.

69. Буровский А.М. Несостоявшаяся империя: Историческое

расследование. - Красноярск: БОНУС, М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. - 512 с.

70. Бушков А., Буровский А. Россия, которой не было-2. Русская Атлантида: Историческое расследование. - Красноярск: БОНУС, М.: ОЛМА- ПРЕСС, 2000.-512 с.

71. Бушков А.А. Россия, которой не было: загадки, версии, гипотезы. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, СПб.: Нева, Красноярск: Бонус, 1997. - 608 с.

72. Бушков А. Рыцарь из ниоткуда: Роман. - СПб.: Нева, 1996. - 448 с.

73. Венгеров А.Б. Предсказания и пророчества: за и против: Историко- философский очерк. - М.: Моек, рабочий, 1991. - 240 с.

74. Дарол А. Тайные общества. - М.: КРОН-ПРЕСС, 1998. - 304 с.

75. Злотников Р.В. Империя. Виват, император! Роман. - М.: ОЛМА- ПРЕСС, Альфа-книга, 2002. - 415 с.

76. Иванян Э.А. Белый дом: президенты и политика. - М.: Политиздат, 1975.-432 с.

77. Каганець І.В. Арійський стандарт: Українська ідея епохи великого переходу. - К.: А.С.К., 2004. - 336 с.

78. Калашников М. Вперёд в СССР-2. - М.: Яуза, Эксмо, 2003. - 416 с.

79. Калашников М. Гнев орка. - М.: ACT, Астрель, 2003. - 598 с.

80. Каныгин Ю.М. Вехи священной истории: Русь-Украина. - К.: Украина, 1999.-350 с.

81. Коул А., Банч К. Конец империи: Роман. - М.: ACT, 2001. - 590 с.

82. Сильверберг Р. Замок лорда Валентина: Фантастический роман. - СПб.: Сфинкс СПб, М.: ВМКЕ(, 1993. - 512 с.

83. Удовик С.Л. Глобализация: семиотические подходы. - М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2002. - 480 с.

84. Феллер В.В. Новый миф о будущем. Научно-популярное издание. - Самара: Самар. Дом печати, 2000. - 256 с.

85. Чугуенко М. Шокирующая Украина. Лабиринты истории. - Харьков: Книжный клуб «Клуб семейного досуга», 2003. - 320 с.

Статті.

Енциклопедії, словники і довідники.

86. Авер'янов В.Б. Державне управління // Юридична енциклопедія. - К.,

1999. - Т. 2. - С. 119-120.

87. Авер'янов В.Б. Державний апарат // Юридична енциклопедія. - К.,

1999. - Т. 2. - С. 121.

88. Авер'янов В.Б. Органи виконавчої влади // Юридична енциклопедія. - К., 2002. - Т. 4. - С. 287.

89. Авер'янов В.Б. Уряд // Юридична енциклопедія. - К., 2004. - Т. 6. - С.

222.

90. Адольф Гитлер // Мирошникова В.В., Мирошникова Д.С. 100 знаменитых политиков. - Х.: ФОЛИО, 2004. - С. 123-129.

91. Батанов О.В. Органи судової влади // Юридична енциклопедія. - К., 2002. - Т. 4. - С. 292.

92. Батанов О.В., Воронов М.П. Представницькі органи // Юридична енциклопедія. - К., 2003. - Т. 5. - С. 63.

93. Бобровник С.В. Конфедерація // Юридична енциклопедія. - К., 2001. - Т. 3. - С.330.

94. Власть // Введение в политологию: Словарь-справочник / Под ред. В.П. Пугачёва. - М.: Аспект Пресс, 1996. - С. 33-34.

95. Воронов М.П. Автономія // Юридична енциклопедія. - К., 1998. - Т. 1. -

С. 23-24.

96. Демократия либеральная // Введение в политологию: Словарь- справочник / Под ред. В.П. Пугачёва. - М.: Аспект Пресс, 1996. - С. 62-63.

97. Демократия социальная // Введение в политологию: Словарь- справочник / Под ред. В.П. Пугачёва. - М.: Аспект Пресс, 1996. - С. 67.

98. Кафарський В.І. Цивілізація // Юридична енциклопедія. - К., 2004. - Т. 6. - С. 361-362.

99. Легитимность // Введение в политологию: Словарь-справочник / Под ред. В.П. Пугачёва. - М.: Аспект Пресс, 1996. - С. 109-110.

100. Лисенков С.Л. Імперія // Юридична енциклопедія. - К., 1999. - Т. 2. -

С. 666.

101. Маляренко В.Т. Правосуддя // Юридична енциклопедія. - К., 2003. - Т.

5. - С. 50-51.

102. Пак Чжон Хі // Вагман И.Я., Вукина Н.В., Мирошникова В.В. 100 знаменитых тиранов. - Х.: ФОЛИО, 2003. - С. 363-366.

103. Рабінович П.М. Орган держави // Юридична енциклопедія. - К., 2002. - Т. 4. - С.286-287.

104. Ресурсы власти // Введение в политологию: Словарь-справочник / Под ред. В.П. Пугачёва. - М.: Аспект Пресс, 1996. - С. 200-201.

105. Скрипнюк О.В. Лібералізм // Юридична енциклопедія. - К., 2001. - Т. 3. - С. 482-483.

106. Солон // Варламова Т.К. Политики и правители. - М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2001. - С. 457-459.

107. Сталин (Джугашвилли) Иосиф Виссарионович - генеральный секретарь ЦК РКП(б) - ВКП (б) (С 1922 г.), Председатель Совета министров (Совнаркома) СССР (1941-1953) //, Данцев А.А. Правители России. ХХ век. - Ростов н/Д.: Феникс, 2000. - С. 65-85.

108. Тихонова Э.А. Глава держави // Юридична енциклопедія. - К., 1998. - Т. 1. - С. 593-594.

109. Федоренко В.Л. М'янма // Юридична енциклопедія. - К., 2001. - Т. 3. - С. 789.

110. Федоренко В.Л. Непал // Юридична енциклопедія. - К., 2002. - Т. 4. - С. 143.

111. Федоренко В.Л. Шрі-Ланка // Юридична енциклопедія. - К., 2004. - Т.

6. - С. 447-448.

112. Цвєтков В.В. Бюрократія // Юридична енциклопедія. - К., 1998. - Т. 1. - С. 296.

113. Чаликова В. Либерализм // 50/50: Опыт словаря нового мышления /Под

общ. ред. М. Ферро и Ю. Афанасьева. - М.: Прогресс, 1989. - С. 274-279.

114. Шаповал В.М. Парламент // Юридична енциклопедія. - К., 2002. - Т. 4. - С. 434-435.

115. Шаповал В.М. Форма державного правління // Юридична енциклопедія. - К., 2004. - Т. 6. - С. 295-296.

116. Шемшученко Ю.С., Тимошенко В.І. Типологія держав // Юридична енциклопедія. - К., 2004. - Т. 6. - С. 65-66.

Збірники наукових праць і журнали.

117. Бельский К.С. О функциях исполнительной власти // Государство и право. - 1997. - № 3. - С. 14-21.

118. Венгеров А.Б. Синергетика и политика. // Общественные науки и современность. - 1993. - № 4. - С. 55-69.

119. Венгеров А.Б. Синергетика, юридическая наука, право // Советское государство и право. - 1986. - № 10. - С. 36-45.

120. Давиденко В.В. Економічна функція сучасної держави // Держава і право: Збірник науковий праць. - Вип.. 21. - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2003. - С. 73-79.

121. Жук П. До розробки нового адміністративно-територіального поділу України // Перехід IV. - 2001. - № 1 (6). - С. 21-27.

122. Збітнєв Ю. Німецький експеримент // Перехід IV. - 2000. - № 2 (4). - С. 113-125.

123. Каганець І. Фашизм чи солідаризм // Перехід IV. - 2004. - № 12. - С.

77-87.

124. Каминский С.А. Институт монархии в странах Арабского Востока // Советское государство и право. - 1978. - № 7. - С. 108-112.

125. Кашкин С.Ю. Политический режим в современной Индии: сущность, основные особенности и тенденции развития //Государство и право. - 1995. - № 4. - С. 122-130.

126. Кормич Б.А. Митна політика України як функція держави // Держава і право: Збірник науковий праць. - Вип. 5. - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2000. - С. 438-442.

127. Курашвили Б.П. Модели социализма // Советское государство и право. - 1989,-№8.-С. 99-110.

128. Марченко М.Н. Соотношение законодательной и исполнительной властей в государственном механизме Германии 30-х годов // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. - 1994. -№ 5. - С. 3-12.

129. Мельников Е.Н. Развитие авторитарных тенденций в африканских странах капиталистической ориентации (на примере бывших французских колоний) // Советское государство и право. - 1988. - № 2. - С. 103-108.

130. Мірошніченко М.І. Природа відношення „державна влада” - „позитивне право” // Держава і право: Збірник науковий праць. - Вип.. 19. - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2003. - С. 22-30.

131. Осавелюк А.М. Современный механизм системы сдержек и противовесов в зарубежных государствах // Государство и право. - 1993. - № 12. - С.105-114.

132. Павлішина Л.Ф. Японія - ефективна виконавча влада і процеси демократизації // Матеріали Міжнародної наукової конференції „Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем”. - К.: Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2000. - С. 48-51.

133. Погребняк С.П. Методологічні засади державної влади // Методологічні проблеми правової науки: Доклад. Міжнародна наукова конференція. -X., 2003.-С. 163-165.

134. Семчик В.І. Порівняльний аналіз аграрного законодавства України та зарубіжних країн (Росії, СІНА, Європи, Японії) // Матеріали Міжнародної наукової

конференції „Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем”. - К.: Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2000. - С. 141-147.

135. Словська І.С. Англо-американська модель конституціоналізму: теоретико-правовий аналіз // Держава і право: Збірник науковий праць. - Вип. 10. - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С. 218-221.

136. Сухонос В. Аналіз державного режиму: термінологія, класифікація та характеристика в постіндустріальну епоху // Підприємництво, господарство і право. -2002.-№ 12.-С. 10-13.

137. Сухонос В. Здійснення державної влади в умовах демократичного, авторитарного і тоталітарного режиму (політичний і економічний аспекти) // Предпринимательство, хозяйство и право. - 2000. - № 2. - С. 3-6.

138. Сухонос В. Моральна-ідеологічна основа державної влади в постіндустріальному суспільстві // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 2. - С. 109-110.

139. Сухонос В. Організаційно-правовий вимір держави постіндустріального суспільства: методологічний аспект // Підприємництво, господарство і право. - 2004.-№ 7.-С. 88-90.

140. Сухонос В. Публічний вимір держави постіндустріального суспільства: методологічний аспект // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 11. - С. 72-74.

141. Сухонос В. Соціально-економічна основа державної влади в постіндустріальному суспільстві // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 10.-С. 68-70.

142. Сухонос В. Суверенітет як територіальний вимір держави постіндустріального суспільства: функціональний та економічний аспекти // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 3. - С. 75-76.

143. Сухонос В. Форма державно-територіального устрою: термінологія і класифікація постіндустріальної епохи // Підприємництво, господарство і право. - 2003.-№ 1.-С. 65-68.

144. Сухонос В.В. Методологічні проблеми дослідження монархічної форми правління: термінологія і класифікація постіндустріальної епохи // Методологічні проблеми правової науки: Доклад. Міжнародна наукова конференція. - X., 2003. - С. 165-169.

145. Сухонос В.В. Правовий аспекти банківської діяльності з точки зору формування постіндустріального суспільства // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т. 8. - Суми: Мрія-1 ЛТД, УАБС, 2003. -С. 125-128.

146. Сухонос В.В. Роль глави держави у формуванні і функціонуванні динамічного виміру державного механізму: теоретико-методологічний та історичний аспекти // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 26. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - С. 21-27.

147. Сухонос В.В. Форма правління: термінологія, класифікація, характеристика (проблеми постіндустріальної епохи) // Держава і право: Збірник науковий праць. - Вип.. 21. - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2003. - С. 57-63.

148. Тамура С. Японська політична і правова системи // Матеріали Міжнародної наукової конференції „Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем”. - К.: Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2000. - С. 46-48.

149. Федько В. Нацизм і більшовизм. Історичні підстави декомунізації // Перехід IV. - 2001. - № 3. - С. 79-89.

150. Хашматулла Б. Мусульманская концепция государства // Держава і право: Збірник науковий праць. - Вип.. 21. - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2003. - С. 46-51.

151. Черняк Є.В. Роль судової влади в політичній системи США // Держава і

право: Збірник науковий праць. - Вип.. 21. - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2003. - С. 149-154.

152. Чиркин В.Е. Гонидек П.-Ф. в сотрудничестве с Бокелем А. Африканское государство. Эволюция, федерализм, централизация и децентрализация. 2-е изд. переработ. Париж: Генеральная библиотека права и юриспруденции, 1985. 362 с. - Рецензия. // Советское государство и право. - 1986. - № 3. - С. 148-150.

153. Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади реформування правової системи України. // Правова держава. - Вип. 7. - К., 1996. - С. 50-56.

Газети.

154. Галаур С. Модель з математичним ухилом // Урядовий кур'єр. - 2003. - 27 червня. - С. 5.

Хрестоматійні матеріали і антології.

155. Боливар С. О самобытности Латинской Америки // Сравнительное изучение цивилизаций: Хрестоматия: Учеб. пособие для студентов вузов / Сост. Б.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресс, 1999. - С. 437-438.

156. Брагина Е.А. Индия: сохранение опоры на собственные силы // Постиндустриальный мир и Россия. - М.: Эдиториал УРСС, 2001. - С. 388-403.

157. Дюмон Л. Homo hierarchicus // Сравнительное изучение цивилизаций: Хрестоматия: Учеб. пособие для студентов вузов / Сост. Б.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресс, 1999. - С. 372-380.

158. Лебедева Э.Е. Тропическая Африка и глобализация // Постиндустриальный мир и Россия. - М.: Эдиториал УРСС, 2001. - С. 419-433.

159. Мирзеханов В.С. Кризис «идеологии развития»: некоторые равзмышления о политике структурной перестройки в Африке // Постиндустриальный мир и Россия. - М.: Эдиториал УРСС, 2001. - С. 434-440.

160. Монтескье Ш.-Л. О духе законов // Теория государства и права: Хрестоматия: В 2 т. / Авт.-сост. В.В. Лазарев, С.В. Липень. - М.: Юристъ, 2001. - Т.

1. -С. 232-237.

161. Тоффлер Э. Адаптивная корпорация // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. В.Л. Иноземцева. - М.: Academia, 1999. - С. 448- 462.

162. Фукуяма Ф. Доверие. Социальные добродетели и создание благосостояния // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология // Под ред.

B. Л. Иноземцева. - М.: Academia, 1999. - С. 123-162.

163. Шемякин Я.Г. Специфика латиноамериканской цивилизации // Сравнительное изучение цивилизаций: Хрестоматия: Учеб, пособие для студентов вузов / Сост. Б.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресс, 1999. - С. 453-463.

Нормативні матеріали.

164. Из материалов Верховного Суда по делу "Птицеторговая корпорация Шехтера» против Соединённых Штатов Америки. 1935 год // Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. Т 2. / Под ред. К.И. Батыра и Е.В. Поликарповой. - М.: Юристъ, 1996. - С. 308-309.

165. О восстановлении национальной экономики. Закон США от 16 июля 1933 года // Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. Т 2. / Под ред. К.И. Батыра и Е.В. Поликарповой. - М.: Юристъ, 1996. - С. 305-307.

166. О разработке концепции информатизации общества. Постановление Политбюро ЦК КПСС от 15 июля 1988 года // Известия ЦК КПСС. - 1989. - № 1. -

C. 55-56.

167. Об улучшении положения в сельском хозяйстве. Закон США от 12 мая 1933 года // Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. Т 2. / Под ред. К.И. Батыра и Е.В. Поликарповой. - М.: Юристъ, 1996. - С. 303-304.

168. Про державну службу. Закон України № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року. // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. / Упоряд. М. І. Камлик та інші. - К.: Школяр, 1999. - С. 401- 419.

169. Про підприємства в Україні. Закон України № 887-ХІІ від 27 березня 1991 року // ВВР. - 1991. - № 24. - Ст.. 272.