§ 3. Розвиток держави.

Характеристика первинної держави.

Як правило, перші держави виникали саме як місто-держава. Селище, у якому жили вільні общинники-землероби в період утворення перших держав вже являли собою не родову, а сусідську общину.

Місто-держава вже знає чітку соціальну диференціацію та майнову нерівність, розподіл праці тут закріплюється територіально - з’являються квартали ковалів та інших ремісників, виділяється еліта, формується поки що примітивний апарат державного управління, коли з’являються особи, що займаються організацією виробництва, обліку тощо.

У місті-державі з’являються три центри управління адміністративного та ідеологічного лідерства: міська община, палац і храм. Зокрема останній починає виступати не лише як релігійна система, а й як система організаційно-господарська, розподільча та інформаційна.

Місто, що стало містом-державою починає виконувати стосовно інших селищ функції державного управління. Основними серед них були:

• Управління общинним землеробством та землеволодінням.

• Виконання суспільних ритуальних обрядів.

• Здійснення міждержавного продуктообміну, який з часом перетворився у товарообмін (продуктообміну всередині міста-держави майже не існує, адже кожна „велика родина” забезпечує себе повністю, за виключенням виробів з кераміки, прикрас, окремих знарядь тощо. Власне торгівля з’являється дещо пізніше).

• Захист від військових нападів та організація військових походів для покорення інших міст-держав, стягнення данини чи податків.

• Створення та розподіл суспільних фондів, в основному продуктів на випадок стихійних лих, військових нападів тощо.

• Створення інститутів для розгляду суперечок, підтримка відповідних звичаїв, встановлення світських та релігійних правил тощо.

• Розвиток ремесел та торгівлі тощо.

Таким чином, держава як п’ята організаційна форма життя суспільства також виникає об’єктивно в результаті неолітичної революції та переходу від первісного суспільства до аграрного. Вона не нав’язується суспільству ззовні, а виникає у силу внутрішніх чинників: матеріальних, організаційних, ідеологічних.

Первинна держава виникає, щоб організаційно забезпечити функціонування виробляючої економіки, нові форми трудової діяльності, яка віднині стає умовою виживання та розвитку людства, тобто для забезпечення самого існування людства в умовах аграрного суспільства.

Подальший же розвиток держави передбачає наступні етапи: конфедеративно- імперський, національно-державний і глобальний.

Як правило, на основі первинних держав утворювались своєрідні конфедерації. Найвідомішими конфедераціями були Шумер, Нижній та Верхній Єгипет, Еллада (Стародавня Греція). Потім в результаті завоювання конфедерації перетворювались на імперії чи ставали їхніми частинами. Так, приблизно в XXXIII столітті до н.е. легендарний цар Нижнього Єгипту Скорпіон завоював Верхній Єгипет. Так в Єгипті виникло Раннє царство. Завоювання номів Шумеру правителем Лагашу створює першу шумерську імперію. Завоювання ж Шумеру Саргоном Великим остаточно її оформлює в Аккадську імперію. Еллада ж досить довгий час існувала у вигляді конфедерації. Навіть спроба її підкорити, яку почали перські царі Дарій та Ксеркс, успіху не мала. Однак, боротьба між полісами Аттика (з центром в Афінах) та Лаконікою (з центром в Спарті) врешті-решт дозволила Македонії завоювати Елладу. Завоювання ж Середземномор’я Римом призвела до існування в Євразії лише чотирьох імперій - Римська імперія, Парфянське царство, Індія та Китай.

Рис. 5.3. Розвиток державної організації.

Поступово процеси урбанізації, комерціалізації та індустріалізації призвели до розпаду імперій. На їх уламках утворилися національні держави.

Це було пов’язано насамперед з тим, що в цей період почали бурхливо утворюватися нації, які були не лише етнічними (походження, мова, культура) утвореннями, що існували і в попередній період, а й утвореннями соціальними, для яких була характерною спільність економічного життя та розвиток комунікацій - економічних, політичних, культурних, особистих та інших. Деякі з цих націй і утворили власні держави.

В період кризи феодалізму саме національні держави сприяли формуванню національних ринків, що було, без сумніву, прогресивним явищем.

Цей процес було пов’язано з процесами як політичної, так і економічної інтеграції, адже продаж товарів на великій території був достатньо ускладненим внаслідок чехарди різного роду мит, податків, приписів та грошових одиниць. Для того, щоб нові технології змогли б окупатися, місцеве господарство повинно бути консолідованим в єдину національну економіку.

Будівництво ж національних економік призвів до зміни свідомості. Нові засоби масової інформації значно збільшили обсяг новин. Під впливом же зазначених змін поступово зникав звужений погляд на світ. З’являлася національна свідомість.

Система національних держав була закріплена Вестфальською системою, згідно якої у внутрішній політиці саме держава має владні повноваження, а у сфері міжнародних відносин держави були єдиними „гравцями”.

Процеси ж створення національних держав йшли рука-об-руку поряд із процесами ліквідації феодальної роздробленості. Так, в XIX столітті утворилися національні держави в Німеччині та Італії.

У XX столітті ця система почала втрачати свої чіткі обриси.

Характеристика держави часів глобалізації.

Глобалізація - це загальносвітовий соціальний процес, що включає потоки ідей, капіталів товарів, науково-технічних досягнень, політичних норм і стандартів, законодавства, котрі зумовлюють розвиток світу як цілісної економічної, міжнародно-правової, політичної, соціокультурної суперсистеми.

Для часів глобалізації характерним є те, що:

держава залишається головним актором в міжнародних відносинах, хоча ступінь її впливовості є надзвичайно спірним питанням;

процеси глобалізації та зростаючий вплив недержавних акторів примусять державу змінити свою манеру здійснення влади;

зростаюча взаємозалежність світу спричинить появу все більшої кількості проблем поза суверенітетом, які не можуть бути вирішені однією державою. Однак, це не означає, що спільна діяльність декількох держав буде неефективною;

держави володіють необхідною гнучкістю для того, щоб пристосуватися до обставин, які змінюються, а не впасти під їх впливом;

роль урядів зміниться: з монопольних постачальників виключно державних послуг вони стануть менеджерами послуг, які надаватимуться як державою, так і розмаїттям недержавних акторів;

розвиток системи нових впливових недержавних акторів та їхніх взаємовідносин буде конкурувати з державою за лояльність його громадян в певних питаннях;

державні уряди можуть зберегти легітимність, навіть делегуючи недержавним акторам відповідальності за забезпечення різноманітних питань в рамках державної території.

Питання для самоконтролю.

1. У якій формі існувала первинна держава?

2. Які етапи проходить у своєму розвитку держава?

3. Що було основним чинником утворення імперій?

4. Які чинники призвели до розпаду імперій та появи національних держав?

5. Чим була закріплена система національних держав?

6. Що таке глобалізація?

Дискусійне завдання:

Проаналізувати, до якого типу публічності відноситься сучасна Україна і чому.