§ 2. Виникнення держави

Загальна характеристика процесів виникнення держави.

Людство знає два способи виникнення держави: природний і штучний. У останньому випадку виникнення держави відбувається за активною участю людей.

На відміну від штучного, природний спосіб не передбачає активної і свідомої діяльності людей у процесі створення держави. Саме за таким способом виникали перші держави сучасної цивілізації. При цьому способі держава ставала п’ятим етапом розвитку соціальної організації суспільства після стадної, родової, родоплемінної та племінної організації. Держава виникала поступово, коли в племенах відбувається розшарування суспільства.

Виникненню держав за природним способом сприяла низка причин.

• Необхідність удосконалення управління суспільством, що пов’язано з його ускладненням в результаті розвитку виробництва, розподілу праці, зміни умов розподілу продуктів, зростанням чисельності населення і розшаруванням суспільства на соціально неоднорідні групи.

• Необхідність підтримки у суспільстві порядку, який забезпечує його соціальну стійкість. Остання досягається за допомогою загальнообов’язкових соціальних норм.

• Необхідність придушення опору експлуатованих мас, який виникає в результаті розшарування суспільства на соціально неоднорідні групи.

• Необхідність захисту території і ведення війн, що мали як оборонний, так і загарбницький характер.

• Необхідність організації великих суспільних робот, об’єднання з цією метою великих груп людей.

Вожді, старійшини, чаклуни та їх прибічники зосереджували у своїх руках доступ до основних засобів виробництва (земельні угіддя, землі для полювання,

розподіл здобичі тощо) і, як наслідок - владу.

Потім формування держави йде по-різному. В даний час виділяється три природні шляхи формування держави: східний, античний та західноєвропейський.

Рис. 5.2. Виникнення держави.

Східний шлях.

Стародавній Схід складається з трьох регіонів: стародавніх країн Близького Сходу Африки (Єгипет) та Азії (Шумер, Аккад, Вавилон, Ассирія, Мідія, Персія); Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю.

Держави Стародавнього Сходу виникали в силу необхідності організації населення для здійснення трудомістких іригаційних робіт, що забезпечували харчування усіх общинників.

Для спорудження каналів і дамб, що були потрібними в умовах поливного землеробства, зусиль окремих родин було не достатньо. Нерозвиненість знарядь та низька продуктивність праці компенсувалася кооперацією живої праці, об’єднанням зусиль багатьох общин, необхідних для оброблення землі тощо.

Крім того, другим чинником, що вплинув на появу держави на Стародавньому Сході стало ведення війн. Саме цей чинник, на нашу думку, зіграв вирішальну роль у формуванні держави на Сході, яку назвали державою Східної деспотії.

Формування цього типу держави проходить ряд етапів, які можна пояснити на наступному прикладі.

Річка. На її березі знаходиться місто-держава А. На віддаленні від річки знаходиться місто-держава Б. Як ми розуміємо, і А. і Б. є містами-державами традиційних общин, які сповідають культ предків і не намагаються змінити місце свого проживання. А. користується благами, що надає йому річка, проте відмовляє Б. у праві користуватися річкою. Назріває конфлікт. Врешті- решт Б. вирішує напасти на А. з метою виходу до річки. Подальший сценарій припускає декілька варіантів розвитку подій. Перший варіант передбачає поразку Б.

Перший варіант передбачає переселення Б. до річки. Як нам здається, такий варіант майже не буде реалізовано, адже у традиційних суспільствах, де сповідається культ предків, залишити місце свого проживання означає залишитися без допомоги предків, що поховані у землі - місці знаходження Б.

Другий варіант є більш прийнятним. Згідно йому Б. проривають до свого міста канал. Але, як нам здається, Б. не самі починають рити цей канал. Скоріше за все, це доведеться робити переможеним А.

У даному випадку А. стають рабами. Але не рабовласників. Вони стають рабами общини міста-держави Б. так само, як земля і вода.

У силу того, що необхідність об’єднання общинників зумовила виділення функцій централізованого управління у особі держави та його органів, а

розгалужений апарат управління виник із знаті, що поступово закріпила за собою функції управління, общинна власність стає державною. Уособленням же держави на Сході є її глава - деспот.

Слід також зазначити, що Східна деспотія є характерною не лише для країн Стародавнього Сходу, а й для країн Латинської Америки (Гірське Перу, держави тольтеків, ацтеків, майя, інків). Для неї характерними є:

• Соціальна диференціація між різними групами відбувається на основі політичної нерівності, тобто за їх положенням у владній ієрархії.

• Ступінь матеріального достатку та стиль життя різних соціальних верств насамперед пов’язані з формальними рангами, що вони займають у відповідних владних ієрархіях.

• Домінування державної власності. З’єднання влади і власності.

• Необмежена монархія. Монарх вважається Богом (фараон - син бога

Ра).

• Повна покора індивіда державі у силу його контролю з боку сільської общини.

Все вищезазначене дозволяє припустити, що Східна деспотія виникла насамперед як імперія.

Античний шлях.

Якщо формування держави Східної деспотії відбувалося внаслідок поєднання трьох чинників: іригації, війни і традиціоналізму, то в Елладі (Стародавня Греція) та в Стародавньому Римі в основі формування держави знаходилися насамперед конфлікти всередині суспільства.

Античний шлях знає як імперський варіант розвитку держави (Рим, Македонія), так і конфедеративний (Еллада).

Так, в Елладі конфлікт набув особливої гостроти між демосом (аналог бідноти) та аристократією (родова знать). В Афінах завдяки реформам архонта Солона перемогу здобув демос. Саме там утворилася перша в світі демократична

республіка. В інших же полісах (міста-держави Еллади) перемогу одержала аристократія (Спарта) або боротьба точилася на протязі всього існування поліса.

У силу того, що в Елладі жоден з полісів (Афіни, Спарта, Фіви) не міг отримати вирішальної перемоги над іншими, сама Стародавня Греція стала своєрідною конфедерацією.

Трохи інакше відбувався розвиток подій у Стародавньому Римі. На цьому слід зупинитися більш детально.

Основний конфлікт у Римі відбувався між корінним населенням (квирітами та їх елітою - патриціями), з одного боку і прибульцями (плебеями) - з іншого. Річ у тім, що географічне розташування Риму було дуже вдалим. В силу цього туди з’їжджалися купці майже з усієї Італії. Саме їх називали плебеями. Корінне населення прагнуло не давати плебеям яких-небудь прав, як жителям Рима. Боротьба точилася запекло. Реформи римського рекса Сервія Тулія - одні з численних прикладів цієї боротьби. Проте врешті-решт усі жителі Риму стали його громадянами. При цьому плебеї, як більш багаті та дещо нахабні змогли отримати владу в Римі. З’явилася навіть плебейська царська династія Риму - Тарквінії.

У 510 р. до н.е. відбулася подія, яка отримала назву „Вигнання Тарквінія Гордого”. В результаті непримиренних суперечностей між патриціями Валерієм, Т. Ларцієм та М. Кориоланом, з одного боку, та прихильниками царя-рекса Тарквінія Гордого, з іншого вилилися у громадянську війну. Її поводом стало насильство над знатною патриціанкою Лукрецією. В результаті війни, в Римі зникає посада рекса. Той варіант, який передбачав поступовий перехід до Східної деспотії, не відбувся, адже в умовах останньої земля, вода і раби є власністю деспотів.

Проте, це було не єдиним результатом утворення республіки. В результаті того, що земля, вода і раби, які могли бути зосередженими в руках рекса, в умовах

республіки перейшли у власність до громадян Риму. Тобто в результаті всього цього з’явився клас власників рабів або рабовласників.

Майже аналогічною була ситуація в Елладі, де точилася боротьба між родовою аристократією та демосом (простолюдинами). В результаті реформ, які проводив афінський архонт Солон, демос отримав перемогу: всі афіняни були визнані громадянами Аттики (поліс, який очолювався Афінами). Таке становище дозволило афінянам мати в приватній власності землю і рабів.

Таким чином, можна зазначити, що античний шлях виникнення держави веде до формування рабовласницької держави.

Європейський шлях.

В країнах Західної та Східної Європи формування держави йшло трохи інакше, аніж на Сході, в Елладі та Римі. Ц,ей шлях був притаманний тим народам, що відразу йшли від первинної держави до держави ранньофеодальної під впливом політичної та майнової нерівності. Розшарування різних соціальних верств насамперед відбувалося за їх положенням у системі державно-владної ієрархії. При цьому потреба у об’єднанні була викликана насамперед зовнішньою загрозою.

Довге існування сільської общини та органів племінної демократії також було викликано зовнішньою загрозою, адже відсіч ворогу могла бути ефективною питне за умови об’єднаних зусиль общинників. У цих умовах військово-організаторські та управлінські функції поступово зосереджувались в руках військового вождя та його дружинників. В результаті завойовницьких походів в їх руках також зосереджувались колосальні багатства, що забезпечувало єдність влади та власності.

Проте далеко не всі з них стали феодальними. Основною подією, яка істотно вплинула на появу перших феодальних держав стало Велике переселення народів IV-VII ст. н.е.

В результаті масового руху гуннів у 70-х рр. IV століття з місця були зрушені колосальні маси народу - цілі союзи племен - франків, готів, аварів, вандалів та інших. Вся ця навала зрушила на Захід. Коли вони дійшли до краю континенту, перед ними були два шляхи: на північ і на південь. На півночі були холод, голод і суворий, неприступний край. На півдні - багата і сита країна, що вже знаходилась майже при смерті - Римська імперія. Варвари рушили на південь.

В самій Римській імперії ситуація вже не нагадувала період її розквіту. Рабовласницький лад вмирав. Це стає зрозумілим, якщо згадати, що в цей період раби стають вже суб’єктами права, у яких було власне майно - так звані „раби з хатами”. Саме вони зіграли роль своєрідної „п’ятої колони”, яка зсередини підточувала Рим.

Варварська навала знищила римську державу, король остготів Одоакр усунув від влади останнього римського імператора Ромула Августула, а варварські союзи племен розселилися на теренах колишньої імперії: франки в Галлії, остготи - в Італії, вестготи - в Іспанії, вандали - в Північній Африці.

Для управління завойованими територіями і почали створюватись держави. Вони не були рабовласницькими з двох причин. Перша причина пов’язана з відсутністю класичного рабовласництва в самому Римі. Друга - самі варвари не знали класичного рабовласництва.

Ці держави формувалися як феодальні і цей процес дуже нагадує сучасний

рекет.

У відомого російського письменника Ю. Никітина є роман „Фарамунд”, де розповідається як створюється феодальна держава.

Приклад 5.1.

Формування феодальної держави Фарамунда.

Минув тиждень. Він об’їжджав села, приймав комендації - так називалася присяга вільних франків, коли вони віддавалися під його заступництво. За це він зобов’язувався їх захищати, а якщо його захист їм покажеться недостатнім, то вони також мають право відмовитись від його меча.

Доводилося тягнути за собою сильне військо, щоб своїм виглядом, з одного боку, стращали, а з іншого - вселяли впевненість: такі воїни самі будь-кого зімнуть і зжеруть печінку прямо на полі бою. Розорені набігами, грабежами села приймали його захист охоче, до того ж жахлива слава не йшла, а летіла попереду його коней...

Джерело: Никитин Ю.А. Фарамунд: Фантастический роман. - М.: ЗАО Центрполиграф, 1999. - С. 149-150.

Цей приклад можна продовжити.

Згодом таких містечок стає дедалі більше. Військо також збільшується. Його ватажок стає королем, а члени выйська - васалами короля.

Проте управляти великою кількістю містечок дедалі стає все важче. Саме тому королі починають об’єднувати ці поселення у великі території (феоди), які роздаються васалам короля за вірну службу.

Однак управляти великими феодами також важко і васали короля (герцоги і графи) роздають землю своїм васалам (баронам), які, при цьому, нічим не зобов’язані королю.

Саме так виникають феодальні сходи і починає діяти принцип „Васал мого васала - не мій васал”.

Отже європейський шлях веде до формування феодальної держави. Характерний для країн Західної і почасти Східної Європи. Держава виникає в результаті завоювання ранньокласовими державами варварів нових територій Римської імперії для управління останніми.

Питання для самоконтролю.

1. Які способи виникнення держави знає людство?

2. Що таке штучний спосіб виникнення держави?

3. Що таке природний спосіб виникнення держави?

4. Як називалися протокласи?

5. Як називався перший історичний тип держави?

6. Які шляхи вели до формування перших держав?

7. До якого типу держави вів східний шлях?

8. До якого типу держави вів античний шлях?

9. До якого типу держави вів європейський шлях?

10. Які причини вели до появи держави Східної деспотії?