ПЛАНИ ТА МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Практичні і семінарські заняття з навчальної дисципліни “Інституційний розвиток держави” спрямовані: на здобуття і за­кріплення слухачами знань загальнотеоретичних положень, не­обхідних для науково обґрунтованого формування інститутів дер­жави, правових засад діяльності державних інституцій в Україні, проблем структурно-організаційної перебудови державної влади в Україні, зарубіжного досвіду організації та функціонування апа­рату державного управління; набуття вмінь використовувати за­гальнотеоретичні знання як методологічні в процесі наукової діяль­ності та практичної роботи з інституційного розвитку держави; володіти термінологією, користуватися понятійним апаратом теорії управління, юриспруденції, загальнонауковою і правничою мето­дологією; складати цілісні характеристики системи публічного врядування та самостійно визначати ключові проблеми їх подаль­шого розвитку; набуття навичок оцінювання наявної інституцій- ної структури держави щодо відповідності функціям, що викону­ються; оцінювання адекватності моделі публічного врядування суспільним пріоритетам; оцінювання адекватності практики управ­лінської діяльності формальній моделі публічного врядування.

Презентація знань і вмінь на семінарському та практичному заняттях є формою поточного контролю за самостійною роботою слухача. Виставлені за цю презентацію оцінки є необхідною скла­довою загальної підсумкової оцінки. У разі невиконання завдань поточного контролю з об’єктивних причин слухачі мають відпрацювати їх в індивідуальному порядку. Час та порядок відпрацювання визначає викладач.

Семінарські заняття

Семінарське заняття 1

Правова держава і громадянське суспільство

(4 години)

План

1. Поняття правової держави, його виникнення та розвиток. Су­часне розуміння правової держави.

2. Сутність громадянського суспільства. Взаємозв’язок громадян­ського суспільства і правової держави.

3. Відображення в нормах вітчизняного права теоретичних уяв­лень про громадянське суспільство і правову державу.

4. Перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні: необхідність, зміст, засоби.

Список рекомендованої літератури

• Конституція України : прийнята на п’ятій сес. Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

• Про звернення громадян : Закон України : прийнятий 2 жовт. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 47. - Ст. 256.

• Про схвалення Концепції проекту Закону України “Про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів” : роз­порядження Кабінету Міністрів України від 22 квіт. 2009 р. № 448-р // Уряд. кур’єр. - 2009. - 15 трав.

• Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства : розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 листоп. 2007 р. № 1035-р // Офіц. вісн. України. - 2007. - № 89. - Ст. 3284.

• Влада в Україні: шляхи до ефективності / ред. рада : О. Д. Свя- тоцький (голова) [та ін. ]. - К. : Журн. “Право України” : Ін Юре, 2010. - 688 с.

• Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення / [В. Ф. Сіренко, В. І. Тимошенко, Т І. Ковальчук та ін. ; відп. ред.

С. В. Бобровник] ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Ко- рецького. - К. : Логос, 1997. - 122 с.

• Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українсько­го досвіду / А. П. Заєць. - К. : Парлам. вид-во, 1999. - 248 с.

• Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні : навч. посіб. / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 336 с.

• Реформа публічного управління в Україні: Виклики, стратегії, майбутнє : монографія / відп. ред. І. А. Грицяк. - К. : К.І.С.,

2009. - 240 с.

• Скрипник О. Соціальна правова держава в Україні: проблеми теорії і практики : монографія / О. Скрипник. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. - 600 с.

Методичні поради з підготовки

до семінарського заняття

Підготовку до першого питання доцільно розпочати із з’ясування особливостей “правової держави” порівняно із держа­вою взагалі.

Варто звернутися до походження та функціональної ролі цього терміна. Адже його виникнення на певному етапі розвитку людства було, ймовірно, пов’язане із об’єктивними чинниками, а не винятково із суб’єктивними бажаннями науковців. Якій дер­жаві протиставлялася “правова держава”? Зверніть увагу на те, що ще в античні часи висловлювалися пропозиції щодо практичної доцільності “зв’язати” державу правом, але тільки на початку ХІХ ст. суспільна потреба стала настільким нагальною, що цей термін став вельми популярним. Уточніть, хто вважається “батьком” правової держави, хоч сам він цей термін ніколи не вживав, використовую­чи поняття “пристойна держава”, хто уперше використав цей термін ще у студентській публікації, і кому із відомих німецьких правників належить широке обґрунтування і використання цього поняття.

Подумайте, чи може той зміст, який вкладався в це поняття на початку ХІХ ст., розглядатися як прийнятний у сучасних умо­вах. Якою мірою на визначення змісту цього поняття вплинула практика нацистської Німеччини, яку один із провідних нацист­ських правників Ганс Франк вважав зразком “правової держави”?

Спробуйте визначити, який зміст вкладається нині в понят­тя “правова держава”. Сформулюйте вимоги, що пред’являються до сучасних держав, які визначають себе як “правові”. Поцікавте­ся, якою мірою сучасні держави у своїх конституціях прагнуть визначити себе “правовими”? Чи можна вважати, що небажання внести відповідні корективи до Основного Закону є прагненням ухилитися від узяття на себе відповідних зобов’язань?

Звертаючись до другого питання передусім визначте, чому і в якому сенсі поняття громадянського суспільства розглядається як противага державі? Загалом чому держава, яка є цілком раціо­нальним пристроєм для розв’язання суспільно значущих проблем, раптом потребує якоїсь противаги?

Поміркуйте, коли і внаслідок чого виникло поняття “грома­дянське суспільство”? Історично якій державі протиставлялася кон­цепція особливої організації суспільної життєдіяльності - громадян­ського суспільства? Чому йдеться саме про громадянське, а не циві­льне, респектабельне, організоване, функціональне тощо суспільство? Визначте основні сутнісні характеристики громадянського суспіль­ства.

З’ясовуючи зв’язок між поняттями “громадянське суспіль­ство” і “правова держава”, поміркуйте, чи достатньо добрих намірів політиків для того щоб зробити державу обмеженою правом і підпорядкованою праву. Чому громадськість зацікавлена в тому, щоб зробити державу саме правовою, а не якоюсь іншою? Які за­соби має громадянське суспільство для того щоб змусити державу керуватися правом?

Підготовка до розгляду третього питання має бути пере­дусім зосереджена на з’ясуванні практичної потреби формування в Україні громадянського суспільства та правової держави. Поду­майте, може ментальність нашого народу зумовлює перспективу формування, наприклад, винятково корпоративного (а ніяк не гро­мадянського) суспільства?

Визначення завдань розбудови громадянського суспільства та правової держави потребує окреслення нинішнього стану вітчиз­няної спільноти та співвіднесення цього стану з тими орієнтира­ми, на які є бажання рівнятися. Зіставте основні ознаки правової держави, громадянського суспільства з положеннями Конституції України (ст. 1) та сучасними правовими реаліями.

Наскільки вітчизняне законодавство націлене на формуван­ня основи громадянського суспільства - самодостатнього грома­дянина, здатного усвідомлювати та обстоювати власні інтереси? Наскільки ефективно регулюються відносини власності? Спробуй­те оцінити законодавче регулювання порядку створення та лега­лізації громадських об'єднань та політичних партій у контексті формування структур громадянського суспільства. Наскільки пра­вова регламентація сприяє функціонуванню вітчизняних засобів масової інформації як інституту громадянського суспільства?

Чи достатніми є механізми правового захисту не тільки об'єк­тивних, а й суб'єктивних прав і свобод громадянина в Україні? Спробуйте оцінити втілення в позитивному праві суспільних інте­ресів.

Підготовку до розгляду четвертого питання слід розпо­чати із формулювання власного бачення вітчизняних здобутків у формуванні громадянського суспільства. Можливо, у наших умо­вах норми права не є необхідним засобом формування цього су­спільства. Адже не можна виключати, що вітчизняна спільнота органічно схильна саме до такого типу внутрішньої організації, яку можна визначити як громадянське суспільство. Сформулюйте, у чому полягають вітчизняні здобутки формування громадянсько­го суспільства та якими показниками вони можуть вимірюватися.

Визначте, чого найперше бракує розвитку громадянського суспільства в Україні. Спробуйте на конкретних прикладах довес­ти зацікавленість Української держави в розбудові громадянсько­го суспільства. Якою мірою утвердження саме такої організації суспільної життєдіяльності відбувається під впливом зовнішніх чинників? Наскільки прийнятним є такий вплив і в яких формах він є допустимим?

Спробуйте розглянути, наприклад, інститут місцевого само­врядування в тому вигляді, як він сформувався у вітчизняних умо­вах як інститут громадянського суспільства. Що Вас задовольняє, а що ні в цьому інституті як засобі самоорганізації суспільства? Запропонуйте засоби, які могли б суттєво підсилити роль само­врядування в самоорганізації суспільства. Визначте відмінності суспільного телебачення, про організацію якого в Україні так дав­но і безуспішно йде мова. Що його має робити саме суспільним? Окресліть власне бачення основних характеристик такого телеба­чення.

Семінарське заняття 2

Інституційний розвиток парламенту України: необхідність, зміст, напрями

(4 години)

План

1. Пріоритети діяльності органу законодавчої влади в умовах пар­ламентарної та президентської республіки.

2. Роль виборчої системи у забезпеченні народного представництва.

3. Можливість та доцільність змін кількісного складу та організа­ційної структури українського парламенту.

4. Забезпечення конструктивної ролі парламентської опозиції: можливість та засоби.

Список рекомендованої літератури

Основної

• Конституція України : прийнята на п'ятій сес. Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

• Про вибори народних депутатів України : Закон України : прий­нятий 25 берез. 2004 р. № 1665-ZV // Відом. Верхов. Ради Украї­ни. - 2004. - № 27-28. - Ст. 366.

• Про всеукраїнський та місцеві референдуми : Закон України : прийнятий 3 лип. 1991 р. № 1286-ХІІ // Відом. Верхов. Ради Ук­раїни. - 1991. - № 33. - Ст. 443.

• Про комітети Верховної Ради України : Закон України : прийня­тий 4 квіт. 1995 р. № 116/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. - 1995. - № 19. - Ст. 134.

• Про Рахункову палату : Закон України : прийнятий 11 лип. 1996 р. № 315/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 43. - Ст. 212.

• Про Регламент Верховної Ради України : Закон України : прий­нятий 10 лют. 2010 р. № 1861-VZ // Відом. Верхов. Ради України. -

2010. - № 14-15, 16-17. - Ст. 133.

• Про статус народного депутата України : Закон України : прий­нятий 17 листоп. 1992 р. № 2790-ХІІ // Відом. Верхов. Ради Ук­раїни. - 2001. - № 42. - Ст. 212.

• Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України : прийнятий 23 груд. 1997 р. № 776/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. - 1998. - № 20. - Ст. 99.

• Про затвердження Положення про помічника-консультанта на­родного депутата України : постанова Верховної Ради України від 13 жовт. 1995 р. № 379/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. - 1995. - № 37. - Ст. 283.

• Про структуру Апарату Верховної Ради України : постанова Вер­ховної Ради України від 20 квіт. 2000 р. № 1678-ІІІ // Відом. Вер­хов. Ради України. - 2000. - № 31. - Ст. 253.

• Влада в Україні: шляхи до ефективності / ред. рада : О. Д. Свя- тоцький (голова) [та ін.]. - К. : Журн. “Право України” : Ін Юре, 2010. - 688 с.

• Органи державної влади України : монографія / за ред. В. Ф. По- горілка. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2002. - 592 с.

• Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. Акаде­мічний курс : підручник / В. М. Шаповал. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 480 с.

Додаткової

• Бандурка О. М. Парламентаризм в Україні: становлення і розви­ток : монографія / О. М. Бандурка, Ю. Д. Древаль. - Х. : Ун-т внутр. справ, 1999. - 276 с.

• Кислий П. Становлення парламентаризму в Україні: На тлі світо­вого досвіду / Павло Кислий, Чарльз Вайз. - К. : Абрис, 2000. - 414 с.

Методичні поради з підготовки

до семінарського заняття

Роботу над першим питанням необхідно націлити на з’я­сування відмінностей між роллю парламенту в умовах парламен­таризму і президенціалізму.

Тож потрібно звернутися до визначення переліку, змісту і пріоритетності функцій, які здійснює парламент в умовах парла­ментарної республіки або парламентарної монархії. Зокрема, з чого розпочинається діяльність новообраного парламенту в країнах з такими формами правління? Які наслідки можуть бути і зазвичай конституційно передбачені для парламенту внаслідок невиконан­ня цієї найпершої функції? Які повноваження можуть резервува­тися за главою держави у разі стійкої неспроможності парламенту сформувати уряд? Готуючись до відповіді, використайте відповідні положення Основного Закону Німеччини. Наскільки самостійним є загальнонаціональний представницький орган під час виконан­ня законодавчої, фінансової і контрольної функцій у парламентар­них республіках і парламентарних монархіях?

Потребує розгляду і роль парламенту в президентських і суперпрезидентських республіках. Які функції покладені на кон­греси у США та латиноамериканських державах та яка з цих функцій може вважатися найголовнішою? Спробуйте пояснити, чим зумовлена можливість участі конгресу у виборах президента. Чи можна тлумачити наявність відповідних конституційних по­вноважень як спільні риси парламентарних і президентських рес­публік? Чи відрізняються змістово законодавча, фінансова та кон­трольна функції парламенту в президентській республіці від ви­конання цих функцій парламентом в умовах парламентаризму?

Зверніться до такого аспекту, як вплив відмінності пріори­тетів діяльності органу законодавчої влади в умовах парламентар­ної та президентської республіки на визначення його внутрішньої структури, форм та методів діяльності. За допомогою текстів кон­ституцій зарубіжних держав з’ясуйте такі питання:

■ перелік основних повноважень, що можуть бути покла­дені на кожну з палат в двопалатному парламенті й ступінь впли­ву на цей розподіл повноважень форми правління;

■ роль парламентських фракцій та груп і окремих депутатів у парламенті за парламентаризму і президенціалізму;

■ наявність конституційних підстав для дострокового при­пинення повноважень парламенту;

■ умови прийняття парламентом рішень;

■ можливість блокування повсякденної роботи парламенту;

■ можливість перебування парламенту в цілому в ролі опо­зиції до виконавчої влади.

Підготовку до другого питання слід розпочати зі звернен­ня до чинників, які зумовлюють вибір тієї чи іншої виборчої си­стеми в умовах окремо взятої держави. Чи можна сказати, що це зумовлено пошуком найбільш оптимальної виборчої системи? На­скільки раціональні доводи взагалі беруться до уваги в процесі такого пошуку? Сформулюйте положення, що зумовлюють об'єк­тивну зацікавленість держави в цілому в тому чи іншому варіанті вибору.

Розкрийте основні переваги і недоліки мажоритарних та про­порційних виборчих систем і способи компенсувати ці недоліки. Спробуйте на прикладах довести, що прийняття певної виборчої системи певною мірою визначає і майбутніх переможців. Які найбільш імовірні результати можливі внаслідок обрання однієї половини депутатського корпусу за уніномінальною мажоритар­ною системою відносної більшості, а іншої - за пропорційною системою із загальнонаціональним виборчим округом, жорстки­ми списками та 4% загороджувальним пунктом.

Поясніть, якою мірою демократичний характер української державності та представницький характер українського парламен­ту забезпечуються за нинішньої виборчої системи. У чому вияв­ляється роль виборчої системи в забезпеченні демократичного характеру державності? Який результат вона має забезпечувати? Поміркуйте над змістом самого поняття представництва та засобів, які могли б його забезпечити гірше або краще. За якими критерія­ми має забезпечуватися представництво: партійна, територіальна, етнічна та релігійна належність депутатів, їх вік, стать, освіта, професія, досвід політичної діяльності? Назвіть позитивні і нега­тивні сторони наявної виборчої системи. Наскільки ця система відповідає визначеній Конституцією України в редакції 1996 р. ролі парламенту?

Яким є Ваше бачення найбільш прийнятної для України виборчої системи? Обгрунтуйте свій вибір.

Звертаючися до третього питання передусім пригадайте, яким був кількісний склад Верховної Ради Української РСР до 1990 р. і якими чинниками обгрунтовувався саме такий склад парламен­ту. Чим зумовлене було скорочення складу парламенту, який мав бути обраний у 1990 р. З цією метою порахуйте, яка була норма представництва (кількість виборців, шо припадає на один депу­татський мандат) на виборах 1986 і 1990 р. Спробуйте визначити, які кандидати найбільше вигравали від такої зміни норми пред­ставництва.

Розрахуйте та зіставте норми представництва в основних європейських країнах (за двопалатних парламентів - тільки для нижньої палати). Визначте на цьому тлі місце України.

Сформулюйте чинники, які мали б вирішальний характер для визначення кількісного складу вітчизняного парламенту. Здійсніть ранжування цих чинників за ступенем важливості. Сфор­мулюйте власні пропозиції щодо кількісного складу Верховної Ради України.

Поміркуйте над тим, чи доцільним є запровадження в Ук­раїні бікамералізму. Спробуйте пояснити причини, чому ідея запровадження двопалатності парламенту постійно виникала в конституційному процесі. Кого і чим вона приваблювала? Зверні­ться до змісту функцій палат парламенту в сучасних європейсь­ких державах (Франція, Іспанія, Італія, Польща). Поцікавтеся змістом пропозицій щодо функцій палат, які висловлювалися в про­ектах Конституції України та внесення змін до неї. Чи стала б більш дієвою Верховна Рада України внаслідок утворення двопалатності? Сформулюйте власне бачення можливих функцій палат виходячи із необхідності забезпечення високої дієвості парламенту.

Важливою складовою організаційної структури парламен­ту є його внутрішній функціональний поділ. Зверніться до кількості та номенклатури парламентських комітетів. Наскільки вона є опти­мальною? Яким чином змінювалася кількість комітетів по скли­каннях Верховної Ради України? Порівняйте кількість парламент­ських комітетів в Україні та зарубіжних демократичних державах. Чи є потреба стабілізувати кількість парламентських комітетів, закріпивши її законом? Ознайомтеся із наявним механізмом фор­мування комітетів Верховної Ради України і сформулюйте власні пропозиції щодо його покращення.

Оцініть практику партійно-політичного структурування у Верховній Раді України з точки зору забезпечення належної діє­вості парламенту. На якій основі мають створюватися парла­ментські фракції, якою має бути їх мінімальна чисельність? По­цікавтеся досвідом зарубіжних демократій. Сформулюйте власні пропозиції, спрямовані проти “блукання по фракціях”. При цьому сформулюйте власне бачення можливості запобігти цьому “блу­канню” шляхом установлення норми про позбавлення мандата у разі виходу з фракції, за списком якої був обраний. Конституція України в редакції Закону України № 2222-ΓV встановила, що не­обхідною складовою структурування парламенту мала бути по­стійна парламентська більшість. Ваше бачення необхідності: а) такої більшості; б) юридичного встановлення обов’язковості її створення; в) установлення санкцій за неутворення парламентської більшості.

Розгляд четвертого питання має бути націлений на вияв­лення об’єктивної основи для врахування позиції парламентської меншості.

Зверніть увагу на умовність поділу на правлячу більшість та опозиційну меншість за умов, коли парламент безпосередньо не несе відповідальності за функціонування уряду та усієї систе­ми виконавчої влади. У цьому відношенні більшість у палатах кон­гресу США не може вважатися правлячою, якщо президент нале­жить до партії меншості.

Поміркуйте над функціональним покликанням парламент­ської меншості - це політики, які: а) не змогли прилаштуватися до позиції правлячих політичних сил; б) не захотіли прилаштовувати­ся подібним чином; в) прагнуть непримиренною критикою влади забезпечити собі політичну підтримку в суспільстві й узяти реванш на наступних виборах; г) постійні невдахи від політики, які ні на що не здатні, крім критики. Наскільки можливою і важливою є пар­ламентська опозиція, якщо: а) значна частина законопроектів ві­дображає загальні потреби суспільства і за них можна безвідносно політичної позиції проголосувати; б) правляча більшість може про­водити власні законопроекти безвідносно побажань та голосування опозиційних депутатів; в) доручення до більшості може стати більш ефективним засобом реалізації власної політичної позиції, за допо­могою конструктивного діалогу в межах більшості.

Наскільки і завдячуючи чому можна забезпечити саме кон­структивний характер опозиції? Продумайте власне бачення змісту поняття “конструктивна опозиція”.

Поміркуйте над питанням про практичну потребу опозиції для більшості. Вона зацікавлена у наявності опозиції, чи її інте­рес полягає в тому, щоб організаційно оформлена опозиція не існу­вала взагалі? Наприклад, у 1937 р. у Великобританії Актом про міністрів Корони була встановлена грошова винагорода лідеру опозиції як прем'єру тіньового уряду. Ніхто не вимагав від нього в обмін за це не те що лояльності, навіть політкоректності. Імовір­но, були мотиви, що визначали зацікавленість влади в опозиції. Які? Що може дозволити собі більшість опозиції в Україні?

Практичні заняття

Практичне заняття 1

Інституційний розвиток системи органів виконавчої влади (4 години)

План

1. Особливості і функціональне покликання кожної складової си­стеми органів виконавчої влади. Проблема меж системи органів виконавчої влади.

2. Основні тенденції розвитку системи органів виконавчої влади в Україні.

3. Взаємодія органів виконавчої влади в процесі формування дер­жавно-управлінських впливів.

4. Забезпечення цілеспрямованості, послідовності та ефективності діяльності системи органів виконавчої влади.

Мета практичного заняття полягає у набутті слухачами вмінь оцінювати стан і визначати перспективи розвитку системи органів виконавчої влади, характер та обсяг взаємозв'язків у цій системі.

Завдання 1

Визначте статусні характеристики (визначають становище даних органів у цілісній системі державного апарату) органів, що належать до певних рівнів системи виконавчої влади.

Форма звітності для завдання 1

Завдання 2

Визначте форми впливу одних органів виконавчої влади на інші. Відповіді оформіть у вигляді таблиці.

Форма звітності для завдання 2

Список рекомендованої літератури

Основної

• Конституція України : прийнята на п'ятій сес. Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

• Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України : Закон України : прийнятий 7 жовт. 2010 р. № 2592-V! // Офіц. вісн. України. - 2010. - № 79. - Ст. 2793.

• Про Кабінет Міністрів України : Закон України : прийнятий 7 жовт. 2010 р. № 2591-VΓ // Офіц. вісн. України. - 2010. - № 79. - Ст. 2792.

• Про місцеві державні адміністрації : Закон України : прийнятий 9 квіт. 1999 р. № 586-XΓV // Відом. Верхов. Ради України. - 1999. - № 20-21. - Ст. 190.

• Про Представництво Президента України в Автономній Рес­публіці Крим : Закон України : прийнятий 2 берез. 2000 р. № 1524-ΓΓΓ // Відом. Верхов. Ради України. - 2000. - № 21. - Ст. 158.

• Про столицю України - місто-герой Київ : Закон України : прий­нятий 15 січ. 1999 р. № 401-XΓV // Відом. Верхов. Ради України. - 1999. - № 11. - Ст. 79.

• Про центральні органи виконавчої влади : Закон України : прий­нятий 17 берез. 2011 р. № 3166-V! // Офіц. вісн. України. - 2011. - № 27. - Ст. 1123.

• Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої вла­ди : указ Президента України від 9 груд. 2010 р. № 1085/2010 // Офіц. вісн. України. - 2010. - № 94. - Ст. 3334.

• Деякі питання Секретаріату Кабінету Міністрів України : поста­нова Кабінету Міністрів України від 20 груд. 2010 р. № 1151 // Офіц. вісн. України. - 2011. - № 3. - Ст. 175.

• Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України : по­станова Кабінету Міністрів України від 18 лип. 2007 р. № 950 // Офіц. вісн. України. - 2007. - № 54. - Ст. 2180.

• Про затвердження рекомендаційних переліків управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміні­страцій : постанова Кабінету Міністрів України від 1 серп. 2007 р. № 996 // Офіц. вісн. України. - 2007. - № 58. - Ст. 2307.

• Про затвердження Типового регламенту місцевої державної адмі­ністрації : постанова Кабінету Міністрів України від 11 груд. 1999 р. № 2263 // Офіц. вісн. України. - 1999. - № 50. - Ст. 2456.

• Про затвердження Типового регламенту центрального органу виконавчої влади : постанова Кабінету Міністрів України від 19 верес. 2007 р. № 1143 // Офіц. вісн. України. - 2007. - № 71. - Ст. 2681.

• Про упорядкування структури апарату центральних органів ви­конавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих дер­жавних адміністрацій : постанова Кабінету Міністрів України від 12 берез. 2005 р. № 179 // Офіц. вісн. України. - 2005. - № 11. - Ст. 522.

Додаткової

• Влада в Україні: шляхи до ефективності / ред. рада : О. Д. Свя- тоцький (голова) [та ін. ]. - К. : Журн. “Право України” : Ін Юре, 2010. - 688 с.

• Коваленко А. А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасно­му етапі: теорія та практика : монографія / А. А. Коваленко. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. - 512 с.

• Мельниченко В. І. Статус уряду в контексті конституційної ре­форми: можливість зробити перший крок до самостійності /

B. І. Мельниченко, Н. Г. Плахотнюк // Віче. - 2006. - № 1-2. -

C. 29-33.

• Органи державної влади в Україні: структура, функції та пер­спективи розвитку. - К. ; Івано-Франківськ : НІЧЛАВА, 2003. - 288 с.

• Органи державної влади України : монографія / за ред. В. Ф. По- горілка. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2002. - 592 с.

• Плахотнюк Н. Г. Повноваження Президента України у контексті конституційної реформи: структура, зміст, характер / Н. Г. Пла­хотнюк, В. І. Мельниченко // Бюл. М-ва юстиції України. - 2005. - № 12.- С. 5-15.

• Реформа публічного управління в Україні: виклики, стратегії, майбутнє : монографія / відп. ред. І. А. Грицяк. - К. : К.І.С., 2009. - 240 с.

• Цветков А. М. Місце і роль центральних органів виконавчої вла­ди в системі органів виконавчої влади / А. М. Цвєтков // Держа­ва і право : зб. наук. пр. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Ко- рецького, 2002. - Вип. 18. - С. 167-173.

Методичні поради з підготовки

до практичного заняття

На етапі підготовки до виконання практичного завдання слід ознайомитися з матеріалами прочитаної лекції з теми “Президент та система виконавчої влади в державному апараті України” та зі змістом рекомендованої літератури.

Виходьте із того, що стійкий організаційний розвиток си­стеми виконавчої влади передусім потребує з’ясування статусних характеристик відповідних органів, оскільки правовий статус дер­жавного органу визначає передусім його місце в цілісній системі органів держави та визначальним чином впливає на обсяг та ха­рактер зв’язків з іншими державними органами.

Поміркуйте, які характеристики визначають роль уряду як вищого органу в системі органів виконавчої влади. У чому поля­гає і чим забезпечується ця вищість? З огляду на ймовірний вплив на систему виконавчої влади Верховної Ради України та Прези­дента України з'ясуйте, чим відрізняється вищість саме Кабінету Міністрів України. Окресліть межі системи виконавчої влади Ук­раїни, щодо якої йдеться про вищість Кабінету Міністрів України.

Охарактеризуйте особливість становища центральних органів виконавчої влади. Чим зумовлена їх значна кількість? Ви­значте сенс виокремлення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. У 2008 р. Кабінетом Міністрів України особливого статусу була позбавлена велика група. Чим це можна пояснити? Загалом окресліть практичний сенс виокремлення в системі ЦОВВ органів “зі спеціальним статусом”. У 2011 р. відбу­лася практична ліквідація урядових органів державного управлін­ня, створення яких було передбачене указом глави держави ще у 1999 р. У чому полягав зміст цього виокремлення і чому частина ліквідованих урядових органів державного управління суттєво підвищила власний статус, перейшовши до групи ЦОВВ? Спро­буйте сформулювати власне бачення ключових чинників, які мають визначати: а) кількість міністерств; б) кількість інших централь­них органів виконавчої влади; в) номенклатуру міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Розкрийте специфіку статусних характеристик місцевих дер­жавних адміністрацій. Зверніть увагу на те, що здійснення розпо­рядчо-виконавчих функцій на місцях покладається не тільки на місцеві державні адміністрації, а й інші місцеві органи виконав­чої влади. У чому специфіка МДА порівняно із такими органами? Згадайте, що МДА запроваджувалися у 1992 р. передусім як “пре­зидентська вертикаль”. Якою мірою ця особливість притаманна сучасним держадміністраціям? У чому це виявляється?

Характеризуючи відносини в системі органів виконавчої влади, зверніть увагу на наявність жорсткої ієрархії у цій системі. Водночас кожен орган нижчого рівня має певні засоби впливу на позицію органів вищого рівня. Наприклад, рішення про призна­чення керівників територіальних органів цих ЦОВВ приймається за погодженням з головами місцевих державних адміністрацій. Центральні органи виконавчої влади можуть впливати на форму­вання урядової політики, вносячи відповідні пропозиції Кабінету Міністрів України. Важливо не тільки охарактеризувати зміст відносин, а й супроводити це посиланнями на відповідні джерела.

Практичне заняття 2

Інституційний розвиток судової системи і прокуратури (4 години)

План

1. Функціональне покликання судів як складової державного апара­ту. Основні принципи функціонування органів судової влади.

2. Організація судів загальної юрисдикції та необхідність її вдоско­налення.

3. Органи системи судоустрою, які не здійснюють судову владу, та потреба вдосконалення їхньої діяльності.

4. Система прокуратури як продукт і об'єкт інституційного розвитку.

Мета практичного заняття полягає у визначенні обумов­леності та перспектив інституційного розвитку системи судоуст­рою та органів прокуратури в Україні.

Завдання 1

Укажіть, за допомогою яких положень, визначених у відповідних нормативно-правових актах, закріплені такі принци­пи правосуддя:

■ законність;

■ рівність сторін перед законом і судом;

■ змагальність сторін;

■ гласність;

■ обов'язковість рішень суду.

Форма звітності для завдання 1

Завдання 2

Визначте та вкажіть послідовність оскарження особою рішень, дій чи бездіяльності органу публічної влади (виходячи з того, що в кожній інстанції рішення приймається не на користь даної особи).

Форма звітності для завдання 2

Завдання 3

На основі звернення до Закону України “Про прокуратуру” визначте, які особливості: а) організації; б) функцій; в) форм діяль­ності органів прокуратури вважаються неадекватними умовам демократично організованої держави і викликають серйозну кри­тику як її нинішнього становища, так і спроб внести відповідні зміни до Конституції України у грудні 2004 р. (п. 5 ст. 121).

Форма звітності для завдання 3

Список рекомендованої літератури

Основної

• Конституція України : прийнята на п'ятій сес. Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

• Кодекс адміністративного судочинства України від 6 лип. 2005 р. № 2747-ΓV // Відом. Верхов. Ради України. - 2005. - № 35-36, 37. - Ст. 446.

• Про Конституційний Суд України : Закон України : прийнятий 16 жовт. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 49. - Ст. 272.

• Про прокуратуру : Закон України : прийнятий 5 листоп. 1991 р. № 1789-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. - 1991. - № 53.

• Про судоустрій і статус суддів : Закон України : прийнятий 7 лип. 2010 р. № 2453-УІ // Відом. Верхов. Ради України. - 2010. - № 41-42, 43, 44-45. - Ст. 529.

• Влада в Україні: шляхи до ефективності / ред. рада : О. Д. Свя- тоцький (голова) [та ін.]. - К. : Журн. “Право України” : Ін Юре, 2010. - 688 с.

• Органи державної влади України : монографія / за ред. В. Ф. По- горілка. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2002. - 592 с.

• Законність: теоретико-правові проблеми дослідження та впро­вадження. - К. : Вид-во “Юстиніан”, 2004. - 216 с.

• Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. Акаде­мічний курс : підручник / В. М. Шаповал. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 480 с.

Додаткової

• Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи : монографія. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Ко- рецького НАН України, 2001. - 656 с.

• Зеленцов А. Б. Контроль за деятельностью исполнительной вла­сти в зарубежных странах : учеб. пособие / А. Б. Зеленцов. - М. : Изд-во РУДН, 2002. - 190 с.

Методичні поради з підготовки

до практичного заняття

На етапі підготовки до виконання практичного завдання слід ознайомитися з матеріалами прочитаної лекції з теми “Система судо­устрою та інші державні органи України: перспективи розвитку”; зі змістом рекомендованої літератури та конституційними актами.

Використайте для пошуку відповідей на поставлені запи­тання Конституцію України, Закон України “Про Конституційний

Суд України”, Кодекс адміністративного судочинства України, Цивільно-процесуальний кодекс України.

Розглядаючи послідовність дій особи із захисту своїх суб’єк­тивних прав чи законних інтересів, уважно ознайомтеся з Кодек­сом адміністративного судочинства України. Зверніть увагу на те, що до тексту цього Кодексу вносилися певні зміни, тож бажано використовувати чинну редакцію.

Заповнюючи таблицю, в обов’язковому порядку подайте по­силання на відповідні положення Закону України “Про прокура­туру”. Спробуйте визначити становище прокуратури в державно­му апараті - вона більшою мірою є органом, який здійснює розпо­рядчо-виконавчі функції, чи її слід віднести до системи судо­устрою?