5.2. Види об'єктів злочину та їх значення

Класифікація об'єктів злочину має велике теоретичне й практичне значення: кодифікаційне, правозастосовче тощо. Найбільш поширеною класифікацією об'єктів "по вертикалі" є їх поділ на загальний, родовий та безпосередній об'єкти.

відповідає співвідношенню філософських категорій: загальне, особливе, одиничне.

Загальним об'єктом злочину вважаються всі суспільні відносини, які охороняються, захищаються нормами кримінального права. В узагальненому вигляді, як підкреслювалося, він названий у ч. 1 ст. 1 КК: права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок і громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир і безпека людства.

Загальний об'єкт окреслює найбільш соціально значущі цінності, які держава вважає за необхідне захищати шляхом застосування закону про кримінальну відповідальність.

Із зміною кримінального законодавства (криміналізація нових діянь, декриміналізація деяких існуючих) змінюється й обсяг загального об'єкта злочину. Особливо наочно це проявилося на початку дії нового КК. Деякі діяння були декриміналізовані (наприклад, недонесення про злочин, інші, навпаки, — криміна- лізовані, наприклад, перешкоджання законній професійній діяльності журналістів).

Родовий об'єкт — це об'єкт групи однорідних злочинів, частина загального об'єкта. Це певна група близьких одне до одного суспільних відносин, які захищаються кримінальним законодавством. Наприклад, відносини власності як частина суспільних відносин, на які посягає група однорідних злочинів — злочини проти власності.

Родовий об'єкт покладено в основу кодифікації Особливої частини КК. Кожен з двадцяти її розділів охоплює статті, що передбачають відповідальність за посягання на групу близьких поміж собою (однорідних) суспільних відносин: злочини проти власності, злочини проти правосуддя тощо. В деякі розділи поміщені статті, про злочини, що охоплені кількома близькими по суті родовими об'єктами: злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації тощо.

Всі нові статті Особливої частини КК, які приймаються після набрання ним чинності, включаються до того розділу, родовим об'єктом якого охоплюється зазначений в них злочин.

миванню) доходів, одержаних злочинним шляхом". Вона була вміщена у розділ VII Особливої частини КК "Злочини у сфері господарської діяльності", бо саме родовим об'єктом цієї групи злочинів охоплюється об'єкт злочину, передбаченого у вказаній статті.

Здійснення другого етапу кваліфікації злочину (встановлення конкретної статті Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинене діяння) починається саме із встановлення родового об'єкта діяння (розділу, де має міститися відповідна стаття) з подальшим відшуканням конкретної статті.

Скажімо, відповідальність за погрозу вбивством на підставі особистих стосунків передбачена у розділі II (ст. 129 КК), з метою вимагання передачі чужого майна — у розділі VI (ст. 189 КК), з метою припинення службової діяльності службової особи — у розділі XV (ст. 350 КК) і т. п.

Родовий об'єкт злочинів найчастіше зазначається в назві розділу Особливої частини КК. Надалі він одержує своє певне визначення на підставі тлумачення цієї назви й змісту статей, що містяться в розділі, але може подаватися й законодавчий опис родового об'єкта.

Так, у ст. 401 КК дається визначення родового об'єкта військових злочинів. Військовими злочинами визнаються передбачені розділом XIX злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби.

Безпосередній об'єкт — це ті суспільні відносини, яким завдає шкоду конкретне злочинне діяння, передбачене відповідною статтею Особливої частини КК. Це об'єкт конкретного, окремого злочину, частина родового об'єкта. Наприклад, об'єктом незаконного полювання (ст. 248 КК) є суспільні відносини, спрямовані на охорону, відтворювання й раціональне використання тваринного світу. Це частина родового об'єкта — суспільних відносин у сфері довкілля (розділ VIII).

Як правило, безпосередній об'єкт встановлюється шляхом тлумачення закону, але він може бути сформульований і в нормі закону.

Кілька злочинів можуть мати один об'єкт. Скажімо, крадіжка і шахрайство мають один об'єкт — власність.

Правильне встановлення безпосереднього об'єкта забезпечує правильність кваліфікації діяння. Так, правильне встановлення безпосереднього об'єкта дозволяє відрізнити передбачений ст. 150 КК злочин — "Експлуатація дітей" — від близького за своєю суттю злочину — втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом, передбаченого ст. 304 КК. Безпосереднім об'єктом першого злочину є свобода дитини від такої форми її експлуатації, як використання праці дитини для отримання прибутку. Другий посягає на нормальний моральний розвиток неповнолітнього.

"По горизонталі" проводиться поділ на основний безпосередній об'єкт і додатковий безпосередній об'єкт. Справа в тому, що досить значна частина злочинів посягають не на один, а на два і більше об'єктів (так звані двооб'єктні або багатооб'єктні злочини).

Розподіл безпосередніх об'єктів на основні й додаткові здійснюється не за характером і тяжкістю шкоди, яка завдається певним суспільним відносинам, а за зв'язком об'єкта з родовим об'єктом відповідної групи.

Основний безпосередній об'єкт — це ті суспільні відносини, які є частиною родового об'єкта, які і відображають суть кримінально-правової заборони, зафіксованої у відповідній статті Особливої частини КК. Саме цей об'єкт, як частина родового, визначає місце статті в системі Особливої частини КК та включення нових злочинів у той чи інший розділ КК.

Так, у злочині "Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови" (ст. 375 КК) основним безпосереднім об'єктом є правосуддя, додатковим безпосереднім об'єктом є права й інтереси особи, що потерпають через постановлення неправосудного вироку, рішення, ухвали чи постанови.

Отже, додатковий безпосередній об'єкт — це суспільні відносини, яким заподіюється шкода водночас із заподіянням шкоди основному об'єктові і який допомагає сформулювати сутність складу злочину.

Своєю чергою, додатковий безпосередній об'єкт поділяється на обов'язковий і факультативний.

Обов'язковий додатковий безпосередній об'єкт — це суспільні відносини, яким завжди заподіюється шкода при по-

сяганні на основний об'єкт, тобто у всіх випадках вчинення відповідного злочину.

Факультативний додатковий безпосередній об'єкт злочину має місце коли, по-перше, при вчиненні відповідного злочину в одних випадках йому завжди спричиняється шкода, в інших — ні. Наприклад, при розбійному нападі, поєднаному із застосуванням фізичного насильства, додатковому об'єктові (здоров'ю людини) завжди завдається шкода, а поєднаному із погрозою застосування такого насильства — ні. По-друге, коли в законі в альтернативній формі називається декілька додаткових об'єктів злочину. Наприклад, злочин, передбачений ч. 3 ст. 278 КК, посягає не тільки на безпеку руху та експлуатації залізничного, повітряного чи водного транспорту (основний об'єкт), а й на здоров'я або на життя чи власність тощо (додаткові об'єкти). При вчиненні подібних злочинів шкода може бути завдана як одному з додаткових об'єктів, так і декільком, або навіть усім.

Ще приклад. При бандитському нападі (основний об'єкт — громадська безпека) залежно від його спрямування потерпіти можуть як юридичні особи (підприємства, установи, організації різних форм власності і підпорядкування), так і окремі фізичні особи, або ті й інші разом (ст. 257 КК).