Види об’єктів оподаткування

Більшість економістів і фінансистів XIX століття приймали за податковий об’єкт тільки чистий прибуток платника. Вони виходили з того, що рівність обов’язку нести податкову повинність виражається в рівності матеріального важеля цієї повинності, а її рівність полягає у відповідності податку коштам платника^[96].

Саме підхід, що ґрунтується на характеристиці об’єкта як чистого прибутку в податках реальних (у непрямих податках чистий прибуток служить об’єктом не прямо, а через споживання), ліг в основу трактування об’єкта законодавством Російської імперії. Так, у першому томі Зводу Законів у Статуті Міністерства фінансів підкреслюється: “...нові способи для множення державних доходів не повинні торкатися капіталів, потрібних для одержання доходів казенними і приватними закладами, промислами, виробництвами, а повинні стягуватися з чистих їх прибутків”^[97].1. X. Озеров під об’єктом обкладання розуміє “...факти або предмети, внаслідок наявності яких податок сплачується, наприклад земля, промисел, особа...”⁹⁸. Об’єктом обкладання можуть бути (за Озеровим): 1) особистість; 2) предмети споживання; 3) окремі джерела доходу; 4) загальний дохід; 5) майно платника; 6) моменти переходу майна." Оподаткування повинне бути пов’язане з таким предметом, станом або процесом, у якому виражається господарська активність.

Серед об’єктів оподаткування громадян можна виділити:

1) дохід (сукупний дохід по прибутковому податку);

2) майно (у тому числі земля, нерухомість, предмети розкоші);

3) споживання (наприклад, акцизи на окремі види товарів);

4) ввіз і вивіз товарів за кордон (митні збори).

При цьому той самий об’єкт оподаткування не може виступати об’єктом оподаткування для декількох податків. Закріплення цього положення законодавством особливо необхідно, тому що саме в такий спосіб утверджується один з найважливіших принципів оподаткування - запобігання внутрішнього подвійного оподат­кування.

Хотілося б звернути увагу на ще одне з важливих питань податкового законодавства - на необхідність чіткого розмежування категорій, що виключить їх неоднозначне тлумачення. Звичайно, цього неможливо уникнути повністю, але для основних понять конче потрібно. Розходження між виторгом, доходом і прибутком можна проілюструвати наступною схемою.

Рис. 11.1. Різниця між категоріями “виручка”,

“дохід” і “прибуток”

^,8Там само. С. 224.

”Див.: Временникъ Демидовского юридического лицея. Книга сорокъ четвертая. Ярославль, 1887. С. 3-4.

11.3.