§ 1. Поняття та значення об'єкта злочину
Об'єкт злочину — це те, проти чого він спрямований і чому може заподіяти або спричиняє шкоду. Це своєрідна "мішень", яку "вражає" злочинне діяння. Наприклад, об'єктом вбивства є життя людини, об'єктом хуліганства — громадський порядок. У теорії кримінального права України протягом останніх десятиріч переважала точка зору, що об'єктом злочину є суспільні відносини. Але ця концепція не цілком відповідає сучасним поглядам щодо оцінки соціальних цінностей. Основним її недоліком є певне перебільшення значення категорії "публічного" стосовно до категорії "приватного" у сфері соціального життя. Людина з її потребами, інтересами, правами відійшла на другий план. Відповідно до такого підходу визначена й ієрархія об'єктів злочинів у Кримінальному кодексі України I960 р. Так, перша глава Особливої частини цього Кодексу передбачає відповідальність за злочини проти держави, друга — за злочини проти державної або колективної власності, і лише третя глава — за злочини проти особи. Недооцінка значення людини в соціальному житті, її особистості зумовлювала і те, що навіть саме поняття "людина" підмінялося знеособленим поняттям "особа як сукупність суспільних відносин'". Конституцією України 1996 р. закладено кардинально нові ціннісні орієнтації. Статтею 3 Конституції визнано найвищою соціальною цінністю людину, а її права, свободи та їх гарантії, відповідно до вимог цієї ж статті, мають визначати зміст і спрямування діяльності держави. Такий принцип має бути закладений і в галузевому законодавстві, в тому числі кримінальному. Крім того, визначення об'єкта як сукупності суспільних відносин надто загальне і розпливчасте. Такі відносини можуть виступати як об'єкт злочинності в цілому. Об'єкт як елемент складу злочину вужчий і конкретніший. Злочинне діяння найчастіше посягає не на всі, а лише на окремі елементи суспільних відносин. Щодо структури ' Курс советского уголовного права (часть Общая). — Л., 1968. — Т. 1. — С. 282, 123 суспільних відносин єдиної думки вчені не дійшли. Так, одна група науковців вважає, що структурну основу суспільних відносин складають три елементи: суб'єкти, їх взаємодія і предмет. На думку інших дослідників цієї проблеми, суспільні відносини включають чотири ланки: 1) суб'єкти; 2) їх дії або стан по відношенню один до одного; 3) інтереси суб'єктів; 4) матеріальне втілення потреб та інтересів суб'єктів у вигляді предметів. Такий підхід до вирішення цього питання більш вдалий, оскільки повніше і специфічніше визначає структуру суспільних відносин. Конкретний зміст і значення елементів суспільних відносин може бути різноманітним. Далеко не всі з них можна визнати об'єктом злочинного посягання. Як компоненти об'єкта злочину можуть виступати або суб'єкти та їх інтереси, або їх дії, або певне поєднання інших структурних частин суспільних відносин, якщо вони являють собою важливу цінність. Наприклад, об'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 222 КК, є встановлений у державі порядок поводження зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, що становить частину суспільних відносин, які забезпечують громадську безпеку. Визначення об'єкта цього злочину відображає певний стан суспільних відносин, але не містить інформації про суб'єкти відносин, їх інтереси тощо. З іншого боку, суспільні відносини не є універсальною характеристикою об'єкта злочину. Цим поняттям не можуть охоплюватись особисті блага людини (життя, здоров'я, фізична недоторканність). Право фізичного існування людини — це право природне. Воно є неподільним і не може відчужуватися. Це право не встановлено, а лише санкціоновано державою. Отже, об'єктом злочину, який найповніше, порівняно з іншими елементами складу злочину, відображає характер суспільної небезпечності вчиненого діяння, мають визнаватись не якісь абстрактні суспільні відносини, а конкретні людські, суспільні або державні цінності. Цінності — це те, що має суттєве значення для людини і "суспільства в цілому. Тому вони охороняються нормами різних галузей права, а найважливіші з них бере під захист кримінальне законодавство. Будьяке злочинне діяння, спрямоване проти цих найважливіших цінностей, створює загрозу заподіяти або спричинює їм шкоду. Тому зазначені цінності виступають як об'єкт злочину. Структурними частинами цінностей, що охороняються кримінальним законом, є три їх різновиди: суб'єкти 124 суспільних відносин, блага, що належать цим суб'єктам, предмети, залучені в сферу цих відносин. Тому структуру об'єкта визначає як його фактичний склад, так і функціональне значення компонентів цього елементу складу злочину. Як відомо, склад злочину — це інформаційна модель злочину певного виду. Тому основне призначення кожного елементу складу злочину та ознак, що їх характеризують, — нести максимальне смислове навантаження, відображати специфіку того чи іншого злочину. При цьому кожний елемент складу злочину робить свій особливий внесок у своєрідний "юридичний портрет" злочинного діяння конкретного виду. Відповідно до такого цільового призначення зазначені вище різновиди цінностей, що охороняються кримінальним законом, виконують такі функції: 1. Інформація про суб'єкти суспільних відносин дає можливість визначити, проти кого було спрямоване злочинне діяння. 2. Конкретний вид і зміст благ, що належать суб'єктам, дозволяє відповісти на питання, чому саме може бути заподіяна шкода. 3. Вказівка щодо предметів злочину інформує про те, на які матеріальні об'єкти діє суб'єкт злочину, посягаючи на блага окремої людини, суспільства або держави. Суб'єктами суспільних відносин, проти яких спрямовується злочинне діяння, можуть бути окрема людина, дві або більше осіб, громадські об'єднання, населення територіальних одиниць, державні органи, суспільство в цілому. Це можуть бути як фізичні особи, так і юридичні — підприємства, установи або організації. Учасником суспільних відносин як одним із компонентів об'єкта посягання можуть бути і представники іноземних держав, наприклад, при вчиненні злочинів, предметом яких є майно підприємств з іноземними інвестиціями. Коло суб'єктів суспільних відносин широке. Цим зазначене поняття відрізняється від поняття суб'єктів кримінальноправових відносин. До таких належать, зокрема, органи влади, що здійснюють боротьбу зі злочинністю, а також особи, які вчиняють або вчинили злочин. Якщо інформація про суб'єкти суспільних відносин орієнтує на спрямування злочинного діяння, відомості щодо конкретних благ, на які посягає злочинець, є основою змістовної характеристики об'єкта. Суспільна небезпечність злочину полягає, насамперед, у тому, що він може за 125 подіяти або спричиняє шкоду важливими благам, які належать суб'єктам суспільних відносин. Блага — це те, що задовольняє потреби людей, відповідає їх інтересам, цілям і намірам. Цю групу цінностей можна класифікувати таким чином: 1. Блага як природна, невід'ємна цінність людини. До цих благ належать такі найважливіші цінності, як життя та здоров'я. У ст. 27 Конституції України закріплено положення, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Характерно, що кримінальноправовий захист життя та здоров'я здійснюється лише державою. Крім того, ці блага захищаються методами, властивими тільки кримінальному праву — шляхом покарання особи, яка вчинила злочин. 2. Блага, якими людина наділена як член суспільства. Звичайно, кожна людина індивідуальна, без її фізичного існування неможливо було б і саме суспільство. Але будьякий індивід живе не сам по собі, він вступає у відносини з іншими людьми, колективом, державою, суспільством. При цьому він стає носієм певних прав і свобод соціального характеру, яким злочинні діяння можуть спричиняти шкоду. Зокрема, це можуть бути права людини на власність, житло, виборчі, трудові права тощо. Можливі також злочинні посягання на свободи людини — світогляду та віросповідання, вибору місця перебування, роду діяльності тощо. Наприклад, одним із компонентів об'єкта злочину, передбаченого ст. 155s KK (Протидія законній підприємницькій діяльності), є свобода людини у виборі такого роду діяльності, як підприємництво. Злочинні діяння можуть вчинятись і на шкоду інтересам людини, пов'язаним із необхідністю задоволення певних потреб. Ідеться про законні інтереси. Це означає, що задоволення інтересу не повинно порушувати закон, тобто не здійснювати шляхом забороненої поведінки. Якщо ж заборони певної поведінки законодавством не передбачено, вона правомірна. 3. Суспільні блага, тобто цінності, якими наділені суспільні або державні органи, держава в цілому. Конкретно це можуть бути права та інтереси суспільства, держави або їх структур. Різноманітні реальні права цих суб'єктів суспільних відносин встановлюються певними уповноважуючими нормами. При вчиненні злочинів, що порушують ті чи інші права, ці права не змінюються, але суб'єкт позбавляється можливості ними користатися. Наприклад, при розкраданні державного майна держава залишається влас 126 ником цього майна, але її органи позбавляються можливості володіти, користуватися та розпоряджатися закріпленим за ними майном. Одним із компонентів об'єкта злочину може бути і відповідний щодо інтересів людини, суспільства і держави стан суспільних відносин — безпека держави, громадський порядок, порядок управління тощо. Злочинні діяння можуть посягати також і на такі суспільні блага, як відповідні щодо інтересів людини, суспільства і держави взаємодії суб'єктів суспільних відносин. Наприклад, об'єктом злочину, передбаченого ст. 165 KK, є нормальна діяльність посадових осіб підприємств, організацій, установ будьякої форми власності. Важливим компонентом, що має значення для з'ясування механізму можливого заподіяння шкоди особистим, суспільним та державним благам, є предмети. Предмети — речі, коштовності тощо — це матеріалізовані об'єкти, інформація про які доповнює об'єкт злочинного посягання. Оскільки злочинець діє на предмет, він тим самим ставить під загрозу заподіяння шкоди права та інтереси суб'єктів суспільних відносин. Викладене можна проілюструвати схемою 4 (див. с. 128). Таким чином, об'єкт як елемент складу злочину — це цінності, що охороняються кримінальним законом, проти яких спрямовано злочинне діяння і яким воно може заподіяти або спричиняє шкоду. Структурну основу об'єкта злочину утворюють суб'єкти суспільних відносин, блага, що їм належать, а також предмети, діючи на які винна особа посягає на ці блага. Правильне встановлення об'єкта злочинного посягання має важливе теоретичне та практичне значення. Це сприяє з'ясуванню соціальнополітичної суті злочину, зокрема, характеру і ступеня його суспільної небезпечності. Залежно від об'єкта злочинних посягань побудована, головним чином, Особлива частина KK. Дослідження цінностей, на які посягають суспільне небезпечні діяння, є також одним із шляхів подальшого вдосконалення кримінального законодавства. Так, дослідження ієрархії соціальних цінностей дозволяє вирішити проблему створення чіткої системи та "архітектоніки" кримінального законодавства. Виявлення не захищених кримінальним законом соціальних цінностей дає підстави для прийняття відповідного кримінального закону. 127 Схема 4 СТРУКТУРА ОБ'ЄКТА ЗЛОЧИНУ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ ЙОГО КОМПОНЕНТІВ Нарешті встановлення об'єкта злочинних діянь у сукупності з іншими елементами складу злочину дозволяє визначити вид конкретного злочину. Юридичне значення об'єкта злочину полягає, насамперед, у тому, що він є обов'язковим елементом будьякого складу злочину. Тому вирішення питань кваліфікації злочину неможливе без дослідження його об'єкта.
Еще по теме § 1. Поняття та значення об'єкта злочину: