8.11. Незаконна порубка лісу

Ліс разом із землею, водою та повітрям утворює природне середовище, в якому тільки і можуть жити люди. Тому головне значення лісу не в тому, що він дає гарні будівельні матеріали.

Лісовий фонд України згідно з Лісовим кодексом України складають усі ліси на території України. До лісового фонду не належать зелені насадження населених пунктів, окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках (ВВР.- 1994, № 17.- Ст. 99).

Незаконною визнається порубка дерев без лісорубного ордера або з порушенням дозволу, зазначеного в ордері.

Предметом незаконної порубки лісу можуть бути тільки дерева і кущі в лісі, які ще не відділені від коріння.

Заволодіння заготовленим чи складованим лісом, а так

348

само незаконна порубка у містах і селищах декоративних садових дерев з корисливою метою кваліфікується як розкрадання чужого майна за статтями 185-189, 190 КК в залежності від способу викрадення.1

Відповідальність за ст. 246 КК у значній мірі залежить від категорії лісу, де було вчинено незаконну по-пубку дерев або чагарників. Лісовим кодексом України всі ліси, що утворюють лісовий фонд, розподіляються за своїм екологічним і господарським призначенням на ліси першої і ліси другої групи. До першої групи належать:

водоохоронні ліси - смуги лісів уздовж берегів річок, навколо водоймищ, озер, смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, а також захисні лісові насадження на смугах відводу каналів;

захисні ліси - протиерозійні, захисні смуги лісів вздовж залізниць, автомобільних доріг, державні захисні лісові смуги, байрачні ліси, ліси степових, лісостепових та гірських районів;

санітарно-гігієнічні та оздоровчі ліси - ліси навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон санітарної охорони лікувально-оздоровчих територій. До лісів першої групи належать також ліси на територіях природно-заповідного фонду -заповідників, національних парків, пам'яток природи, заповідних урочищ, ліси, що мають наукове або історичне значення (частини 1-5 ст.

До другої групи належать ліси, що мають екологічне та експлуатаційне значення, стосовно яких встановлено режим обмеженого лісокористування (ч. 6 ст. 36 Лісового кодексу).

Стаття 246 КК передбачає відповідальність за незаконну порубку дерев і чагарників у лісах, захисних та Інших лісових насадженнях, якщо цим була заподіяна Істотна шкода. Шкода, заподіяна незаконною порубкою лісу, визначається за таксами, затвердженими постановами Ради Міністрів України від 17 грудня 1977 р. № 614 І від 25 травня 1982 р. № ЗОЇ.

- -Й постанови Пленуму Верховного Суду України від Іня 1990 р. «Про практику розгляду судами справ про відпо-Ільність за порушення законодавства про охорону природи» .збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.-

349

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липн 1992 р. № 432 «Про відповідальність за шкоду, заподіяні лісу та природним об'єктам рослинного світу» ці такси збільшені у 25 разів. Постановою Кабінету Міністрів від 31 грудня 1994 р. № 887 «Про збільшення такс для обчислення розміру стягнення за шкоду, заподіяну лісному господарству» ці такси збільшені ще в десять разів.

Розмір шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу визначається з врахуванням групи лісу, де була порубка дерев, діаметра стовбура дерева, породи дерева й інших показників.

Відповідальність за незаконну порубку дерев у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду або в інших особливо охоронюваних лісах настає незалежно від розміру заподіяної порубкою шкоди (ст. 246 КК).

Дії посадових осіб, які вчинювали незаконну порубку лісу з використанням своїх посадових повноважень, кваліфікуються за сукупністю статей 246 і 364 КК (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990р.).1

Відповідальність за незаконну порубку лісу настає з шістнадцяти років.