<<
>>

3.1. Участь прокурора у виконанні рішень суду про стягнення аліментів

Незважаючи на те, що участь прокурора у виконавчому провадженні була предметом досліджень багатьох вчених (Ю.В.Білоусова, М.М.Говорухи, С.О.Малахова, М.В.Руденка, В.І.Солодкого та інших), питання діяльності прокурора як учасника виконавчого провадження в окремих категоріях справ щодо захисту прав та інтересів дітей у юридичній науці фактично не вивчалося.

У зв’язку з цим є необхідність детально дослідити участь прокурора у таких цивільних справах, як стягнення аліментів, відібрання дитини, виселення сім’ї, де є діти, з метою недопущення порушення прав та інтересів дітей.

Статистичні дані із звіту прокурора за 2014 рік свідчать, що реальне виконання судових рішень на захист прав дітей є важливим заходом цивільно- правового характеру у представницькій діяльності прокурора.

Так, сума за рішеннями, що набрали законної сили у 2014 році, складає 9 955 тис. грн, а сума, на яку реально виконано судових рішень, - 9 377 тис. грн [174]. Отже, судові рішення за позовами прокурора, ухвалені на захист прав та інтересів дітей, виконані протягом 2014 року на понад 90 %.

Слушним є зауваження Ю.В.Білоусова, що будь-які владні рішення вимагають виконання - органічного продовження юрисдикційної діяльності. Без цієї стадії (етапу) попередні процесуальні (процедурні) дії втрачають будь- який сенс, якою б досконалою не була процесуальна форма, її результати не виконуватимуть завдання, котрі покладаються на той чи інший юрисдикційний орган [16, с. 58].

Найбільш розповсюдженою категорією цивільних справ, яка зачіпає права та інтереси дітей, є стягнення аліментів на їхню користь. Судові рішення про стягнення аліментів виконуються органами Державної виконавчої служби України.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дітей до їхнього повноліття.

У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначені у ст. 181 Сімейного кодексу України, а саме:

- за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі;

- за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі;

- у разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Прокурор, здійснюючи представництво інтересів дітей, бере участь у цивільних справах, предметом яких є позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Ці позовні вимоги взаємопов’язані між собою, оскільки спрямовані на захист прав та інтересів дитини, яка залишилася у складних життєвих обставинах і потребує допомоги з боку держави.

Виконуючи конституційну функцію представництва - захисту інтересів громадянина, прокурор в інтересах дитини пред’являє позов до суду, бере участь у цивільній справі та забезпечує участь у виконавчому провадженні на стадії виконання судового рішення.

Матеріали виконавчих проваджень свідчать, що виконання судових рішень про стягнення аліментів є проблематичним, особливо коли батьки дитини позбавлені батьківських прав за неналежне виконання своїх обов’язків щодо виховання та утримання дитини. Такі недбайливі батьки ніде не працюють, не володіють майном та коштами, фактично ухиляються від виконання судового рішення. За вказаних обставин державному виконавцю важко здійснюватися виконавчі дії щодо примусового виконання виконавчого документа - так само складно прокурору, чиї дії спрямовані на забезпечення законності у виконавчому провадженні та поновленні порушеного права дитини на отримання матеріальної допомоги.

З позбавленням батьківських прав усі особисті права та обов’язки дітей і батьків відпадають, залишається лише один майновий обов’язок батьків - надавати кошти на утримання дитини (аліментний обов’язок).

Суб’єктом права вимоги залишається дитина; здійснювати це право можуть опікуни, інші особи, визначені законом, дитячий заклад, у якому дитина утримується [74, с. 29]. Вказаний аліментний обов’язок батьків, позбавлених батьківських прав, припиняється з моменту надання ними згоди на усиновлення дитини або набрання чинності рішення суду про всиновлення [97, с. 80].

«Проаналізувавши судову практику та стан виконання судових рішень, постановлених на користь дітей, ми приходимо до висновку, що проблема стягнення аліментів є однією із найгостріших на сьогодні», - зауважив начальник Головного управління захисту прав і свобод дітей Генеральної прокуратури України В.С. Вишинський.

За його словами, про це свідчать і дані Державної виконавчої служби України, згідно з якими упродовж останніх п’яти років пред’явлено до виконання понад 1 млн судових рішень з цих питань, з котрих виконано 165 тис. Як засвідчила перевірка, проведена Генеральною прокуратурою України, Державною виконавчою службою України та її органами на місцях не вживаються дієві заходи щодо примусового виконання рішень судів, встановлення місцезнаходження боржників та притягнення до кримінальної відповідальності.

Також В.С.Вишинський підкреслив, що особливо гостро ця проблема стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. «Вдумайтесь: на цей час не виконаними залишаються близько 700 тисяч проваджень про стягнення аліментів на користь дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, минулих років. Більшість з цих дітей вже давно досягли повноліття, так і не дочекавшись належних їм коштів» [31].

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Однак на практиці державні виконавці допускають порушення законодавства про виконавче провадження, внаслідок чого судові рішення зазначеної категорії не виконуються роками, про що свідчать наведені вище статистичні дані.

Зокрема, порушуються строки винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та направлення її копії сторонам (прокурору), не встановлюється місце роботи боржника або отримання ним доходів, не завжди надсилаються запити до відповідних органів щодо з’ясування наявності у боржника майна і грошових коштів, помилково визначається розмір заборгованості аліментів тощо. Інколи державні виконавці безпідставно закривають виконавчі провадження лише з огляду на неможливість встановлення місця проживання боржника або у зв’язку з його виїздом за кордон, не оцінюючи цей факт як ухилення боржника від виконання аліментних зобов’язань.

Тому обов’язок прокурора як учасника виконавчого провадження при виконанні судових рішень щодо аліментних зобов’ язань своєчасно і в повному обсязі користуватися правами сторони, здійснювати контроль за кожною процесуальною дією державного виконавця, починаючи з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження і закінчуючи його закриттям, реагувати у межах законодавства на кожну незаконну дію або рішення державного виконавця.

Дослідимо порядок виконання судових рішень про стягнення аліментів на користь дітей.

Судові рішення про стягнення аліментів відносять до категорії негайного виконання, яке має певні особливості.

Загальний порядок стягнення аліментів визначено у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», положеннях пунктів 7.13, 7.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень та статтях 181-197 Сімейного кодексу України.

У частині 2 статті 182 Сімейного кодексу України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу, якою встановлено визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі (якщо боржник має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення).

На порядок застосування вказаних правових норм у практичній діяльності звертає увагу Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 15 травня 2006 р.

№ 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» [112]. Зокрема, розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то, відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи (пункт 17).

Судова практика підтверджує, що при винесенні рішень у цивільних справах про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів суди застосовують норми ст. 182 Сімейного кодексу України, призначаючи аліменти у розмірі не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Враховуючи вимоги ст. 191 Сімейного кодексу України, суди призначають аліменти на утримання дитини від дня пред’явлення позову.

Так, рішенням Бердянського міжрайонного суду Запорізької області від 16.04.2013 у справі № 310/2891/13-ц задоволено позов Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах малолітнього К. про позбавлення батьківських прав його матері - К. та стягнення з неї на користь дитини аліментів у розмірі чверті від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 25.03.2013 і до досягнення дитиною повноліття [8].

Отже, при реалізації виконавчих документів про стягнення аліментів державний виконавець зобов’язаний визначити мінімальний розмір аліментів. При визначенні цього розміру враховується сума прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, передбаченого законодавством про Державний бюджет України на відповідний рік.

Зокрема, у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» [119] передбачено такий розмір прожиткового мінімуму: 1) для дітей віком до 6 років з 1 січня 2015 р.

- 1032 грн, який з 1 грудня зросте до 1167 грн; 2) для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2015 р. - 1286 грн і, відповідно, 1455 грн - з 1 грудня.

У разі зміни розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку державний виконавець має змінити і мінімальний розмір аліментів. Але при цьому нове рішення судом не виноситься.

При надходженні до державного виконавця виконавчого листа про стягнення аліментів він у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про це стягувача і боржника. Отримавши виконавчий лист про стягнення аліментів, державний виконавець зобов’язаний негайно вжити заходи щодо його примусового виконання: встановити місце роботи та місце проживання боржника. Якщо боржник не працює, а місце його проживання не відоме, то державний виконавець зобов’язаний звернутися до суду з поданням про розшук боржника.

Після встановлення місця роботи боржника туди надсилається виконавчий лист з розпорядженням до адміністрації організації, за яким провадиться стягнення із заробітної плати. У розпорядженні зазначається розмір утримання та заборгованості в гривнях, порядок утримання у випадку пред’явлення декількох виконавчих листів про стягнення аліментів і адреса стягувача, за якою потрібно надсилати утримані суми [206, с. 115].

Якщо боржник працює або отримує дохід, аліменти відраховуються із його заробітної плати, пенсії, стипендії. Якщо він не працює або відсутня інформація

про отримання ним доходів, державний виконавець розраховує заборгованість, виходячи із середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості. Після отримання достовірної інформації про джерела доходів боржника та їх розмір здійснюється перерахунок заборгованості (пункти 7.13, 7.13.1

Інструкції) [ 58].

У випадку заборгованості з виплати аліментів, розмір якої перевищує суму цих платежів за три місяці, державний виконавець перевіряє майновий стан боржника з одночасним накладенням арешту на майно боржника та, за наявності підстав, вручає (направляє) боржнику письмове попередження про притягнення його до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів (пункт 7.13.2 Інструкції).

Іноді після того, як накладено арешт на майно боржника, його необхідно розшукати, що може тривати довго.

Наприклад, державний виконавець накладає арешт на таке майно боржника, як транспортний засіб, і виносить постанову про його розшук (якщо невідомо, де знаходиться це майно). За статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» розшук транспортних засобів здійснюють органи внутрішніх справ.

Проте, як зауважує С.Павленко, «з огляду на практичний досвід, ця ситуація виглядає так: після отримання органами Державтоінспекції постанови про розшук транспортного засобу автомобіль, який вказаний у постанові, заноситься до бази даних «викрадених автомобілів». І на цьому постанова вважається виконаною. А щодо практичного розшуку та затримання даного транспортного засобу - цим питанням ніхто не займається, тому що виконання цієї постанови ніким і ніколи не контролюється та не буде контролюватися. І навіть якщо цей автомобіль буде затримано десь через рік-п’ять, то, по-перше, це буде великою вдачею для стягувача, а по-друге - можливість отримати кошти в рахунок погашення боргу по виконавчому провадженню» [101, с. 125].

На наш погляд, виходом з такої ситуації є надання прокурору, який представляє інтереси дитини, можливості передати постанову про розшук транспортного засобу до державтоінспекції та постійно здійснювати контроль за виконанням цієї постанови.

Під час виконання рішень указаної категорії трапляються випадки, коли аліменти неможливо стягнути внаслідок розшуку самого боржника або перебування його за кордоном, а також ухилення від сплати аліментів, причому вони мають бути отримані за весь минулий період.

Вказані обставини спричиняють несвоєчасне виконання судового рішення. Проте заборгованість державний виконавець має право стягнути незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому в ст. 199 Сімейного кодексу України, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

За наявності обставин, коли рішення суду про стягнення аліментів неможливо виконати, законодавством передбачене призначення дитині державної тимчасової допомоги з огляду на те, що місце проживання батьків (боржника) невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів. Така допомога не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 8 ст. 181 Сімейного кодексу України). Виплата зазначеної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Держава таким чином забезпечує соціальний захист дітей у випадках, передбачених законом.

Порядок призначення та виплати вказаної допомоги регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 «Про затвердження порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме» [ 108]. Відповідно до положень цієї постанови, тимчасова допомога призначається у разі, коли: рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення; один з батьків перебуває під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі; місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

З цією метою законний представник дитини, який отримує на неї аліменти звертається до органів виконання судових рішень із заявою щодо видачі довідки про неможливість стягнення аліментів. Після перевірки наявності у боржника майна та доходів державний виконавець надає таку довідку із зазначенням у ній інформації про відсутність майна та джерел отримання доходів боржником, невстановлення місця знаходження боржника або перебування його під слідством.

Таким чином, якщо судове рішення про стягнення аліментів на дитину неможливо виконати з низки обставин, держава надає допомогу цій дитині у вигляді тимчасової державної допомоги.

Вважаємо, що вказаний вид допомоги можуть отримувати діти, які перебувають у складних життєвих ситуаціях, або діти пільгових категорій. Особливо такої допомоги потребують діти, які вступили до навчальних закладів після випуску з інтернатних установ і доля котрих уже нікого не турбує. Указані обставини дають прокурору право пред’явити позов до суду в інтересах цієї дитини про стягнення аліментів на її користь (якщо він раніше не був пред’явлений) та у подальшому звернути до виконання виконавчий документ. У разі невиконання рішення суду про стягнення аліментів з вищеперелічених причин прокурор, як учасник виконавчого провадження, має право в інтересах дитини звернутися до державного виконавця із заявою про видачу довідки про неможливість стягнення аліментів унаслідок ухилення від їх сплати і відповідною заявою до органів праці та соціального захисту населення про призначення і виплату зазначеного виду державної допомоги.

Однак законодавством передбачені випадки, за яких тимчасова допомога взагалі не призначається. Зокрема, вона не призначається на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням або на повному державному утриманні, за винятком тих випадків, коли ця дитина перебуває вдома під час літніх канікул і не утримується державою (пункт 4) [108].

Слід підкреслити, що з метою соціального захисту дітей, позбавлених батьківського піклування, стосовно яких встановлена опіка (піклування), держава прийняла відповідні законодавчі заходи: такі діти мають право отримувати, крім аліментів, інший вид державної допомоги.

Так, у статті 16 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» [121] передбачена допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування. Вказаний вид допомоги надається особам, призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування. Така допомога вважається власністю дитини.

Згідно зі ст. 18 вказаного Закону, допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, надається у розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку. У разі, коли на дитину виплачуються пенсія, аліменти, стипендія, то розмір державної допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсій, аліментів, стипендії.

Проте чинне законодавство про соціальний захист дітей, позбавлених батьківського піклування, має певні недоліки, через які порушуються права цих дітей. Наприклад, діти цієї пільгової категорії, перебуваючи на утриманні в інтернатних закладах, взагалі не отримують ні державної допомоги, ні аліментів (якщо місце проживання або знаходження боржників невідоме).

Так, під час ознайомлення з матеріалами особових справ вихованців КЗ «Бердянська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів» встановлено, що Бердянська міжрайонна прокуратура у 2011-2012 роках здійснювала представництво інтересів неповнолітніх С., Л., Х., І., В. та інших дітей в Бердянському міськрайонному суді Запорізької області у справах про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання цих дітей. Під час виконання рішень суду, за якими задоволено позови прокурора, державним виконавцем було з’ясовано, що боржники ніде не працюють, постійного місця проживання не мають (деякі з них перебувають у розшуку), а також будь-яке майно чи кошти у них відсутні. Вказані діти влаштовані і постійно перебувають у КЗ «Бердянська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів», але аліментів не отримують внаслідок вищеперелічених обставин, а також не отримують будь-якої державної соціальної допомоги [7].

Враховуючи наведений приклад, виникає необхідність у доповненні частини 1 статті 16 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у реченні після слів «цей вид допомоги призначається особам, призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування» словами «а також інтернатному закладу (виконувачу функції опікуна), у якому перебуває ця дитина».

У разі внесення змін до вказаного Закону у дітей, позбавлених батьківського піклування, які є вихованцями інтернатних закладів, виникне право на отримання додаткового соціального захисту з боку держави, оскільки виконати судові рішення про стягнення на їхню користь аліментів не можливо. Таким законодавчим шляхом права цих дітей будуть зрівняні з правами дітей, які перебувають під опікою.

При виконанні державним виконавцем судового рішення про стягнення аліментів, коли боржник виїжджає до іншої країни (з якою не укладено договір про подання правової допомоги) на постійне проживання, то держвиконавець зобов’язаний ужити заходи щодо сплати боржником аліментів до досягнення дитиною повноліття. Порядок оформлення аліментних зобов’язань регулюється частинами 4-7 статті 181 Сімейного кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про подання правової допомоги» від 19 серпня 2002 р. № 1203 [107].

Згідно з пунктом 1 Постанови, аліментні зобов’язання оформлюються договором про виплату аліментів між боржником та опікуном (піклувальником) або договором про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, земельну ділянку тощо). З метою ухилення від сплати аліментів від боржника вимагається подати до паспортної служби за місцем постійного проживання в Україні договір про виплату аліментів або нотаріально засвідчену заяву про відсутність у стягувача вимог щодо стягнення аліментних платежів, а також постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження (у разі сплати аліментів).

Прокурор, як учасник виконавчого провадження, у даному випадку повинен уважно ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та з’ ясувати, чи всі необхідні документи оформлені належним чином, а державним виконавцем відповідно застосовано всі заходи щодо повного виконання судового рішення.

У разі порушення законодавства про виконавче провадження або порушення прав та інтересів дитини, прокурор звертається зі скаргою до суду (керівника органу ДВС) щодо оскарження дій державного виконавця.

Таким чином, прокурор, беручи участь у виконавчому провадженні при виконанні судових рішень щодо аліментних зобов’язань, користуючись правами сторони, фактично здійснює контроль за кожною процесуальною дією державного виконавця від винесення постанови про відкриття виконавчого провадження і до його закриття у разі повного виконання.

У практичній діяльності переважна більшість судових рішень про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів не виконується через низку об’єктивних та суб’єктивних причин, а саме: відсутність у боржників постійного доходу (заробітку), майна та коштів, а також їхній антисоціальний спосіб життя (вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів тощо). Інколи такі боржники ухиляються від виконання судових рішень, пробуючи втекти за кордон.

Для того щоб рішення суду було виконано своєчасно й у повному обсязі, державний виконавець повинен застосовувати дієві заходи впливу. Одним із них є встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - директора юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням суду (ст. 377-1 ЦПК України). У статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» [137] передбачено декілька підстав застосування такого тимчасового обмеження, у тому числі при неврегульованих, договірних чи інших невиконаних зобов’язаннях і до виконання цих зобов’язань. Указаний захід здійснюється державним виконавцем у разі ухилення боржника від виконання аліментних зобов’язань.

Наприклад, як зазначає С.Я.Фурса, «на практиці зустрічався випадок (рішення Малинівського суду м. Одеси), коли державним виконавцем нарахування заборгованості по аліментах на утримання дитини (боржник був моряком і працював на іноземному судні) було спірним, і стягувачка звернулася до суду щодо застосування до боржника тимчасового обмеження» [188, с. 109].

Прокурор як учасник виконавчого провадження, здійснюючи

представництво інтересів дитини у виконавчому провадженні, має право звернутися до державного виконавця з клопотанням про застосування до боржника даного засобу впливу.

У разі задоволення клопотання державний виконавець звертається з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до суду за місцезнаходженням органу виконання.

Після того як ухвала суду про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України надійшла до державного виконавця, він не пізніше наступного дня направляє засвідчену судом копію цієї ухвали для виконання до Адміністрації Державної прикордонної служби України. При виконанні боржником відповідних зобов’язань (аліментних) державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, копію якої направляє до Адміністрації Державної прикордонної служби України для зняття цього боржника з контролю (пункти 11.1-11.4 Інструкції) [58].

При оформленні цих подань державні виконавці повинні враховувати доцільність зазначення у поданні такого засобу, як вилучення паспортного документа у боржника і його правові наслідки. Отримавши ухвалу суду, державним виконавцям необхідно уважно перевіряти наявність усіх обов’язкових реквізитів, зокрема те, що ухвала має бути скріплена гербовою печаткою із зазначенням дати набрання чинності. У разі недотримання цих вимог матеріали будуть повернуті державному виконавцю без їх виконання [152].

Водночас застосування такого примусового засобу, як встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, не передбачено Законом України «Про виконавче провадження», що є певним недоліком. Порядок його застосування регламентується ст. 377-1 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України та пунктами 11.1-11.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

За злісне ухилення боржником від сплати аліментів передбачена кримінальна відповідальність за ст. 164 Кримінального кодексу України. Під злісним ухиленням від сплати аліментів на дітей за нормами кримінального кодексу розуміються будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміна місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів. Кримінальна відповідальність передбачена також статтею 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду (про відібрання дитини), що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню [77].

У разі невиконання боржником судового рішення (ч. 2 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження») або при здійсненні перешкод у його виконанні державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням про притягнення особи до кримінальної відповідальності (пункт 13.2 Інструкції) [58].

Необхідно зауважити, що національна система застосування заходів впливу та відповідальності до боржників, які ухиляються від виконання судових рішень або взагалі їх не виконують, має декотрі спільні риси з аналогічними системами в інших державах.

Наприклад, як зауважує І.В.Решетнікова, «в Україні застосовується тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України - а в Ізраїлі директор служби виконавців має право видати наказ про заборону виїзду боржника з країни. В Україні за злісне ухилення боржником від сплати аліментів передбачена кримінальна відповідальність, у США - тюремне ув’язнення, яке на відміну від кримінального засудження не має конкретного строку (боржник звільняється у разі наявності платоспроможності). У Німеччині також боржник може бути поміщений у в’язницю, якщо він не сплатив необхідну суму за судовим рішенням» [154].

Скажімо, багатьом країнам світу відома проблема з виконанням рішень про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. З метою її вирішення до боржників застосовуються досить дієві заходи примусового впливу. У США діє така міра примусу, як вилучення водійських прав. У штаті Меріленд, зокрема, у 1999 році завдяки попередженню про призупинення дії водійських прав надійшло прострочених виплат на утримання дітей на суму 56,8 млн дол. США [154].

У Фінляндії, як зазначає В.В.Дмитрієв, після проведення комплексної реформи Закону «Про виконавче провадження» з 2004 року діє єдина інформаційна система стягнень, яка дозволяє здійснювати обмін інформаціями між органами державної влади (кримінальної поліції, судів, прокуратури та іншими) без направлення письмових запитів. Отже, судовий пристав, перебуваючи на робочому місці може у режимі реального часу отримати інформацію з усіх реєстрів майнових прав та перевірити стан банківських рахунків боржника. Через створену єдину інформаційну систему стягнень сторони виконавчого провадження регулярно інформуються про стан виконання виконавчих документів [46].

Крім того, продовжує В.В.Дмитрієв, «завдяки Закону Фінляндії «Про використання електронних технологій у державних установах», який набрав чинності з 1 січня 2000 року, заява про порушення примусового виконання може бути подана судовому приставу-виконавцю не тільки у письмовій формі, а й електронним повідомленням, переданим через технічну посилку до загальнонаціональної інформаційної системи примусових стягнень» [46]. Аналогічний електронний документообіг пропонується запровадити і в Україні найближчим часом [201, с. 6].

Не зайвим буде запровадити у нашій державі такої додаткової міри відповідальності, як залучення боржників сплати аліментів до примусових робіт на підприємствах на вакантні посади, які не потребують спеціальних знань і навичок. Із нарахованого заробітку боржника можна утримувати кошти на погашення заборгованості з аліментів.

Підсумовуючи викладене та опираючись на проведене анкетування практичних працівників органів прокуратури України, зазначимо, що національне законодавство про виконавче провадження в частині застосування примусових заходів впливу потребує подальшого удосконалення. Насамперед йдеться про виконання декотрих категорій судових рішень, які стосуються захисту інтересів дітей (стягнення аліментів на користь дитини). Однак, ці питання ще залишаються дискусійними.

3.2

<< | >>
Источник: БЕЛІКОВА Світлана Олександрівна. ПРОКУРОР ЯК УЧАСНИК ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ДІТЕЙ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме 3.1. Участь прокурора у виконанні рішень суду про стягнення аліментів:

  1. Стаття 217. Визначення порядку і строку виконання рішення суду, забезпечення його виконання
  2. Стаття 259. Зміст рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення
  3. § 3. Рішення суду про відновлення втраченого судового провадження
  4. Чи вправі суд зі своєї ініціативи скасувати заходи забезпечення позову після набрання судовим рішенням законної сили? Чи можуть бути вчинені такі діл з ініціативи суду до набрання законної сили рішенням суду про відмову в задоволенні позову?
  5. Уп.4ч.1 ст. 215 ЦПК передбачено, що повинно бути зазначено в резолютивній частині рішення суду. Чи вправі суд у своєму рішенні визначити порядок виконання рішення суду, зазначити про відстрочку або розстрочку виконання та вжити заходи забезпечення його виконання? Якщо вправі, то який порядок вирішення цих питань?
  6. Чи можливо в резолютивній частині рішення суду про стягнення суми зазначити про врахування індексу інфляції чи курсу іноземної валюти на час виконання судового рішення?
  7. Чи можливо ухвалити заочне рішення, якщо у справі за позовом про стягнення аліментів не з'явився відповідач, який належним чином повідомлений про дату судового засідання?
  8. Чи повинен суд касаційної інстанції розглянути заявлене одночасно з поданням касаційної скарги клопотання про зупинення виконання рішення суду, якщо касаційна скарга залишена без руху? Чи повинно бути таке клопотання мотивованим чи достатньо зазначити про незаконність судового рішення?
  9. Що означає зупинення виконання судом касаційної інстанції рішення (ухвали)? Чи може бути зупинено виконанням рішення суду першої інстанції, якщо в касаційному порядку розглядається, наприклад, скарга на ухвалу апеляційного суду про залишення без розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції?
  10. Чи підлягає видачі виконавчий лист за рішенням суду про визнання права власності? Чи може бути задоволено заяву про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду, яким задоволено позов про визнання права власності?
  11. Чи можливо видати декілька виконавчих листів у випадку, коли виконання рішення суду повинно проводитись в декількох місцях?
  12. Чи можливо змінити спосіб і порядок виконання рішення суду і замість стягнутих на користь стягувана грошових коштів передати йому майно боржника? Чи не означає це зміна судом предмета позову?
  13. За правилами якого виду судочинства оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, здійснені в рамках зведеного виконавчого провадження при виконанні рішень суду загальної юрисдикції і господарського суду?
  14. Чи можливо при примусовому виконанні рішення суду про стягнення боргу з боржника - засновника господарського товариства звернути стягнення на статутний фонд господарського товариства?
  15. Чи передбачає законодавство про виконавче провадження можливість змінювати порядок, спосіб та строки виконання рішення суду?
  16. ЗМІСТ
  17. РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ ПРОКУРОРА У ВИКОНАВННІ РІШЕНЬ СУДУ, УХВАЛЕНИХ В ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЯХ СПРАВ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ДІТЕЙ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -