<<
>>

§ 2. Обчислення процесуальних строків

Процесуальні строки — періоди часу, встановлені законом чи при­значені судом, обчислюються роками, місяцями, днями, а строки — моменти часу можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Тобто своєрідними еталонами обчислення трива­лості процесуальних строків — проміжків часу є рік, місяць, день, а способом обчислення процесуальних строків-моментів є подія, яка повинна неминуче настати. При цьому імперативність ст. 68 ЦПК свідчить, що зазначений перелік способів обчислення тривалості про­цесуальних строків є вичерпним. Так, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення (ст. 294 ЦПК). Заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України подається протягом одного місяця з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання, на підтвердження підстав, установлених п. 1 ч.І ст. 355 ЦПК, якщо воно ухвалене пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява (ст. 356 ЦПК). Заяву про приєднання до апеля­ційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в апеля­ційному суді (ч. 2 ст. 299 ЦПК) тощо.

Щодо строків, які визначаються вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, то слід зазначити, що вони мають певні особливос­ті, їх тривалість є відносно визначеною, а це свідчить про те, що для них визначальним є не останній день строку, яким він закінчується, а настання події, з якою і пов'язується нормами ЦПК настання певних наслідків. У зв'язку з цим необхідно зазначити, що особливість подій як юридичних процесуальних фактів полягає в тому, що події самі по собі не викликають процесуальних наслідків, вони можуть бути тільки приводом до звершення дій учасниками процесу .

' Див.: Цивільне процесуальне право України [Текст] / за ред.

В. В. Комарова. - X. : Право, 1 9 99.-С. 60.

Наведене, на наш погляд, свідчить про те, що строк, який визна­чається вказівкою на подію, яка неминуче настане, за свою природою та суттю не є процесуальним, а відбиває вимогу щодо порядку, послі­довності вчинення процесуальних дій, а не час, протягом якого їх можна вчинити.

Якщо строк обчислюється днями, місяцями, роками або вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, процесуальну дію може бути виконано протягом усього вказаного проміжку часу, тобто в будь-який день не пізніше останнього дня даного строку. Процесуальний строк триває безперервно, тобто включає й неробочі дні, крім випадків, коли неробочий день збігається з останнім днем строку (ч. З ст.70 ЦПК).

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня піс­ля відповідної календарної дати або настання події, якою визначено його початок, атому момент (день), яким визначається початок строку, не зараховується у його тривалість. Оскільки процесуальні строки тривають безперервно, то, якщо початок перебігу строку припадає на неробочий день, строк обчислюється з цього (неробочого), а не з най­ближчого робочого дня.

Стаття 69 ЦПК та її концептуальне тлумачення, як видно, пов'язує правило про початок перебігу процесуальних строків зі строками- періодами, які характеризуються певною тривалістю. З огляду на те, що відповідно до ст. 69 ЦПК перебіг процесуального строку почина­ється з наступного дня після відповідної календарної дати або настан­ня події, з якою пов'язано його початок, також враховуючи те, що процесуальні строки — періоди часу мають конкретний характер, по­дія, з якою пов'язано його початок, повинна мати чітко визначений характер — відповідну календарну дату.

Процесуальний строк, обчислюваний роками, закінчується у від­повідні місяць і число останнього року строку. При цьому законодавець не конкретизує, який конкретно місяць і число слід вважати «відповід­ним» місяцем і числом — початок строку чи початок його перебігу. Відповідним місяцем і числом, на наш погляд, слід вважати місяць і число, який збігається з числом місяця з календарною датою або днем настання події, якою визначено початок перебігу строку.

Строк, об­числюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. У тому випадку, коли закінчення такого строку припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Загальним для всіх строків, незалежно від способу їх обчислення, є правило, відповідно до якого, якщо закінчення строку припадає на 428

вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Окремо ЦПК встановлює правило визначення останього дня стро­ку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче наста­ти. Перебіг такого строку відповідно до ст. 70 ЦПК закінчується на­ступного дня після настання події. Проте дане правило не може бути застосоване до жодного з тих строків, визначених вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Як приклад перебігу строку, закінчен­ня якого пов'язане з подією, що повинна неминуче настати, наводять строк набрання рішенням суду законної сили (ст. 223 ЦПК України), строк подання заяви про приєднання до апеляційної скарги (ч. 2 ст. 299 ЦПК України), розглядаючи при цьому «закінчення строку» та «по­чаток розгляду справи» як подію, яка повинна неминуче настати .

Останній день процесуального строку в усіх випадках триває, як правило, до 24 години, але коли у цей строк слід було вчинити про­цесуальну дію в суді, де робочий час закінчуються раніше, то строк минає в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропуще­ним, якщо до 24 години останнього дня строку скарга, інші документи чи матеріали або грошові суми здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку. Подача скарги, документа або грошо­вих сум на пошту прирівнюється до здійснення процесуальної дії в суді. У даному випадку доказом здійснення дії у встановлений строк є по­штовий штемпель на конверті, поштова або телеграфна квитанція, які додаються до справи.

Із закінченням встановленого законом або судом строку втрачаєть­ся право на вчинення процесуальних дій. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде передбачених законом підстав для поновлення або про­довження строку.

Загальним для всіх процесуальних строків, незалежно від їх виду та способу обчислення, є правило про їх зупинення. Перебіг процесу­альних строків зупиняється із зупиненням провадження у справі (стат­ті 201,202 ЦПК). Тобто підстави для зупинення процесуальних строків ті самі, що і для зупинення провадження у справі. При цьому зупинен­ня процесуальних строків починається з моменту настання події, вна­слідок якої суд зупинив провадження.

Виходячи з вимог ст. 71 ЦПК, після відновлення провадження зупи­нені процесуальні строки продовжуються протягом часу, який залишив-

1 Див.: Исаева, Е. В. Процессуальные сроки в гражданском и арбитражном процессе [Текст]: учеб.-прак. пособие / Е. В. Исаева. - М.: Волтере Клувер, 2005. - С. 118.

ся до їх закінчення, тобто час, який сплив до зупинення провадження, входить до загального процесуального строку. Суть зупинення проце­суальних строків полягає у припиненні їх перебігу на строк, який не зараховується у рахунок тривалості процесуального строку.

Обчислюючи процесуальний строк, який залишився після віднов­лення провадження, за логікою ст. 71 ЦПК, слід виходити з того, що відновлюється перебіг строків із дня відновлення провадження у спра­ві (ч. 2 ст. 204 ЦПК), тобто з моменту винесення судом ухвали про відновлення провадження у справі. Крім того, оскільки момент при­пинення перебігу та момент продовження перебігу зупиненого про­цесуального строку не є відповідно закінченням та початком перебігу процесуальних строків, то застосування до них правил, передбачених статтями 69 та 70 ЦПК, є неможливим.

Із контекстуального тлумачення ст. 71 ЦПК видно, що вона зупи­нення перебігу процесуальних строків пов'язує із зупиненням прова­дження у справі та його підставами. З огляду на те, що процесуальні строки і строки судового засідання — періоди часу або моменти часу, в межах яких особи, які беруть участь у справі, здійснюють процесу­альні дії, також враховуючи те, що вони мають конкретний характер (початок, кінець, момент), регламентація зупинення процесуальних строків взагалі не має сенсу.

Цивільне судочинство розвивається на основі складного юридич­ного факту — процесуальних дій суду та інших його учасників. І тому не можна говорити про зупинення строку про подачу зустрічного по­зову, строку на апеляційне оскарження тощо.

Навпаки, слід відмітити, що неможливість здійснення процесуаль­них дій суб'єктами процесуальної діяльності при зупиненні прова­дження у справі унеможливлює включення у правову регламентацію процесуальних строків. Процесуальні дії, як і процесуальні строки, в межах яких можуть вони здійснюватися, є у визначених випадках рівнозначними елементами юридико-фактичного складу цивільних процесуальних правовідносин.

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 2. Обчислення процесуальних строків:

  1. Перебіг строку позовної давності
  2. Стаття 99. Строк звернення до адміністративного суду
  3. Стаття 101. Процесуальні строки
  4. Стаття 103. Обчислення процесуального строку
  5. Стаття 179. Особливості обчислення строків у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, та наслідки їх порушення
  6. ЗМІСТ
  7. Обчислення, перебіг та закінчення процесуальних строків.
  8. Право на позов, право на пред’явлення позову та процесуальний порядок його реалізації
  9. Стаття 68. Обчислення процесуальних строків
  10. Стаття 70. Закінчення процесуальних строків
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -