Стаття 67. Види процесуальних строків

1. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо не визначені законом, - встановлюються судом.

1. Ч. 1 ст. 251 ЦК України вперше на законодавчому рівні закріпила поняття строків.

У цивільному процесуальному праві строки особливо актуальні з точки зору оцінки правомірності поведінки суб’єктів з погляду на її своєчасність. Тому процесуальний строк найчастіше розуміють як проміжок часу, протягом якого повинні або можуть бути вчинені процесуальні дії судом, учасниками процесу.

2. За джерелом встановлення, процесуальні строки поділяються на два види :

1) встановлені законом. Це усі строки, встановлені для суду (судді). Наприклад, строк проведення попереднього судового засідання (ч.1ст.129 ЦПК); строк призначення справи до розгляду (ч.2 ст.156 ЦПК.); строк розгляду справи (ч.1ст.157 ЦПК), тощо. А також переважна більшість строків, що встановлюються для учасників цивільного процесу, наприклад, строки апеляційного оскарження (ч.1, 2 ст.294 ЦПК); строк на касаційне оскарження (ч.1 ст.325 ЦПК); строк подання заяв про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами (ч.1 ст.362 ЦПК), тощо. Лише у тому випадку, коли процесуальні строки не встановлені законом, вони можуть встановлюватись судом. До даної категорії строків застосовується інститут поновлення.

2) встановлені судом. Дані строки встановлені для учасників цивільного процесу. Наприклад, строки подання доказів сторонами (ч.1ст.131ЦПК); строки для усунення недоліків позовної заяви (ч.1ст.121ЦПК), тощо. До даної категорії строків застосовується інститут продовження.