§ 2. Предмет і метод господарського процесуального права

Господарське процесуальне право поряд з іншими процесуальними галузями належить до системи процесуальних галузей права за своїм змістовими характеристиками відноситься до галузей права публічно-правового характеру.

Домінуючим чинником уявлень про галузь права є сукупність відносин, які цією галуззю регулюються та становлять її предмет. Для господарського процесуального права визначення предмета має принциповий характер.

До предмета господарського процесуального права належать суспільні відносини, які виникають у сфері діяльності господарського суду при вирішенні господарського спору. Тобто, предметом господарського процесуального права є процесуальні дії суду врегульовані нормами права, які підвідомчі господарським судам. Таке трактування предмету зазначеної галузі є дуже стислим і вимагає певних уточнень.

Серед головних ознак самостійності галузі права є критерій наявності спеціального, особливого предмета правового регулювання. Предметом господарського процесуального права, як і будь-якої іншої галузі права, є певне коло суспільних відносин, врегульованих нормами конкретної правової галузі. Для визначення цих відносин об’єктивно необхідні специфічні ознаки, які відрізняють їх від інших суспільних відносин, врегульованих нормами права.

Для окреслення кола відносин, що потребують господарсько- процесуальної діяльності, слід виходити з наступного.

У питаннях предмету господарського процесу, серед науковців не існує одностайної думки. Так, на думку одних науковців, предметом господарського процесу є господарські та інші спори, які розглядають господарські суди в межах установленої для них підвідомчості та підсудності. Установлені нормами господарського процесуального права порядок порушення провадження у справі, розгляд і вирішення спорів, їх перегляд, а також виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду називається господарською процесуальною формою.

Предметом господарського процесуального права як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи, віднесені до компетенції господарських судів. Установлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконанню рішень господарського суду називається господарською процесуальною формою. ^[18]

У свою чергу В. В. Ярков визначає предмет господарського процесуального права як юридичні процесуальні дії суду і заінтересованих осіб при здійсненні правосуддя у справах, віднесених до відання господарських судів. ^[19]

Аналіз норм Господарського процесуального кодексу України дає підстави зазначити, що господарська процесуальна форма встановлена нормами господарського процесу. Господарським процесуальним кодексом встановлений та законодавчо врегульований порядок здійснення господарського судочинства. Так, для реалізації процесуального судочинства, норми ст. 1 ГПК визначають коло суб’єктів, які мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, ст. 12 ГПК встановлює коло справ, підвідомчих господарським судам тощо. У той же час слід підкреслити, що незважаючи на самостійність процесуальної галузі, господарський процес здійснюється й за допомогою інших галузей права.

Безпосередній вплив на господарський процес мають норми конституційного, господарського, цивільного та інших галузей права. Наприклад, Господарський кодекс України регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності, тобто, норми господарського кодексу мають безпосередній вплив на господарський процес, оскільки матеріально-правову основу здійснення господарського судочинства становить господарське законодавство, яке частково кодифіковане в Господарському кодексі України.

Сучасне господарсько-процесуальне право як самостійна галузь права в українській правовій системі призначене для врегулювання майнових та немайнових спорів суб’єктів господарювання, що здійснюється в господарському суді.

Отже, предмет господарсько-процесуального права включає суспільні відносини, що виникають у зв’язку із господарсько-процесуальною діяльністю.

Господарсько-процесуальне право як самостійну галузь права характеризує специфічний метод правового регулювання.

Метод господарсько-процесуального права, тобто спосіб впливу норм цієї галузі на суспільні відносини.

В юридичній літературі виділяють імперативний метод впливу на поведінку суспільних відносин, який забезпечується за допомогою обов’язкових до виконання приписів, розпоряджень, заборон, та диспозитивний метод, який визначає лише вид поведінки учасників певних відносин, що дає їм можливість вільно і самостійно регулювати свої взаємини у встановлених межах. Відштовхуючись від положень загальної теорії права та широкого обсягу правових норм, що регулюють господарсько-процесуальні відносини, слід відзначити, що господарсько-процесуальному праву притаманні обидва методи регулювання суспільних господарсько-процесуальних відносин.

Метод господарського процесуального права передбачає та допускає поєднання імперативних та диспозитивних способів впливу норм господарського процесуального права на поведінку суб’єктів господарського процесу.

Господарському процесу, як зазначає В. С. Щербина, притаманні метод субординації (централізоване, імперативне регулювання, при якому регулювання зверху донизу здійснюється на владно-імперативних засадах) та метод координації (децентралізоване, диспозитивне регулювання, при якому регулювання визначається також знизу, на його хід і процес впливає активність учасників суспільних відносин). ¹

Іншим методом, як зазначає І. А. Балюк, визнають імперативний метод за наявності диспозитивних елементів. Таке сполучення зумовлене тим, що, з одного боку, господарський процес є владною діяльністю господарського суду із застосування норм матеріального і процесуального права, що передбачає владні засади в механізмі господарського регулювання, а з іншого - формою примусового здійснення суб’єктивних прав в основному в тих галузях права, які базуються на рівності та диспозитивності їх суб’єктів.

Імперативні засади методу господарського процесуального права проявляються у тому, що норми господарського процесуального права відіграють первинну роль в процесі діяльності господарського суду, а основними юридичними фактами є владні процесуальні дії господарського суду. У свою чергу, диспозитивні засади методу господарського процесуального права полягають у тому, що учасники господарського процесу на власний розсуд користуються наданими їм рівними правами, які законодавець забезпечив через наявність системи гарантій прав суб’єктів господарського процесуального права.

Таким чином, під методом господарського процесуального права слід розуміти сукупність зафіксованих у нормах цієї галузі механізмів впливу на суспільні відносини, що складають її предмет, застосування яких дозволяє здійснювати господарське судочинство на засадах верховенства права, з метою захисту прав та законних інтересів особи і держави.