§ 1. Поняття господарського процесуального права

Сьогодні господарське процесуальне право зайняло чільне місце серед інших галузевих наук і розглядається у вищих юридичних навчальних закладах як навчальна дисципліна. Господарське процесуальне право як юридична наука являє собою сукупність правових знань покликаних забезпечити організацію здійснення господарського правосуддя з метою захисту прав і законних інтересів осіб та інтересів держави при розгляді господарського спору в суді.

Прийняття у 1991 році Господарського процесуального кодексу України замість діючого до того Арбітражного процесуального кодексу України, не зменшило наукових дискусій, коли мова йде про господарський процес, господарське судочинство або господарське процесуальне право. З часу становлення проблема поняття і змісту господарського процесуального права була і залишається предметом наукових дискусій. Тому видається доцільним розглянути основні підходи до визначення поняття та місця господарського процесуального права в системі права нашої країни.

Незважаючи на те, що після прийняття Господарського процесуального кодексу України, термін «арбітраж» вживається як науковій, так і практичній діяльності. Оскільки на сьогодні термін «арбітраж» застосовується в назві діяльності Міжнародного комерційного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України, Морській арбітражній комісії при Торгово-промисловій палаті України, які вирішують господарські спори згідно зі своїми правилами та регламентами, у спеціальній літературі існують дискусії, коли діяльність цих органів науковцями розглядається як арбітражний (господарський) процес.

Слід зазначити, що дискусії з щодо визначення арбітражу в суспільстві, існують ще за часів радянської доби, коли дослідники по-різному визначали арбітражний процес. Так, одні автори визначали арбітражний процес як порядок вирішення арбітражем, третейським судом спорів, що виникають між організаціями при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів чи з інших підстав, а також порядок безпосереднього врегулювання цих розбіжностей учасниками господарських відносин.^[13]

Інші пов’язували таку діяльність, з діяльністю таких органів, як міжнародні комерційні арбітражні суди та морські арбітражні комісії при торгово-промислових палатах, біржові арбітражі, що за своєю природою є третейськими судами, не входять до поняття арбітражного процесу.^[14]

У свою чергу, виходячи з управлінської природи державного арбітражу, М.

Сучасні дослідники визначають господарський процес як порядок, який опосередковує захист майнових прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, порядок, за допомогою якого реалізуються норми матеріального (господарського) права. Тому господарський процес можна визначити як систему послідовно здійснюваних процесуальних дій, які здійснюють господарський суд та інші учасники господарського судочинства у зв’язку з підготовкою до розгляду, розглядом і вирішенням конкретної господарської справи, кінцевою метою якого є відновлення порушеного права суб’єкта господарювання або учасника господарських відносин. Господарський процес являє собою послідовний, поступовий рух, який складається зі стадій. Стадія господарського процесу - це сукупність процесуальних дій щодо конкретної справи, об’єднаних однією спільною метою або спрямованих до однієї певної мети. Кожна стадія має свій зміст і мету:вирішення спору по суті, перевірка правильності прийнятого рішення, приведення його до виконання тощо. ^[16]

Важливо зазначити, що господарський процес слід розглядати не тільки як процесуальні дії суду щодо розгляду справи у господарському суді й пов’язаних із цим стадій господарського процесу та процесуальних дій суб’єктів господарського спору, але і тоді, коли норми господарського процесу діють поза межами діяльності господарського суду, коли сторони не будучи учасниками господарського процесу, користуються його нормами. Наприклад, під час досудового врегулювання господарського спору (статті 5-11 ГПК), оскільки застосовуючи заходи досудового врегулювання спору, його сторони в подальшому можуть і не бути безпосередньо учасниками господарського спору в суді.

Норми господарського процесу діють і поза межами діяльності суду як судового провадження.

Відповідно до ст. 115 ГПК, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Згідно ст. 1 цього Закону виконавче провадження виступає як завершальна студія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень визначених Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами.

Норми господарського процесуального права регулюють відносини, що виникають як під час розгляду господарських спорів, так і за межами здійснення правосуддя.

Наведене свідчить, що господарське процесуальне право є самостійною галуззю права, оскільки:

• визначає порядок організації та здійснення діяльності пов’язаної із захистом права та охоронюваних законом учасників господарських процесуальних правовідносин;

• має свій предметом та метод регулювання;

• характеризується своїми принципами;

• регулює процесуальні правовідносини як по горизонталі, так і по вертикалі;

• має значення як галузь права, галузь законодавства, наукова та навчальна дисципліна.

Таким чином, господарське процесуальне право являє собою сукупність санкціонованих державою правових норм, що регулюють діяльність господарського суду та інших учасників судового процесу, пов 'язану із здійсненням правосуддя у справах, віднесених до відання господарських судів.