Зміст судового рішення

ЦПК України закріплено, що під час ухвалення рішення в нарадчій кімнаті суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і запе­речення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підт­вердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (ст.

Рішення за формою має бути викладено письмово, а за змістом — відповідати ст. 215 ЦПК.

Зміст судового рішення — це його структура у взаємозв’язку, взає- мообумовленості і послідовності його частин та їх складових елементів.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чіт­ким і відповідно до ст. 215 ЦПК обов’язково мати: вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини; викладене письмово у встановле­ній послідовності.

Вступна — це перша початкова частина, яка розпочинається на­йменуванням документа та вказівкою на ім’я України, від якої воно по-

становляється, час і місце постановления рішення, найменування суду, що постановив рішення; в якому засіданні розглядалася справа: у відк­ритому чи закритому; склад суду; прізвище секретаря судового засідан­ня; найменування сторін та інших осіб, які брали участь у справі.

Описова частина судового рішення вміщує в собі коротке викла­дення обставин справи так, як подали до суду заінтересовані особи в за­явах та поясненнях, а саме: зміст вимог позивача та їх обгрунтування; заперечення відповідача та їх обґрунтування; вимоги відповідача за зу­стрічним позовом та їх обґрунтування і пояснення позивача на цю ви­могу та його обґрунтування; розпорядчі дії сторін: позивача про зміну позову та відповідача про повне чи часткове його визнання; самостійні вимоги третіх осіб та їх обґрунтування; вимоги прокурора, органів дер­жавного управління, профспілок та інших суб’єктів, пред’явлені на за­хист інтересів інших осіб та держави, їх обґрунтування і ставлення осіб, в інтересах яких порушено цивільний процес, до цих вимог тощо.

У мотивувальній частині рішення наводяться всі міркування суду, на яких ґрунтується рішення у справі. Це фактичні і юридичні мотиви висновків суду у справі. В них наводяться обставини справи, встанов­лені судом; докази, на яких ґрунтуються висновки суду; доводи, за яки­ми суд відхиляє ті чи інші докази; назва статті, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуа­льного закону, яким суд керувався.

Резолютивна частина рішення повинна містити сформульовані в імперативній формі завершальні висновки суду по суті справи.

У ній, зокрема, має бути зазначено:

- висновок суду про задоволення позову або відмову в позові пов­ністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, ві­дносно кого та в чому відмовлено);

- висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено;

- розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні;

- вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде;

- конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права;

- розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України;

- строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;

- у яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов’язаний або має право його допустити.

¹ Про судове рішення у цивільних справах: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. № 14 // Вісник Верховного суду України.- 2010.- № 1.- С. 4.

Відповіді суду на всі правові питання повинні випливати з встановле­них фактичних обставин, бути вичерпними, визначеними і безумовними.

Вичерпними будуть рішення, в яких судом дається повна відповідь на всі передані на його вирішення правові питання.

Вимога визначеності полягає в тому, що рішення суду повинно дати чітку і конкретну відповідь на всі поставлені перед ним питання.

Безумовність полягає в тому, що висновки, зроблені в рішенні, не по­винні включати умови, які б поставили його виконання від їх настання. Суд не може покласти на відповідача обов’язок виконати певні дії за умови виконання зустрічних дій з боку позивача або настання певних подій.

Рішення суду ухвалюється в нарадчій кімнаті з додержанням її тає­мниці, викладається в письмовій формі головуючим або одним з суддів при колегіальному розгляді справи і підписується всім складом суду, який бере участь в ухваленні рішення. Ухвалене судом рішення прого­лошується прилюдно. Головуючий роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження (ст. 218 ЦПК).

ЦПК України передбачається, що після проголошення рішення суд, який його ухвалив не може сам скасувати або змінити це рішення (ст. 218 ЦПК).

22.4.