Негайне виконання, визначення порядку виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання.

Негайне виконання судового рішення є виключенням з загального правила і полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передба­чено для переважної більшості судових рішень, а негайно — з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реаль­ний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Негайне виконання рішень буває обов’язкове і факультативне. Стат­тя 367 ЦПК України зобов’язує суд допустити негайне виконання рі­шення в справах:

1) стягнення аліментів — у межах суми платежу за один місяць;

2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не біль­ше ніж за один місяць;

3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, — у межах суми стягнення за один місяць;

4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;

5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;

6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Негайне виконання рішень підпорядковане загальним правилам ви­конання судових рішень, а тому, ухвалюючи рішення щодо негайного виконання суд повинен одночасно виписати виконавчого листа та здій­снити заходи щодо його виконання. Одночасно в рішенні суду може бу­ти передбачена відстрочка та розстрочка негайного виконання.

Суд, який ухвалив рішення, може також визначити порядок і строки виконання рішення (ст. 217 ЦПК), виходячи з вимог закону і обставин справи. У своєму рішенні суд може також вирішити питання щодо від­строчки та розстрочки виконання свого рішення.

Відстрочка виконання рішення — це перенесення його виконання на певний термін.

Розстрочка — це виконання рішення частинами, розмір яких визна­чає суд. Питання розстрочки та відстрочки регламентовані ст. 373 ЦПК України. Вони мають місце за наявності обставин, які ускладнюють ви­конання судового рішення( стихійне лихо, хвороба боржника, або чле­нів його сім’ї, відсутність майна в натурі, тощо)

22.5.