Як розуміти положення ст. 38 ЦПК про те, що особа, яка відповідно до закону захищає права інших осіб, може брати участь у справі особисто або через представника?
Відповідно до правової доктрини представництво у цивільному судочинстві є процесуальною формою допомоги фізичним та юридичним особам щодо захисту їхніх прав, свобод та інтересів.
ЦПК 1963 р. (ст. 110) надавав право брати участь у справі особисто або через представника лише особам, які беруть участь у справі, з метою захисту своїх суб'єктивних прав, свобод та інтересів (сторони, третя особи, заявники, заінтересовані особи).Новий ЦПК дещо змінив класичну модель процесуального представництва шляхом поширення його правової дії на суб'єктів, які у випадках, передбачених законом, беруть участь у справі для захисту прав, свобод та інтересів інших осіб. Проте зазначене положення слід розуміти не спрощено, а у системному взаємозв'язку з іншими законодавчими актами, що регламентує підстави такого представництва.
Так, статтею 45 ЦПК до таких органів та осіб віднесені: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи. Проте слід зазначити, що процесуальний статус таких суб'єктів цивільного процесу обумовлений виконанням покладених на них публічних функцій щодо захисту прав інших осіб, котрі можуть бути реалізовані ними самостійно, без правапередоручення, що випливає з аналізу діючого законодавства: ст. 19 Конституції України, статей 4, 5, 20 і 56 Закону України "Про прокуратуру", ст. 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", законів України "Про місцеві державні адміністрації" та "Про місцеве самоврядування в Україні".
Із зазначеним пов'язані специфічні підстави, мета та порядок їх участі у цивільному процесі. Склад суб'єктів, уповноважені діяти від імені органів та осіб, що захищають права інших осіб, суттєво відрізняється від кола осіб, які можуть представляти сторін, третіх осіб, заявників чи заінтересованих осіб у суді. Представляти в суді органи державної влади, місцевого самоврядування чи юридичних осіб, що захищають права інших суб'єктів, мають право їх посадові та службові особи, які у певному, визначеному законом порядку, наділяються представницькими повноваженнями для виконання своїх функціональних обов'язків. Тобто, в даному випадку мова йде не про представництво у традиційному розумінні, а про особливості участі в процесі зазначених суб'єктів через офіційних або функціональних представників, для яких представництво є частиною їх посадових або службових повноважень.
Еще по теме Як розуміти положення ст. 38 ЦПК про те, що особа, яка відповідно до закону захищає права інших осіб, може брати участь у справі особисто або через представника?:
- Відповідно до статті 72 ЦПК (загальні положення) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Цей строк може бути поновлений або продовжений судом лише за клопотанням особи, яка цей строк пропустила. Проте в ч. 1 ст. 356 ЦПК не вказується на необхідність подання заяви про поновлення пропущеного строку на оскарження у зв'язку з винятковими обставинами. Як вирішується це питання?
- Відповідно до ч. 6 ст. 74ЦПК особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобівзв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Чи можуть бути витрати, понесені судом на повідомлення чи виклик осіб, які беруть участь у справі, з використанням зазначених засобів зв'язку віднесені на сторону, яка програла процес?
- Відповідно до п. (і ч. і ст. 301 ЦПК України при підготовці справи до розгляди апеляційним судом передбачена можливість вирішення клопотання осіб, які беруть участь у справі, про виклик свідків, витребування доказів тощо. Напевне, йдеться про нові докази. Разом з тим, у ч. 2 ст. 303 ЦПК передбачено випадки, коли апеляційний суд може дослідити нові докази, але в стадії розгляду справи, тобто вислухавши думку інших учасників процесу. Чи немає колізії правових норм щодо строку прийняття, витребуван
- Частиною 1 статті З ЦПК передбачено, що правом на звернення до суду має кожна особа, але за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (крім осіб, яким законом надано право захищати інших осіб). Яким чином у ЦПК врахована зазначена передумова права на пред'явлення позову як юридична заінтересованість?
- Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 301 ЦПК при підготовці справи до розгляду апеляційним судом суддя-доповідач з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі. Чи означає це, що суд апеляційний суд вправі залучити до участі у справі, наприклад, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, яку суд першої інстанції помилково не залучив до участі усправі?
- Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЦПК у справах окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники. Яким чином до участі у справі залучаються заінтересовані особи, яким чином з'ясовується їх участь у справі?
- Що означає положення ч. З ст. 36 ЦПК про те, якщо від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї?
- Стаття 60. Участь у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- Відповідно до ст. 377 ЦПК суд за поданням державного виконавця вирішу є питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах. Чи вирішу є суд питання за поданням державного виконавця і при зверненні стягнення на майно боржника, яке знаходиться в інших осіб?
- Як розуміти положення п.7ч.1 ст. 152 ЦПК про передачу речі, яка є предметом позову, на зберігання іншим особам при вирішенні питання про забезпечення позову?
- Разом з тим, дійсно є зовсім незрозумілим положення ч. 1 ст. 120 ЦПК, яка передбачає, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Якщо ж ст. 127 ЦПК не вимагає від суду обов'язку направляти третім особам копії доданих до позовної заяви документів, то постає питання: куди їх дівати? Адже у справі не повинно бути документів справи, які не підшиваються та не нумеруються.
- У ст. 219 ЦПК зазначено, що допущені в судовому рішенні описки чи арифметичні помилки можуть бути виправлені. За змістом ч. 1 ст. 208 ЦПК це означає, що можуть бути виправлені недоліки, допущені як в рішенні, так і в ухвалі суду. Проте в ст. 221 ЦПК зазначено, якщорішення є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Чи означає це, що може бути роз'яснено лиш
- § 3. Участь в адміністративному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- Як правильно розуміти положення ч. З ст. 365 ЦПК про те, що після скасування рішення, ухвали суду або судового наказу справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом?