<<
>>

§ 2. Учасники виконавчого провадження

Коло суб'єктів стадії виконання судових рішень має певну специ­фіку у порівнянні з іншими стадіями процесу. Так, у виконавчому провадженні немає позивача і відповідача, третіх осіб, які заявляють або не заявляють самостійних вимог на предмет спору, свідків та ін.

До учасників виконавчого провадження належать: органи виконан­ня, якими закон називає державних виконавців; особи, які беруть участь у справі: сторони (стягувач, боржник) та їх представники; та особи, які сприяють виконанню: експерти, спеціалісти, суб'єкти оціночної ді­яльності — суб'єкти господарювання, перекладачі, поняті, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ.

Відповідно до Закону України від 24 березня 1998 р. «Про держав­ну виконавчу службу» та Закону України від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження» виконання рішень судів та інших органів здійснює державна виконавча служба, яка входить у систему органів Міністерства юстиції України. Систему органів державної виконавчої служби складають: Департамент державної виконавчої служби Мініс­терства юстиції України; відділи державної виконавчої служби Голов­ного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконання рішень судів та інших органів покладено на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби. Державними виконав­цями згідно із ст. 4 Закону «Про державну виконавчу службу» є за­ступник директора Департаменту державної виконавчої служби Мініс­терства юстиції України — начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець, старший державний вико­навець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальники підрозділів примусового виконання рішень від-

Голос України.

- 1998. - 21 квіт.

ділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Мі­ністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, їх заступ­ники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці підрозділів примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Сева­стопольського міських управлінь юстиції, начальник, заступник началь­ника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного в місті відділу державної виконавчої служби.

Державний виконавець є представником влади і здійснює приму­сове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. Дер­жавні виконавці є державними службовцями.

Контроль за діяльністю державних виконавців здійснюють Міні­стерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції — через від­повідні відділи державної виконавчої служби.

Законом передбачено також судовий контроль за рішеннями, діями чи бездіяльністю судового виконавця (розд. VII ЦПК),

Ряд важливих питань у стадії виконання вирішується не державним виконавцем, а судом у судовому засіданні: про відстрочку, розстрочку, зміну чи встановлення способу виконання; видачу дубліката виконав­чого листа або судового наказу; поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання; затвердження мирової угоди; тимчасове влаштування дитини до дитячого або ліку­вального закладу тощо (розд. VI ЦПК).

У літературі висловлюється думка, що органами виконання у перед­бачених законом випадках є також установи Національного банку України та комерційних банків, органи державної податкової служби та державного фінансового управління, бухгалтерія і фінансові части­ни організацій та інші органи, діями яких реалізується судове рішення .

Однак ця думка суперечить чинному законодавству, оскільки ст. 2 За­

кону України «Про виконавче провадження» точно вказує, що приму­сове виконання судових рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до ст. 9 Закону «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнен­ня коштів виконуються податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами. Такі органи, організації та особи не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи адміні­стративної відповідальності. Отже, наведені установи та органи ви­ступають як стягувані, держателі майна тощо, дії яких підконтрольні державному виконавцеві.

Так, органи державної податкової служби та державного фінансо­вого управління займають процесуальне становище стягувана і не можуть визнаватися органами виконання, бо мають процесуальну за­інтересованість у справі. З тієї ж причини не можна визнавати органа­ми виконання дільничні виборчі комісії або дільничні комісії по рефе­рендуму, які вносять виправлення у списки виборців при виконанні судових рішень у справах щодо неправильності у списках виборців; органи РАЦС або інші органи, що оформлюють відповідні документи згідно з рішенням суду про встановлення факту, який підлягає реєстра­ції в органах РАЦС або оформленню в інших органах; органи опіки і піклування та РАЦС при виконанні рішень судів про визнання грома­дянина безвісно відсутнім або оголошення померлим, а також про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним; нотарі­усів при виконанні рішень судів щодо неправильно вчинених нотарі­альних дій або відмови у їх вчиненні; органи, що вчиняють платежі при виконанні рішень судів у справах про поновлення прав на втраче­ні цінні папери на пред'явника. Як держателі майна боржника висту­пають організації за місцем його роботи, банки.

Гарантією законності дій державного виконавця з виконання рішень є право сторін заявити відвід державному виконавцю.

Відповідно до ст. 17 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець, а також експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у ви­конанні рішення, якщо вони є близькими родичами сторін, їх пред­ставників або інших осіб, що беруть участь у виконавчому проваджен­ні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші об­ставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.

За наявності обставин для відводу зазначені особи зобов’язані за­явити самовідвід. З тих же підстав відвід їм може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід має бути вмо­тивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

Питання про відвід державного виконавця вирішується начальни­ком відповідного органу державної виконавчої служби, про що вино­ситься постанова.

У разі відводу державного виконавця виконавчий документ пере­дається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або до іншого підрозділу державної виконавчої служби.

Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена до відповідного суду у 10-денний строк, а відводу експерта, спеціаліста, перекладача чи суб’єкта оціночної діяльності — суб’єкта господарювання — у той же строк начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, а у разі його відмови — до суду.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконав­чі дії.

Для цього державний виконавець:

здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі — виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконав­чим документом;

надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого проваджен­ня та їх клопотання;

роз’яснює сторонам їх права та обов’язки тощо.

Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:

одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;

здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників;

безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать борж­никам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і схо­вищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому по­рядку, опечатувати ці приміщення і сховища;

952

накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;

на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в уста­новах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

використовувати за згодою власника нежилі приміщення, що є в комунальній власності, та інші приміщення — для тимчасового збері­гання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;

звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення, порушувати клопотання про зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;

звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи про постановления вмотивованого рішення про примусове про­никнення до житла чи іншого володіння боржника чи іншої особи;

викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих до­кументів, що знаходяться у виконавчому провадженні;

залучати до проведення виконавчих дій понятих, інших осіб у вста­новленому порядку, а також експертів, спеціалістів, в тому числі для оцінки майна;

накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;

здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими за­конами.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник.

Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може бути фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішен­нями) або утриматися від їх вчинення.

Процесуальне становище стягувача та боржника не пов’язане не­розривно зі становищем позивача та відповідача. Як правило, стягува­чем стає позивач, але ним може стати і відповідач, якщо у позові по­зивачу відмовлено і з нього стягуються судові витрати на користь відповідача. Стягувачем може стати третя особа із самостійними ви­могами на предмет спору, якщо її вимоги судом задоволені, а боржни- ком — третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, у справах з тру­дових відносин, якщо суд визнає її винною у тому, що звільнення або переведення було проведено з явним порушенням законодавства.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

Стягувач та боржник як основні учасники виконавчого провадження наділені певними процесуальними правами. Стягувач та боржник мають право бути присутніми при вчиненні виконавчих дій або уповноважити на це своїх представників, знайомитись з усіма матеріалами виконавчо­го провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додатко­ві матеріали, заявляти клопотання, давати усні й письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених законодав­ством, одержувати довідки про хід виконання, оспорювати належність майна та його оцінку, оскаржувати дії державного виконавця та ухвали судді, суду з питань виконання рішень, подавати заперечення проти роз­рахунку державного виконавця про розподіл стягнутих грошових сум між стягувачами; укладати мирову угоду, яка затверджується судом.

Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого доку­мента до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконав­чого документа; зменшити розмір стягнення, надати боржнику від­строчку чи розстрочку виконання, заявити про своє бажання залишити за собою непродане майно боржника або будинок у рахунок стягуваних з боржника сум. Боржник має право вказати майно, на яке слід звер­нути стягнення в першу чергу, оскаржити оцінку описаного майна, а також визначити черговість його продажу. Сторони наділені й інши­ми процесуальними правами.

У виконавчому провадженні сторони зобов’язані сумлінно корис­туватись своїми процесуальними правами, не перешкоджати виконан­ню, виконувати вимоги державного виконавця, сповіщати про зміну свого місця проживання, роботи. Боржник зобов'язаний допускати державного виконавця для огляду своїх приміщень з метою виявлення належного йому майна, сплачувати витрати, пов'язані з примусовим виконанням рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за подан­ням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником (ст. 378 ЦПК). Суд роз­глядає це питання у десятиденний строк у судовому засіданні з повідом­ленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконав­чого провадження. Для правонаступника усі дії, вчинені до його всту­пу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником здійснюється на підставі документів, якими правонаступник визна­чений. Такими документами є: рішення суду (господарського суду); статут; свідоцтво про право на спадщину; інші документи у передба­чених законодавством випадках.

У виконавчому провадженні, як і в інших стадіях процесу, сторони можуть діяти особисто або через законних чи договірних представни­ків. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, за винятком випадку, коли борж­ник зобов'язаний згідно з рішенням вчинити певні дії особисто.

Державний виконавець має допустити представника у виконавче провадження на підставі належно оформлених документів, форма яких залежить від виду представництва.

Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, здійснюють свої права та виконують обов'язки у виконавчому провадженні відпо­відно до вимог закону.

Якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом безвісно відсутньою, державний виконавець залучає до участі у ви­конавчому провадженні особу, яка є опікуном її майна.

Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи.

Повноваження представника, що діє на підставі договору, та пред­ставника юридичної особи оформлюються-довіреністю, яка посвідчу- ється нотаріально або в іншому встановленому законом порядку.

Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:

особи, які не досягли 18 років, крім випадків, передбачених зако­ном;

особи, над якими встановлено опіку чи піклування;

судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім випадків, коли вони діють як законні представники або як уповноважені особи відпо­відного органу, що є стороною виконавчого провадження;

інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати пред­ставництво.

Інші учасники виконавчого провадження, що лише сприяють вико­нанню (експерти, спеціалісти, суб'єкти оціночної діяльності — суб'єкти господарювання, перекладачі), мають в основному процесуальні обов'язки, про виконання яких їм дає роз'яснення державний виконавець.

Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійснен­ні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, держав­ний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності — кіль­кох спеціалістів або експертів, для оцінки майна — суб'єктів оціночної діяльності — суб'єктів господарювання.

Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію, досвід роботи у відпо­відній галузі.

Експерт або спеціаліст зобов'заний дати письмовий висновок з пи­тань, що поставлені йому державним виконавцем, а також давати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.

Експерт, спеціаліст, суб'єкт оціночної діяльності — суб'єкт госпо­дарювання має право на винагороду за надані ним послуги, розмір якої визначає начальник відповідного органу Державної виконавчої служби. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.

За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо не­правдивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену за­коном, про що він має бути попереджений державним виконавцем.

У разі необхідності під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити пере­кладача. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна особа, яка володіє мовами, знання яких необхідно для перекладу. Особі, якій потрібні послуги перекладача, державний виконавець надає строк для його за­прошення. У випадку, коли зазначена особа не забезпечить участі пере­кладача у визначений строк, його може призначити своєю постановою державний виконавець.

Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, що на­лежить до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.

Особа, яка запрошується державним виконавцем до участі у ви­конавчому провадженні, повинна надати документ, який підтверджує, що вона володіє мовами, знання яких необхідне для перекладу.

У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову ви­конати обов'язки перекладача особа несе відповідальність відповід­но до закону, про що вона має бути попереджена державним вико­навцем.

Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхід­них випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутріш­ніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому Законом «Про виконавче прова­дження».

Згідно зі ст. 16 зазначеного Закону присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій, пов'язаних із примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувана, яке має бути поверне­но йому в натурі; примусовим входженням до жилих будинків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; примусо­вим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких знаходиться дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при проведенні огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні фізичні особи, які не мають особистої заінтересованості в провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого проваджен­ня родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше двох.

Понятий має право знати, для участі в провадженні яких виконав­чих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони здійснюються, а також робити зауваження з приводу вчинення вико­навчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відпо­відної виконавчої дії. Понятий зобов'язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був при­сутній. Перед початком виконавчих дій, в яких беруть участь поняті, державний виконавець роз'яснює їх права і обов'язки.

Поняті мають право на компенсацію витрат, пов'язаних із виконан­ням обов'язків понятих. Зазначені витрати належать до витрат на про­ведення виконавчих дій.

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 2. Учасники виконавчого провадження:

  1. § 2. Учасники виконавчого провадження
  2. § 3. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження
  3. До осіб, які беруть участь у справі, не відносяться державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, а також учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій. Тоді яким чином вони оскаржують судове рішення?
  4. За правилами якого виду судочинства оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, здійснені в рамках зведеного виконавчого провадження при виконанні рішень суду загальної юрисдикції і господарського суду?
  5. Поняття і сутністьвиконавчого провадження
  6. Учасники виконавчого провадження
  7. Загальні положення виконавчого провадження
  8. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про виконавче провадження
  9. Калінін Р.С. Контрольні та наглядові процедури виконавчого провадження.
  10. Н.Я. Отчак. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження // Митна справа№4(76)’2011, частина 2, - С. 330-335.
  11. Бородін І.Л. Дослідження процесу правового регулювання виконавчого провадження // Юридичний вісник, № 1(10)2009, - С. 27-30.
  12. УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ: ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ. ПРЕДСТАВНИЦТВО У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
  13. Хто є учасниками виконавчого провадження?
  14. Якими правами користуються та які несуть обов'язки сторони виконавчого провадження?
  15. ЗАКІНЧЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ. ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ УЧАСНИКІВ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -