1. Суть провадження у зв’язку з иововиявленими обставинами

Провадження у зв’язку з иововиявленими обставинами введене до цивільного судочинства з метою більшого захисту прав громадян, які на момент розгляду справи та ухвалення остаточного рішення за об’єктивних обставин не мали можливості довести свої права в суді.

Але даний вид провадження може використовуватися й для перегляду і скасування правильних по суті рішень, які були ухвалені відповідно до вимог законодавства. На жаль, практика підтверджує, що іноді за рахунок недостатньо конкретної регламентації даного виду провадження та істотних повноважень суду, можуть бути скасовані й законні рішення суду і на ці недоліки вже зверталася увага фахівцями1.

Тому звернемо увагу на ті правові аспекти, які докорінно мають відрізняти даний вид провадження від інших. За ст. 361 ЦГОС рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв’язку з иововиявленими обставинами.

На перше місце законодавцем поставлена умова щодо істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Дане положення настільки широке, що його важко сприймати в одній площині, і всі інші перераховані у ст. 361 ЦПК умови поглинаються цією умовою. Дана умова надає можливість переглядати рішення суду у зв’язку з иововиявленими обставинами, коли на момент розгляду справи не було відомостей про певні докази та інші юридичні обставини, наприклад, про притягнення судді за завідомо неправомірне рішення до кримінальної відповідальності тощо. Наприклад, в одній із справ про визнання шлюбу фіктивним після смерті одного із подружжя рішенням було відмовлено у задоволенні позову, але докази фіктивності шлюбу виявилися через півтора року після поховання одного із подружжя і через два місяці після ухвалення остаточного рішення.

Понад те, вважається, що результати перегляду дій суддів дисциплінарною комісією суддів можуть вважатися підставою для перегляду справи у зв’язку з иововиявленими обставинами, коли результати такого розгляду свідчитимуть про явні помилки, хоча й не кримінальні дії судді або суддів.

Другою для перегляду умовою зазначено встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення рішення суду. Дана умова деякою мірою змінена, оскільки неможливо говорити про незаконність або необґрунтованість рішення суду, яке на момент його ухвалення відповідало і закону, і матеріалам справи. На практиці такі випадки зустрічаються дуже рідко, оскільки, як правило, рішення суду не ґрунтується на одному доказі, а сторони та їх представники намагаються довести в суді, що свідок дає сумнівні докази або завідомо неправдиві показання. Неправильність висновку експерта усувається шляхом призначення додаткової або повторної експертизи, а також за допомогою інших доказів. Довести в суді, що переклад робився неправильно, дуже складно, якщо не відбувалося його фіксування технічними засобами. На практиці мають місце випадки, коли переклад робиться для глухонімих, у такому випадку взагалі важко знайти докази того, як робився переклад. Крім того, в цивільному судочинстві особи, які беруть участь в справі, самі шукають собі перекладача. Щодо фальсифікації документів або речових доказів, то випадки засудження за їх підробку існують, оскільки такі докази можуть перевірятися різними способами: безпосереднім зверненням до осіб, які видавали відповідний документ або призначенням експертизи документа чи речового доказу.

Але всі перераховані умови можуть стати підставою для перегляду рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, коли до заяви буде додано вирок суді7, що набрав законної сили.

Досить часто на практиці при розгляді однієї справи застосовується рішення суду, що набрало законної сили, по іншій справі. Але у разі скасування первісного судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановления ухвали, підлягає перегляду наступне судове рішення. Наприклад, такими є регресні позови, коли позивач звертається з позовом до юридичної особи, працівником якої була завдана шкода при виконанні своїх трудових обов’язків (cm, 1172 ЦК). Працівник в таких справах виступає як третя особа без самостійних вимог на боці відповідача, але у подальшому юридична особа на підставі первісного рішення суду, в якому встановлено розмір завданої шкоди, вправі звернутися з позовом до працівника або в повному обсязі, якщо працівник підписав договір про повну матеріальну відповідальність, або в межах, встановлених законодавством про працю. Тому скасування рішення про відповідальність юридич ної особи або зменшення розміру відповідальності має призводити до перегляду рішення суду про відповідальність працівника перед підприємством.

Щодо встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, має призводити до перегляду рішення суду у провадженні у зв’язку з нововиявленими обставинами. Дане положення вважається абсолютно правильним, але його доцільно було б застосовувати у провадженні у зв’язку з винятковими обставинами.