2. Процесуальний порядок реалізації права на перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами

Процесуальний порядок реалізації права на перегляд судових рішень складається з таких основних вимог, а саме щодо:

1) строку перегляду рішень;

2) звернення до компетентного суду, що вправі переглядати рішення або ухвалу суду;

3) форми заяви, яка подається до суду.

Заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. Оскільки норма, що стосується строку, не має імперативного характеру, то він може бути продовжений згідно зі ст. 73 ЦПК.

Тримісячний строк для подання заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами обчислюється:

- з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи та які не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Зрозуміло, коли такі обставини стали відомі під час розгляду справи або під час перегляду рішення апеляційним чи касаційним судом, то особа вправі посилатися на неї в суді. Така обставина може стати підставою для перегляду справи у зв’язку з нововиявленими обставинами, коли особа дізналася про неї вже після розгляду справи судами;

- з дня, коли вирок у кримінальній справі проти свідка, експерта, перекладача або особи, яка надала фальшивий документ або речовий доказ, набрав законної сили;

- з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановления ухвали, які підлягають перегляду;

- з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, якщо особа брала участь в конституційному провадженні, а також з моменту його публікації, якщо особа не брала участі в конституційному провадженні. Хоча остання фраза дещо трансформована порівняно з викладеним у ст. 362 ЦИК положенням, але до такого сприйняття спонукає неможливість ознайомлення з рішенням Конституційного Суду України до його оприлюднення.

Компетенція суду щодо перегляду рішення у зв’язку з но- вовиявленнми обставинами потребує аналізу, оскільки у ст. 363 ЦПК її дві частини мають суперечливий характер, який має розбіжності зі змістом ч. 1 ст. 361 ЦПК. Колізія обумовлена тим, що оскаржувати пропонується, з одного боку, останнє рішення чи ухвалу суду, але такий підхід є не зовсім обгрунтованим. Так, переглядати потрібно не останню ухвалу, якою залишено в силі рішення суду, наприклад першої або апеляційної інстанції, а те рішення, на яке могли вплинути нововиявлені обставини. Наприклад, якщо рішення суду набрало законної сили після апеляційного його оскарження, то слід брати до уваги, чи було змінено рішення суду першої інстанції. Якщо рішення було змінено, то перегляду підлягає рішення апеляційної інстанції, якщо ні, то має бути переглянуте рішення суду першої інстанції.

Саме це положення підкреслюється у ч. 2 ст. 363 ЦПК.

У разі ж скасування рішення і постановления нового судом касаційної інстанції чи Верховним Судом України саме ці суди мають переглядати справу у зв’язку з нововиявленими обставинами. Це положення випливає з буквального аналізу цієї норми.

Інша річ, коли рішенням або ухвалою суду було закінчено розгляд справи, наприклад, було закрито провадження у справі. У такому випадку і при наявності підстав такі ухвали можуть переглядатися тим судом, який їх ухвалив.

3.