Стадії провадження у зв’язку з винятковими обставинами

3.1.

3.2. Порядок подання скарги

Правом на оскарження судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами згідно зі ст. 353 ЦПК наділені:

- сторони та інші особи, які беруть участь у справі;

- особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання про їх права і обов’язки.

Щодо осіб, які не брали участі у справі, то вони можуть бути допущені судом до участі в ній за умови доведення суду обставин, що суд вирішив питання про їх права і обов’язки та поважності причин їх відсутності при розгляді справи. Наприклад, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій відмовили у допуску такої особи до участі у справі як третьої особи з самостійними чи без самостійних вимог щодо предмета спору або ж особа дізналася про рішення суду після його перегляду касаційною інстанцією.

При цьому строк в один місяць з дня відкриття виняткових обставин, який встановлено у ст. 355 ЦПК, свідчить про те, що зі скаргою у зв’язку з винятковими обставинами може звернутися не тільки особа, в якої у новому рішенні неоднаково застосовується судом (судами) касаційної інстанції одне і те саме положення закону, а й та особа, рішення якої передувало останньому рішенню.

Скарга у зв’язку з винятковими обставинами подається безпосередньо до Верховного Суду України згідно з правилами подання касаційних скарг у касаційному провадженні (ч.2 ст. 355 ЦПК, ч. 2 ст. 327 ЦПК).

Форма і зміст скарги повинна відповідати не тільки вимогам статті 326 ЦПК, а й мати свої специфічні риси.

До скарги повинні бути додані копії судових рішень, які оскаржуються, а також має додаватися рішення чи ухвала суду касаційної інстанції, які свідчать про суперечність ухваленого проти прав особи рішення іншим подібним рішенням, які мають місце у діяльності суду касаційної інстанції. Коли ж підставою для оскарження рішення суду касаційної інстанції стало рішення Європейського Суду з прав людини, то має подаватися копія такого рішення. Ці докази розцінюються як необхідні для розгляду справи.

У скарзі слід довести, що суперечність рішень має не тільки формальний характер, а колізія негативно впливає на права та інтереси особи, яка оскаржує рішення. Відсутність посилань на змістовні розбіжності у діяльності еуду касаційної інстанції при ухваленні рішень у подібних справах навіть при посиланні на його незаконність не можуть служити підставою для перегляду рішення суду касаційної інстанції.

За розгляд скарги особа сплачує судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, крім п.2 ст. 354 ЦПК. Але, на нашу думку, особа має звільнятися від цих витрат й у випадку, передбаченому п. 1 ст. 354 ЦПК. Держава має брати на себе всю відповідальність за діяльність своїх органів, включаючи суди різних інстанцій, оскільки саме вони неоднаково застосовували положення закону. Тому в разі обґрунтованого звернення громадян зі скаргою у зв’язку з винятковими обставинами держава має нести всі витрати з розгляду скарги. Якщо ж особи звернулися з метою затягування виконання рішення суду, то за результатами розгляду скарги на них мають покладатися судові витрати.

Наведені положення вважаються теоретичними, але сьогодні громадяни можуть просити суд про відстрочку сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи до ухвалення судового рішення у справі, оскільки такий розгляд зумовлений недоліками у діяльності судів та недоліками у законодавстві.

2.2,