Судовий розгляд справи у зв'язку з винятковими обставинами

У частині 1 ст. 357 ЦПК робиться посилання на процедуру розгляду справи касаційною інстанцією, але, фактично, тут слід виділяти декілька особливостей, притаманних провадженню у зв’язку з винятковими обставинами.

Третій етап - це розгляд скарги колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності. Але такий розгляд чітко не сформульований у ст. 357 ЦПК, оскільки не встановлено умов його застосування.

Можливість же розгляду колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати ставиться у залежність від виявлення неоднакового застосування судами касаційної інстанції одного і того самого положення закону. Однак не встановлено, ким було здійснено відповідне виявлення.

Наведені обставини свідчать про те, що доцільно уточнити повноваження Верховного Суду України щодо перегляду рішень, оскільки створювати чотири етапи розгляду однієї і тієї ж справи недоцільно.Вважаємо, що справи про неоднакове застосування норм законодавства мають переглядатися Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України, а справи, пов’язані з рішеннями Європейського Суду з прав людини, - на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України. Така практика дозволить усувати недоліки у діяльності судів комплексно і відповідно до компетенції кожної із палат, а рішення, що мають резонансний характер, - спільно.

Якщо головує на спільному засіданні судових палат Голова Верховного Суду України або один з його заступників, то при розгляді справи Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України головуючим має бути її голова.

При цьому у ст. 19 ЦПК встановлено, що приймаються рішення на спільному засіданні судових палат та Судової палати у цивільних справах ВСУ більшістю голосів.

Повноваження Верховного Суду України при перегляді рішень у зв’язку з винятковими обставинами полягають й в тому, що ухвалені внаслідок такої перевірки рішення або постановлені ним ухвали набирають законної сили з моменту їх проголошення і є остаточними і оскарженню не підлягають.

4.