Судові доручення в міжнародному цивільному процесі

Під час здійснення провадження у цивільних справах може виник­нути необхідність виконання процесуальних дій за межами території своєї держави, зокрема необхідність допитати свідка, опитати сторону, вручити повістки особам, які проживають за кордоном.

Виконання таких доручень називається наданням міжнародної пра­вової допомоги. Процесуальний порядок виконання судових доручень в кожній країні регулюється її внутрішнім законодавством і міжнародни­ми договорами, в яких вона бере участь.

19 жовтня 2000 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах», укла­деної в м. Гаазі 15 листопада 1965 р. із застереженнями.

При зверненні суду однієї держави до суду іншої держави застосо­вуються чотири історично сформовані процедури: 1) безпосереднє зве­рнення; 2) звернення суду до Міністерства закордонних справ своєї держави, що через посольство чи консульство звертається до Міністер­ства закордонних справ відповідної держави з нотою. Після цього дане міністерство направляє доручення суду своєї держави; 3) виконання до-

¹ Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та поза­судових документів у цивільних або комерційних справах: Закон України від 19.10.2000 № 2052-III // Відомості Верховної Ради України (BBP).

² Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивіль­них або комерційних [...]: Гаазька конференція з МПП; Конвенція, Міжнародний доку­мент від 15.11.1965 // Офіційний вісник України офіційне видання від 20.08.2004,2004 р., № 31, стор. 474, стаття 2124, код акту 29712/2004. ручень у державі А спеціально уповноваженим, призначеним судом держави В; 4) виконання судових доручень шляхом передачі їх центра­льним органам юстиції. Зносини судів України з іноземними судами найчастіше здійснюються дипломатичним шляхом.

Відповідно до Закону центральним органом в Україні, який згідно з Конвенцією отримує прохання про вручення документів, що виходять від інших держав і здійснює необхідні процесуальні дії, визначено Мі­ністерство юстиції України.

Водночас, у відповідності зі ст. 415 ЦПК України суди України ви­конують передані їм у встановленому порядку доручення іноземних су­дів про проведення окремих процесуальних дій (вручення повісток і інших документів, допит сторін, третіх осіб і свідків, проведення експе­ртизи, огляд на місці та ін.). Якщо виконання доручення суперечить су­веренітету України, загрожує її безпеці, не входить до компетенції суду, то в його виконанні відмовляється в силу прямої вказівки в законі.

Згідно з ЦПК України суди України можуть звертатися до іноземних судів з дорученням про виконання окремих процесуальних дій. Порядок зносин судів України з іноземними судами регулюється законами Укра­їни і міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Перелік процесуальних дій, вчинюваних у порядку судового дору­чення, носить невичерпний характер. Широкий перелік процесуальних дій, які можуть здійснюватись для виконання доручень іноземних судів, міститься у Конвенції держав — членів СНД^[98]. Згідно з ст. 6 Конвенції договірні сторони надають одна одній правову допомогу шляхом вико­нання процесуальних та інших дій, передбачених законодавством запи­туваної договірної сторони, зокрема шляхом складання і пересилки до­кументів, проведення обшуків, вилучення, пересилки і видачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення кримінального переслідування, розшуку і видачі осіб, які вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень у циві­льних справах, вироків у частині цивільного позову, виконавчих напи­сів, а також шляхом вручення документів.

Порядок виконання судового доручення визначається як внутрішнім законодавством, так і міжнародними договорами.

У будь-якому випадку передача судового доручення іноземного суду повинна відповідати встановленому порядку. Судове доручення повинне бути позначене апостілем. Апостіль — це спеціальний штамп, який ста­виться на офіційних документах міжнародно-правового характеру. Про­ставлення апостіля компетентними органами держави, якими документ був підготовлений, засвідчує дійсність підпису, статус в якому виступала особа, яка підписала документ, і у необхідних випадках — дійсність пе­чатки чи штампа, яким скріплений цей документ. Апостіль може бути на самому документі чи на окремому листі, скріпленому з документом.

Клопотання складаються державною мовою запитуючої сторони. До них додаються переклади на державну мову запитуваної сторони або на англійську чи російську. Суд, до якого надійшло клопотання про на­дання правової допомоги, при його виконанні застосовує законодавство своєї держави. Якщо суд некомпетентний виконати клопотання, він пе­ресилає його компетентній установі, повідомивши про це суд, від якого надійшло клопотання. На прохання суду, який подав клопотання, суд, який його виконує, повідомляє його та заінтересовані сторони про місце і час виконання клопотання, щоб вони могли мати можливість бути присутніми при його виконанні відповідно до законодавства держави суду місця виконання. Про результати виконання доручення повідомля­ється в письмовій формі суд, від якого надійшло клопотання. Йому над­силаються документи, що підтверджують виконання. При неможливос­ті виконання доручення повертається запитуючій стороні з повідомлен­ням причин невиконання клопотання.

У багатосторонніх і двосторонніх договорах про правову допомогу пи­тання здійснення судових доручень можуть бути урегульовані більш дета­льно. Так, Конвенція про правову допомогу і правові відносини в цивіль­них, сімейних і кримінальних справах 1993 р. детально регламентує про­цедури виконання судовий доручень на території держав — членів СНД. Наприклад, у ній закріплені зміст і форма доручення про надання правової допомоги. Прямо встановлюється можливість застосування процесуальних норм запитуючої сторони при виконанні судового доручення, якщо вони не суперечать законодавству запитуваної сторони. При цьому загальне правило залишається в силі — виконання доручення на проведення окре­мих процесуальних дій проводиться на основі законодавства України.

30.6.