<<
>>

Стаття 205. Підстави закриття провадження у справі

1. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;

4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;

5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим;

6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

1. Закриття провадження у справі – це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв‘язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов‘язує неможливість судового розгляду справи. Після закриття провадження позивач не має права на повторне звернення до суду з тим же позовом.

Провадження може бути закрите лише після його відкриття. Якщо неможливість розгляду справи встановлюється на стадії відкриття провадження у справі, суд відмовляє у відкритті провадження.

Підстави для закриття провадження в справі вичерпно визначені ст. 205 ЦПК і свідчать про те, що процес виник або неправомірно при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, в тому числі і в зв’язку з волевиявлення сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки.

Отже, підставами закриття провадження в справі є обставини, які підтверджують:

1) неправомірність виникнення процесу,

2) неможливість його подальшого продовження,

3) недоцільність його продовження.

Тому закриття провадження в справі виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи.

Стаття 205 ЦПК про закриття провадження в справі адресована суду і має обов'язковий для нього характер за наявності зазначених в ній обставин.

Тертишніков В.І. всі підстави закриття провадження у справі поділяє на 3 групи: перша група підстав зводиться до того, що в цих випадках справа в суді виникла незаконно, тобто при відсутності в позивача права на пред'явлення позову, а тому підлягає закриттю (пункти 1, 2, 5 ст. 205 ЦПК); друга група підстав полягає в тому, що справа виникла правомірно, але далі її розглядати недоцільно(п. 3, 4); третя група підстав зводиться до того, що справа виникла правомірно, однак підлягає закриттю через неможливість подальшого її розгляду (п.6, 7 ст. 205 ЦПК).[83]

2. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тобто не належить до юрисдиції суду (непідвідомча суду).

Вказана підстава включає в себе перш за все справи непідвідомчі суду, а також випадки звернення в суд з вимогами, які не підлягають правовому захисту. Крім цього справа не підлягає розгляду в суді у випадку відсутності в позивача чи відповідача процесуальної правоздатності.[84]

Не підлягають розглядові в судах також справи за спірними вимогами, захист яких не передбачений законом і до яких не може бути застосована аналогія права або аналогія закону (ст.8 ЦПК), наприклад порушення справи про розірвання шлюбу під час вагітності дружини без її згоди і протягом року після народження дитини крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (ст.110 СК), тощо.[85]

Якщо справу про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним було порушено за заявою особи, яка не мала на це повноважень, суд не відмовляє в задоволенні заяви, а закриває провадження у справі на підставі п.

1 ст. 205 цього Кодексу, оскільки такі заяви зазначених осіб не підлягають розгляду в судах.

3. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.

4. Нормативне визначення принципу диспозитивності надає сторонам право вільно розпоряджатися предметом спору і процесу, зокрема, позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти мирову угоду (ст. 175 ЦПК).

У випадку прийняття судом відмови від позову чи визнання мирової угоди, він постановляє про це ухвалу, якою одночасно закриває провадження в справі. Така ухвала після набрання законної сили виключає можливість розгляду судом тотожної справи.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 122 ЦПК, закриття провадження в справі у зв'язку з відмовою від позову не є перешкодою для пред'явлення аналогічного позову другою зі сторін. Так, якщо позов про поділ спільної власності подав один із співвласників, але згодом відмовився, то такий самий позов може подати інший співвласник.

Відповідно до ч. 2 ст.46 ЦПК відмова прокурора та інших осіб визначених ст.45 ЦПК від поданої ними заяви не позбавляє особу, на захист прав та законних інтересів якої було подано цю заяву, права вимагати від суду розгляду справи по суті. У цих випадках провадження у справі не закривається , а постановляється ухвала про вибуття їх з числа осіб, які беруть у ній участь. Якщо зазначена особа таких вимог не заявляє, суд залишає заяву без розгляду відповідно до п. 7 ст. 207 ЦПК.[86]

5. Відповідно до ст. 50 Закону “Про третейські суди” сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов’язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.

Отже при наявності рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав суд закриває провадження у справі, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим.

6. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва і також якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

Це має місце стосовно спірних особистих прав і обов'язків, які не можуть переходити до інших осіб у порядку правонаступництва.

Відповідно до ст. 608 ЦК зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

Відповідно до ст.1219 ЦК не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК.

Смерть сторони у справі про визнання недійсними шлюбу, заповіту, договору дарування чи іншої угоди про відчуження майна не може розглядатись як підстава для закриття провадження у справі за наявності інших заінтересованих осіб, що є правонаступниками у майнових правовідносинах, з якими пов'язана вирішувана справа. Відповідно до п. 6 ст. 205 ЦПК ця подія тягне за собою закриття судом провадження в справі тільки тоді, коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва.[87]

Суд, що розглядає справу в касаційному порядку, скасовує судові рішення відповідно до ст. 340 ЦПК із закриттям провадження у зв'язку зі смертю позивача після постановлення рішення у випадках, передбачених ст. 205 ЦПК (наприклад, у справі про захист честі й гідності), тільки в тому разі, коли для цього є інші підстави для закриття провадження у справі.[88]

Відповідно до ст.609 ЦК зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

7. Слід мати на увазі, що закриття провадження у справі можливе в касаційній та апеляційній інстанціях. Відповідно до ст. 310 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи — сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вимог частини першої статті 310 ЦПК, тобто закриття провадження у справі.

Відповідно до 340 ЦПК судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу, але якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, а в процесі розгляду справи в касаційній інстанції мала місце смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення, то дані процесуальні події не можуть бути підставою для закриття провадження у справі.

8. Перелік підстав для закриття провадження у справі є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Не допускається закриття провадження з підстав неправильного формулювання позовних вимог, відсутності законодавства, що регулює спірні правовідносини тощо.

Так, у грудні 2003 року відкрите акціонерне товариство "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім" (далі - ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім") звернулося до суду з позовом про визнання неправомірним використання знака для товарів і послуг "Феназепам" при виробництві низки серій однойменного лікарського препарату в період з 21 березня 2002 року по 11 листопада 2003 року. Заявлена позовна вимога мотивована тим, що відповідачем не виконано зобов'язань за ліцензійним договором на знак для товарів і послуг від 21 березня 2002 року, укладеним Фізико-хімічним інститутом ім. О. В. Богатського Національної академії наук України і ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім" з однієї сторони та дочірнім підприємством "Біостимулятор" Державної акціонерної компанії "Укрмедпром" (далі - ДП "Біостимулятор") з іншої.

Відповідач позов не визнав, заперечуючи проти наведених вимог, посилався на їх незаконність та невідповідність фактичним обставинам справи.

Рішенням господарського суду Одеської області від 2 лютого 2004 року позов задоволено. Постановлене судове рішення мотивовано тим, що використання відповідачем знака для товарів та послуг "Феназепам" є порушенням прав власника свідоцтва на цей знак.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 березня 2004 року зазначене рішення залишено без змін, при цьому з мотивувальної частини рішення виключено посилання на те, що "виготовлення таблеток "Феназепам" у порушення п. 1.4 ліцензійного договору не з субстанції ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім" є підставою вважати продукцію неналежної якості" та, "виготовляючи препарат "Феназепам" починаючи з 1980 року, ДП "Біостимулятор" не володів виключним правом використання знака "Феназепам", який був зареєстрований за Науково-дослідним інститутом фармакології Академії медичних наук СРСР, тому дані посилання відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи." Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що порушення відповідачем зобов'язань за ліцензійним договором є доведеним, а оскільки використання знака для товарів і послуг "Феназепам" дочірнім підприємством вважається правомірним лише з дотриманням визначених сторонами умов договору, позовні вимоги слід вважати обґрунтованими.

Оскаржуваною постановою Вищого господарського суду України зазначені судові рішення скасовано, провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Постанова мотивована тим, що позивач звернувся до суду за таким видом судового захисту, що не передбачений статтями 16 та 432 ЦК України, а також Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (статті 19 - 21), зміст позову не відповідає визначеним у чинному законодавстві України способам судового захисту порушеного цивільного права та інтересу.

23 грудня 2004 року Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім", у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 8 червня 2004 року і залишення в силі рішень, постановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 6 статті 4 цього ж Кодексу забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Припиняючи провадження у даній справі, Вищий господарський суд України виходив з того, що позивач звернувся до суду за захистом свого права з вимогою, що суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів, які передбачені чинним законодавством України, а тому даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо, зокрема, вирішення спору відповідно до законів України та угод віднесено до компетенції інших органів або судів іншої юрисдикції.

Підставою звернення з позовом до суду ВАТ "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім" є, на думку позивача, невиконання умов ліцензійного договору, укладеного з ДП "Біостимулятор". Тобто між сторонами виник спір, пов'язаний з виконанням договору, котрий відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду у господарських судах.

Припинивши провадження у справі, суд ухилився від вирішення спору по суті, результатом розгляду якого відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України може бути задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково і, відповідно, від здійснення правосуддя, що суперечить ст. ст. 124, 129 Конституції України.

Враховуючи наведене, оскаржувана постанова Вищого господарського суду України про припинення провадження у справі не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

Підлягають скасуванню також і рішення господарського суду першої та апеляційної інстанцій як постановлені з порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечуючи проти позову, ДП "Біостимулятор" посилалось на те, що підприємство є суб'єктом права попереднього користування торговельною маркою "Феназепам" і у зв'язку з цим права і охоронювані законом інтереси позивача не порушувало.

Ухилившись від належної перевірки доводів відповідача і відповідної оцінки наданих ним доказів, суди постановили рішення, які не можна визнати законними і обґрунтованими.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 11117 - 11120 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сумісне українсько-бельгійське хімічне підприємство "Інтерхім" задовольнила частково. Постанову Вищого господарського суду України від 8 червня 2004 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 березня 2004 року та рішення господарського суду Одеської області від 2 лютого 2004 року - скасувала, а справу передала на новий розгляд до суду першої інстанції. [89] –

<< | >>
Источник: Науково практичний коментар до ЦПК України. 2006

Еще по теме Стаття 205. Підстави закриття провадження у справі:

  1. Принципи, що визначають процесуальну діяльність суду та осіб, які беруть участь у справі
  2. Судовий розгляд справи
  3. Закриття провадження у справі
  4. Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ
  5. Стаття 83. Повернення судового збору та коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи
  6. Стаття 122. Відкриття провадження у справі
  7. Стаття 201. Обов'язок суду зупинити провадження у справі
  8. Стаття 205. Підстави закриття провадження у справі
  9. Стаття 310. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду
  10. Стаття 340. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду
  11. § 4. Закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення
  12. § 5. Повноваження суду апеляційної інстанції. Підстави для скасування рішень та ухвал в суді апеляційної інстанції
  13. Чому при настанні одних підстав провадженняу справі закривається, а при інших — заява залишається без розгляду? Які особливості їх застосування?
  14. 57. Закінчення цивільної справи без ухвалення судового рішення: закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду (підстави та правові наслідки).
  15. 81. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -