Стаття 203. Підстави для залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі

1. Постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

2. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає підстави для реалізації повноважень суду апеляційної інстанції, що визначені пунктами 4 - 5 статті 198 і пунктами 4 - 5 статті 199 КАСУ.

2. Стаття запобігає виникненню різної практики застосування повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційних скарг, оскільки разом зі статтями 200 - 202, 204 КАСУ визначає підстави для кожного з цих повноважень.

Підстави для скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду

3. Відповідно до частини першої коментованої статті суд апеляційної інстанції повинен скасувати оскаржене судове рішення і залишити позовну заяву без розгляду, якщо суд першої інстанції не врахував одну з обставин, що визначена статтею 155 КАСУ і наявна у справі:

1) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;

2) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (слід мати на увазі, що якщо суд першої інстанції розглянув справу без дотримання правил представництва і представник позивача, який насправді не має повноважень на ведення справи, подав апеляційну скаргу, то такі обставини є підставою не для залишення апеляційної скарги без розгляду, а для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду);

3) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

5) надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви;

6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна заява;

7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;

8) позивач до закінчення судового розгляду залишив судове засідання без поважних причин і не звернувся до суду із заявою про судовий розгляд за його відсутності.

Підстави для скасування судового рішення або визнання його нечинним і закриття провадження у справі

4.

1) суд першої інстанції відкрив провадження у справі, хоча її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

2) позивач відмовився від адміністративного позову, але відмову помилково не прийнято судом першої інстанції;

3) сторони досягли примирення, але його умови помилково не були визнані судом першої інстанції;

4) є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

5) наступила смерть особи, яка була стороною у справі (або її оголошено померлою), якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідовано підприємство, установу, організацію, які були стороною у справі (стаття 157 КАСУ).

5. У разі незаконності і (або) необґрунтованості рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його і закриває провадження у справі також, якщо підстави для закриття провадження у справі виникли під час апеляційного провадження, тобто у разі:

1) відмови позивача від адміністративного позову в апеляційному провадженні і прийняття її судом апеляційної інстанції;

2) досягнення між сторонами примирення в апеляційному провадженні і визнання його умов судом апеляційної інстанції;

3) набрання законної сили постановою чи ухвалою суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

4) смерті особи, яка була стороною у справі (або оголошення її померлою), якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Якщо зазначені підстави виникли під час апеляційного провадження, але рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою визнає його нечинним і закриває провадження у справі. Тут йдеться про визнання судового рішення нечинним, а не його скасування, оскільки скасування завжди пов'язане з допущеною судом першої інстанції помилкою. У цьому ж випадку суд першої інстанції помилки не допустив. Визнання рішення суду першої інстанції нечинним означає, що воно законної сили не набирає і не може бути виконане примусово.