Склад суду пертої інстанції

Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово чи колегіально.

Одноособовий розгляд справи - справу розглядає суддя, який є головуючим і діє від імені суду.

У випадках, встановлених ЦПК, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегіально, тобто у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді, тобто вони можуть також виконувати функцію головуючого. До таких справ належать: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, усинов-

лення, надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, обов’язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу (пункти 1, 3, 4, 9, 10 ст.

Питання, що виникають під час розгляду справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

До другої підгрупи належать: суди апеляційної та касаційної інстанцій, які здійснюють перевірку законності та обґрунтованості судових постанов у апеляційному та касаційному порядках.

Щодо апеляційного суду, то згідно зі ст. 291 ЦПК апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про судоустрій України» апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, апеляційний Суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України.

У разі необхідності замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні загальні суди, територіальна юрисдикція яких поширюється на декілька районів області. Перевірка законності та обґрунтованості постанов суду першої інстанції апеляційним судом здійснюється до набрання ними законної сили (ст. 294 ЦПК).

Щодо апеляційної інстанції, то цивільні справи у цій інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів, з числа яких призначається головуючий. Рішення чи ухвала поста- новлюються більшістю голосів, суддя-доповідач повинен голосувати останнім.

Щодо суду касаційної інстанції, то згідно із Законом України «Про судоустрій України» касаційною інстанцією у цивільних справах є Касаційний Суд України (ст. 33 Закону).

У «Прикінцевих та перехідних положеннях» ЦПК передбачено положення про необхідність внесення змін до «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій України» у такій редакції: «До законодавчого визначення суду, який буде здійснювати повноваження касаційної інстанції у цивільних справах, його утворення і початку діяльності перегляд цих справ у касаційному порядку здійснює Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України».

Згідно зі ст. 324 ЦПК особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити у касаційному порядку:

- рішення і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку (після набрання ними законної сили);

- рішення та ухвали апеляційного суду, які набирають законної сили з моменту їх проголошення (ст. 319 ЦПК).

Тобто фактично перевірка законності та обгрунтованості судових постанов суду першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку здійснюється після набрання ними законної сили.

У я. 4 ст. 18 ЦПК встановлено, що цивільні справи у суді касаційної інстанції розглядаються колегією у складі не менше трьох суддів, а у статтях 332, 333 ЦПК конкретизовано склад колегій;

- при попередньому розгляді справи - троє суддів;

- при розгляді справи судом касаційної інстанції - п’ять суддів.

Цивільні справи у зв’язку з винятковими обставинами переглядаються колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності, а у випадках, встановлених ЦПК, - колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України при їх рівному предс-

тавництві за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати.

Ухвали постановлюються більшістю голосів. Головуючим на спільному засіданні судових палат може бути Голова Верховного Суду України або один із його заступників (ч. З ст. 357 ЦПК), які за аналогією з ч. 1 ст. 19 ЦПК голосують останніми.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України складається з 23 суддів. Згідно з ч, 5 ст.8 ЦПК цивільні справи переглядаються такою колегією за умови наявності не менше двох третин її чисельності, тобто мінімальна кількість суддів повинна бути 16. Щодо рівного представництва, то від кожної з палат повинна бути рівна кількість суддів, але при рівному представництві у наявності повинно бути не менш як дві третини чисельності кожної палати.

Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами суд діє в такому самому складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально). Тобто якщо справа розглядалась по суті у судді першої інстанції одноособово, то й у порядку провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення, судовий наказ, ухвала переглядатимуться одноособово суддею, якщо колегіально - один суддя та два народні засідателі (пункти 1, З, 4, 5, 9 ст. 235 ЦПК) - то переглядатимуться колегіально. Якщо рішення, ухвала були ухвалені судом апеляційної інстанції в складі трьох суддів, то перегляд здійснюватиметься у такому самому складі суду. У касаційній інстанції - у складі п’яти суддів при судовому розгляді справи. Але якщо справа розглядалась у попередньому судовому засіданні у складі трьох суддів та за ст. 332 ЦПК касаційна скарга була відхилена (ч.З) або рішення було скасоване (ч. 4), то така ухвала має переглядатись у складі трьох суддів.

До складу суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій не можуть входити особи, які є членами сім’ї або близькими родичами між собою, тобто чоловік, дружина, мати, батько, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач, усиновлюваний. Проте не можуть входити до складу суду й не близькі між собою родичі.

У статті 21 ЦПК передбачено випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді справи:

1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи у зв’язку з винятковими обставинами, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі;

2.

3. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в суді першої чи апеляційної інстанції;

4. Суддя, який брав участь у перегляді справи у зв’язку з винятковими обставинами, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Третю підгрупу складає допоміжний персонал суду:

Помічник судді - посадова особа апарату суду.

Вимоги, яким повинен відповідати помічник судді: мати вищу юридичну освіту та стаж роботи на державній службі в судових органах не менше двох років або загальний стаж роботи за фахом не менше трьох років.

У Типовій інструкції помічника судді місцевого загального суду, затвердженій наказом Державної судової адміністрації

України від 20 липня 2005 р. № 86, закріплено його обов’язки.

Обов'язки помічника судді:

- вивчає матеріали справи та здійснює підбір законодавства та матеріалів судової практики, необхідних для розгляду справи;

- готує за дорученням судді проекти запитів, листів, іншої документації, пов’язаної з розглядом справи;

- за наказом голови суду приймає позовні заяви, скарги та заяви від осіб, які звертаються до суду, безпосередньо під час прийому громадян відповідно до затвердженого графіка;

- контролює надходження та приєднання до судової справи відповідних документів;

- контролює своєчасність повідомлення про судові засідання осіб, які беруть участь у справі.

Помічник судді призначається та звільняється з посади наказом голови суду.

Секретар судового засідання - є обов’язковим суб’єктом цивільних процесуальних відносин, який здійснює організаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.

Йому як особі, яка входить до апарату суду, особами, які беруть участь у справі, відповідно до ст. 20 ДПК може заявлятися відвід. Відповідно до аналізу підстав для відводу секретар судового засідання може нести й певну відповідальність, наприклад кримінальну, за підробку документа, фальсифікацію протоколу судового засідання, ведення технічного запису процесу з певними порушеннями тощо. Тому він є посадовою особою апарату суду.

Типовою посадовою інструкцією секретаря судового засідання місцевого загального суду, яка була затверджена наказом державної судової адміністрації України від 20 липня 2005 р. № 86, передбачено вимоги до посади секретаря судового засідання, його посадові обов'язки, які знайшли своє закріплення у ЦПК. Так, секретарем судового засідання може бути особа, яка має вищу юридичну освіту не нижче молодшого спеціаліста, без вимог щодо стажу роботи. Голова відповідного суду призначає та звільняє його з посади своїм наказом.

Секретар судового засідання як у процесі безпосереднього розгляду справи, так і при виконанні своїх посадових обов’язків при здійсненні функцій на стадії підготовки справи до судового розгляду, виготовленні протоколу судового засідання повинен керуватися нормами ЦПК та дотримуватися Тимчасової інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом державної судової адміністрації України від 17 лютого 2005 р. № 20.

Обов'язки секретаря судового засідання:

- повинен здійснювати судові виклики та повідомлення відповідно до норм ЦПК. Згідно зі ст. 74 ЦПК судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, а судові повідомлення - судовими повістками-повідомленнями. Саме на практиці виникає велика кількість проблем з неправильним заповненням секретарем судового засідання судової повістки, з недотриманням строку, в який така повістка має бути надіслана.

Секретар повинен чітко заповнювати повістку зазначаючи, до якого суду викликається особа, який суддя слухає справу, в якій справі викликається особа (кримінальній чи цивільній), в якості якого суб’єкта, час, дату, місце (адресу) слухання справи. Так, за ч. 4 ст. 74 ЦПК повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно, а також може здійснюватися повідомлення через оголошення у пресі (ч. 9 ст. 74 ЦПК);

- повинен перевіряти наявність та з’ясовувати причини відсутності осіб, яких було викликано до суду. Такі дії він має вчиняти до початку судового розгляду справи, в матеріалах справи повинні бути розписки про отримання судових повісток або дані про те, що особи належно були повідомлені іншим чином, наприклад факсом. Після відкриття судового засідання головуючим за ч. 2 ст. 163 ЦПК секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних осіб з’явився в судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з’явився, та повідомляє про причини їхньої неявки, якщо вони відомі. Незалежно від того, в який спосіб, передбачений ЦПК, секретарем судового засідання повідомлялась осо-

ба, але у матеріалах справи мають бути докази того, що секретар здійснив таке повідомлення;

- повинен забезпечити фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та контролювати під час судового засідання такий запис. Крім того, секретар має забезпечувати збереження дискети технічного запису ходу судового засідання;

- повинен вести журнал судового засідання, який є дзеркалом судового засідання, та саме від його змісту - правильності й повноти може залежати майбутнє рішення апеляційного чи касаційного судів. Журнал (протокол про вчинення окремих процесуальних дій) має невідкладно готуватися після судового засідання та приєднуватися до матеріалів справи;

- після розгляду справи та ухвалення судового рішення повинен оформити матеріали справи та передати їх у канцелярію суду.

Секретар судового засідання виконує інші доручення головуючого, що стосуються розгляду справи, наприклад, направляє запити про витребування доказів, може віднести запит суду до іншого суду з метою витребування матеріалів кримінальної справи, яка необхідна для розгляду цивільної справи, матеріалів БТІ, медичної картки тощо,

У Типовій посадовій інструкції секретаря судового засідання зазначаються його посадові обов’язки, а щодо прав секретаря, то в ч. 2 ст, 48 ЦПК закріплено його право, згідно з яким він може уточнювати суть процесуальної дії з метою її правильного відображення в журналі судового засідання. Втім, на нашу думку, це не єдине право, яким наділяється секретар судового засідання. Він також має право ознайомитись із матеріалами справи (доказами) з метою їх фіксації у журналі судового засідання, з фіксацією судового засідання технічними засобами.

Судовий розпорядник

Судовий розпорядник входить до апарату суду.

Повноваження судового розпорядника регламентовано ст. 49 ЦПК, статтями 126, 132 Закону України «Про судоустрій України», Положенням про Державну судову адмініст-

радію України, затвердженим Указом Президента України від 3 березня 2003 р. № 182, Інструкцією про порядок забезпечення старшими судовими розпорядниками та судовими розпорядниками проведення судового засідання, їх взаємодії з правоохоронними органами, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2004 р. за № 1391/9990, Тимчасовим положенням про службу судових розпорядників та організацію її діяльності, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 травня 2004 р. за № 564/9163.

Судовий розпорядник є безпосереднім помічником судді у процесі. Діяльність судового розпорядника спрямована на те, щоб розвантажити суддю від технічної роботи, з метою спрямування його розумової діяльності на комплексне сприйняття усіх обставин справи, що дасть можливість повно, всебічно та правильно оцінити докази та ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Обов'язки судового розпорядника:

- слідкує за додержанням порядку особами, присутніми у залі судового засідання, але він лише констатує порушення такого порядку, а суддя на його повідомлення застосовує певні заходи, зокрема, попередження, видалення із залу судового засідання (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 91 ЦПК). Наприклад, коли суд вирішить видалити із залу судового засідання одного з присутніх і останній не виконає у добровільному порядку наказ суду, то треба буде вживати заходів примусово. Цей захід має особисто здійснювати судовий розпорядник, а при необхідності - за допомогою судової міліції;

- забезпечує належний стан залу судового засідання і запрошує до нього учасників цивільного процесу. У залі має бути підготовлена апаратура для проведення технічного запису процесу, забезпечення проведення фото-, кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню; має забезпечити осіб, які беруть участь у справі, місцями для виконання їхніх функцій, тобто для суду повинен бути окремий стіл, поряд - стіл секретаря судового засідання, трибуни Для виступу свідків. Він має перевірити готовність приміщен-

ня, відведеного для свідків (ч. 1 ст, 165 ЦПК). Судовий розпорядник повинен забезпечити зал для розгляду справи з урахуванням кількості осіб, які хочуть бути присутніми при розгляді справи;

- виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта, свідків, але це положення не узгоджується з ч. 2 ст. 164 та ч. 2 ст. 171 ЦПК, оскільки цими нормами передбачено, що головуючий, попереджаючи цих суб’єктів про кримінальну відповідальність, сам приводить їх до присяги, тому ці положення закону потрібно узгодити між собою. До обов’язків судового розпорядника мають входити лише надання письмового тексту присяги зазначеним суб’єктам і відібрання його у них із виконаним підписом {розпискою) та подання суду для приєднання до матеріалів справи;

- приймає від учасників цивільного процесу документи та інші матеріали та передає суду. У разі неприйняття цих документів та матеріалів вони також через судового розпорядника повинні повертатись учасникам процессу;

- запрошує до залу судового засідання свідків;

- виконує інші доручення головуючого, пов’язані зі створенням умов, необхідних для розгляду справи.

Судовий розпорядник не наділений будь-якими владними повноваженнями, оскільки він лише виконує вказівки судді і не є самостійним суб’єктом у процесі розгляду справи. Тому невиконання розпоряджень судового розпорядника — це невиконання вимог суду з усіма правовими і процесуальними наслідками.

Діяльність судового розпорядника має знаходитись під контролем судді, тому останній не повинен допустити неправомірних дій, а також перевищувати надані йому повноваження. Дії судового розпорядника можуть оскаржуватися судді, який розглядає справу.

3.2.2.