Розгляд судом заяви про перегляд заочного рішення

Суд розглядає заяву про перегляд заочного рішення в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Однак якщо в справі відсутні відомості про повідомлення або причини неявки будуть визнані судом поважними, розгляд заяви повинен бути відкладений.

Головуючий відкриває судове засідання і з’ясовує, хто з осіб, які беруть участь у справі, з’явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з’ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо вимог про перегляд заочного рішення.

Закон чітко не регламентує права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі, що з’явилися за викликом суду. Враховуючи загальні правила ЦПК України, вони мають право давати пояснення та заявляти клопотання з приводу поданих відповідачем доказів.

Розглянувши заяву про перегляд заочного рішення, суд вправі:

- залишити заяву без задоволення у разі її необгрунтованості;

- скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Як випливає з п.2 ч.З ст.231 ЦПК України в разі скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, призначається дата розгляду справи в загальному порядку. Це означає, що після скасування заочного рішення розгляд справи по суті ведеться за загальними правилами змагального процесу, тобто суд знову призначає судове засідання та повідомляє всіх осіб, які беруть участь у справі, про час і місце судового засідання.

Задоволення заяви про скасування заочного рішення та його скасування ще не означають автоматичного ухвалення рішення на користь відповідача.

Питання про скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду у загальному порядку здійснюється в одному судовому засіданні.

У ЦПК не зазначено, у якому складі суду має розглядатися заява про перегляд заочного рішення: тим суддею, який ухвалював заочне рішення чи іншим суддею, що фактично вирішується головою суду під час розподілу між суддями поданих позовних та інших заяв, хоча розгляд такої заяви іншим суддею, ніж тим, що ухвалював заочне рішення, є більш об'єктивним.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, тобто в апеляційному порядку, причому як позивачем, так і відповідачем. Для відповідача право на апеляційне оскарження заочного рішення фактично є продовженням реалізації права на перегляд заочного рішення судом, що його ухвалив.

У такому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення. Обчислення строку на подання заяви про апеляційне оскарження в даному випадку здійснюватиметься з дня, наступного за днем постановления ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала про скасування заочного рішення оскарженню не підлягає.

Підставою для перегляду заочного рішення є обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання, до-

казн, що їх підтверджують, а також докази, що можуть вплинути на ухвалене заочне рішення, тобто докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача (пункти 3, 4 4.2 ст.229 ЩІК).

Скасування заочного рішення можливе за наявності двох обставин:

1) поважні причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити суд;

2) наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та можуть вплинути на ухвалене заочне рішення.

Поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини (наприклад неотримання судової повістки про виклик до суду), що об’єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суду про причини неявки у судове засідання.

Водночас з’ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи та можуть призвести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них заочне рішення скасуванню не підлягає.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК. У зв'язку з тим, що позивач позбавлений права на спрощений порядок оскарження заочного рішення, на нього поширюються загальні норми щодо апеляційного оскарження судового рішення. При цьому для позивача не має значення, яке рішення він оскаржує: заочне чи ухвалене на загальних підставах.

Досить цікавим з практичної точки зору та новим для цивільного судочинства є введення до нового ЦПК України положень не лише про заочне провадження та заочне рішення, але й положення про повторне заочне рішення. ЦПК України недостатньо регламентує таке нововведення, а лише згадує про нього у ч.З ст.232.

Відповідно до редакції ст.231 ЦПК можна виділити два види заочних рішень:

1) заочне рішення, ухвалене при розгляді справи у заочному провадженні;

2) повторне заочне рішення, ухвалене при повторному заочному розгляді тієї самої справи після скасування першого заочного рішення.

З введенням до ЦПК України положення про повторне заочне рішення випливає висновок і про можливість повторного заочного провадження. На перший погляд, відповідне положення суперечить загальним засадам цивільного судочинства, зокрема цілям заочного провадження, яке спрямоване на запобігання зловживанню відповідача своїми процесуальними правами та недопущення затягування процесу.

Вбачається, що таким способом суд при призначенні розгляду справи за загальними правилами ЦПК України надає відповідачеві всі можливості для досягнення того процесуального результату, до якого він прагне.

Водночас називати повторне рішення, ухвалене без участі відповідача, що був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду «заочним» навряд чи можливо, оскільки не виконується визначальна його ознака - можливість спрощеного порядку його оскарження.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК, тобто в апеляційному порядку, чим право на подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення втрачається.

Поява повторного заочного рішення зумовлена традиціями російського дореволюційного цивільного процесу, який (у статтях 153 та 733 Статуту цивільного судочинства) також передбачав повторне заочне рішення. Однак з цього приводу

К.Малишев’ зазначав, що у разі постановления другого заочного рішення за неявкою відповідача, відзиву воно не підлягає, хоча і вважається заочним щодо інших його наслідків.

Можливість повторного заочного провадження слід розглядати позитивним моментом з точки зору процесуального становища позивача, коли відповідач і другого разу (після скасування першого заочного рішення) не з’являється до судового засідання та ігнорує виклик суду. Цим можна запобігти сучасним затяжним процесам у цивільних справах, що тягнуться роками, причиною чого є систематична неявка належним чином повідомленого відповідача до судового розгляду та неможливість ухвалення судами законного та обґрунтованого рішення.

У статті 233 ЦПК зазначено, що заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом. Водночас набрання сили заочним рішенням буде ускладнюватися встановленням законом різних строків та порядків його оскарження (або перегляду) залежно від суб’єкта оскарження (перегляду). Незважаючи на це, набрання законної сили заочним рішенням в усіх випадках пов’язується зі спливом передбаченого ЦПК України строку на апеляційне оскарження. В разі якщо із заявою про перегляд заочного рішення звернувся відповідач, то подання заяви до того ж суду, який розглядав справу та ухвалив заочне рішення, не тягне за собою набрання заочним рішенням законної сили навіть після розгляду зазначеної заяви та залишення її судом без задоволення. При цьому правове значення набрання заочним рішенням законної сили буде залежати від реалізації права на апеляційне оскарження.

Відповідно видача виконавчого листа та примусове виконання заочного рішення можливі зі спливом всіх строків на його оскарження.

8.