Порядок оскарження заочного рішення

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив.

Допускаючи розгляд справи в порядку заочного провадження та ухвалення заочних рішень, законодавець встановив особливу систему оскарження (перегляду) заочних рішень, яка має задовольнити вимоги судової практики.

Право на перегляд заочного рішення зумовляює два варіанти поведінки сторін, спрямованих на його скасування (оскарження):

1) подання заяви про перегляд заочного рішення - для відповідача;

2) подання заяви про апеляційне оскарження та в подальшому апеляційної скарги - для позивача.

Правові наслідки при цьому будуть різні. В першому випадку розгляд заяви про перегляд заочного рішення здійснюється тим самим судом першої інстанції, що ухвалив заочне рішен- ня, В разі скасування заочного рішення справа призначається до розгляду у загальному порядку у тому самому суді.

Апеляційний розгляд справи здійснюється вищестоящим, апеляційним судом, перевіряючи при цьому законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а не причини неявки відповідача у судове засідання та вплив поданих ним доказів на правильне вирішення справи.

Виключення допускається для повторного заочного рішення, де згідно з ч.З ст.232 ЦПК України як позивач, так і відповідач наділені правом оскаржити повторне заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Положення ЦПК України свідчать про те, що, за загальним правилом, відповідач позбавлений права на апеляційне оскарження заочного рішення. Лише в разі постановления судом ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідачеві надається право оскаржити заочне рішення у апеляційному порядку.

Акцентуванню підлягає те, що природа перегляду заочного рішення та його апеляційного оскарження досить різна. Звертаючись із заявою про перегляд заочного рішення, відповідач вважає заочне рішення неправильним на підставі того, що суд не зміг оцінити пояснення та докази, які могли бути ним подані в разі особистої присутності в залі судового засідання та якби він особисто захищав свої права. За цією ознакою право перегляду заочного рішення надано тому самому суду першої інстанції, що ухвалив заочне рішення, а не вищестоящому.

Природа ж апеляції інша. У апеляційній скарзі відповідач зазначає в чому полягає незаконність або необґрунтованість рішення, які порушення норм матеріального чи процесуального права були допущені судом або які обставини справи не були досліджені тощо.

Відповідач вправі подати заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії. Цей строк є процесуальним, тому в разі пропуску його з поважних причин строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений судом при поданні відповідної заяви відповідачем за правилами ет.73 ЦПК України.

Позиція законодавця така: після пропуску відповідачем строку на подання заяви про перегляд заочного рішення подання апеляційної скарги стане для нього недоцільною. Якщо він і бажав подати на розгляд суду свої доводи та докази, то вправі використати для цього лише єдиний шлях - це подати заяву про його перегляд.

Однак у разі допущення судом порушення норм матеріального або процесуального права, тобто при наявності підстав для апеляційного оскарження заочного рішення, відповідач не може відразу звернутися до суду з апеляційною скаргою на загальних підставах.

На практиці досить часто відповідачі, які не були присутні під час заочного розгляду справи, пропускають строк на подання заяви про перегляд заочного рішення з тієї підстави, що вони, фактично не проживаючи за адресою, яку вказав позивач у позовній заяві, взагалі не знають про розгляд справи, а дізнаються про наявність заочного рішення через роки.

Апеляційні суди не завжди правильно застосовують положення ЦПК щодо перегляду заочного рішення.

Судова практика

Так, апеляційний суд Сумської області розглядав дві апеляційні скарги відповідачів за заочними рішеннями, які пропустили строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Обґрунтування в обох справах зводилося до того, що відповідачі не знали про заочний розгляд справи, та у них є докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

В першому випадку (справа за позовом про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням) апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу відповідача, роз’яснивши йому право на звернення із заявою про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції. У другому випадку (справа за позовом про позбавлення батьківських прав) апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу відповідача, скасував рішення суду першої інстанції та направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

Отже, у другому випадку апеляційний суд неправильно застосував норми ст.228 ЦПК, з огляду на те, що відповідач, оспорюючи заочне рішення, вправі звернутися лише до суду першої інстанції навіть тоді, коли він пропустив строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

ЦПК дозволяє для відповідача лише спеціальний порядок перегляду заочного рішення, позбавляючи права водночас оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, про що чітко зазначено у статтях 228, 232 ЦПК України. Таке право виникає у відповідача лише в разі залишення судом без задоволення попередньо поданої ним заяви про перегляд заочного рішення.

Щодо позивача, то він, навпаки, може оскаржити заочне рішення на загальних підставах і не вправі подати заяву про його перегляд. Отож ЦПК України не врахував позитивного досвіду ні Статуту цивільного судочинства, ні ЦПК УСРР 1924 р., які наділяли відповідача правом не лише на подання відзиву на заочне рішення, але й на оскарження заочного рішення в апеляційному (за ЦПК УСРР 1924 р.

В разі подання заяви про перегляд заочного рішення не відповідачем, а позивачем, у її прийнятті повинно бути відмовлено, незважаючи на відсутність відповідної норми в ЦПК України.

У статті 229 ЦПК встановлено вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення.

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі. В заяві має бути зазначено:

- найменування суду, до якого подається заява, а також ім’я (найменування) відповідача, який подає заяву. Вимога щодо зазначення суду необхідна для з’ясування питання, чи правомочний суд розглядати справу;

- ім’я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв’язку;

- обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це, а також посилання на докази, якими відповідач обгрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. Незазначення однієї із названих умов тягне за собою фактичну відмову у перегляді заочного рішення;

- клопотання відповідача про перегляд заочного рішення, його скасування та призначення справи до розгляду по суті у загальному порядку.

Заява про перегляд заочного рішення підписується відповідачем або його належним чином уповноваженим представником. У випадках подання заяви представником відповідача до заяви про перегляд заочного рішення додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.

До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та копії всіх доданих до неї матеріалів для направлення зазначених документів всім особам, які беруть участь у справі.

На відміну від апеляційної скарги заява про перегляд заочного рішення не підлягає оплаті судовим збором, чим відповідач ставиться у привілейоване становище порівняно з позивачем: він має право не лише подати заяву про перегляд заочного рішення у спрощеному процесуальному порядку, але при цьому ще й звільняється від сплати судового збору.

До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються правила ст.121 ЦПК щодо залишення заяви без руху, причому в ухвалі про залишення заяви без руху слід зазначити, яким саме вимогам ст.229 ЦПК вона не відповідає. В разі якщо недоліки заяви, зазначені в ухвалі, не будуть усунені відповідачем у встановлений судом строк, наступною ухвалою (про залишення заяви без розгляду) заява вважається недоданою і повертається відповідачеві. За правилами п. 16 ч.І ст.293 ЦПК ухвала про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Строк для усунення недоліків заяви про перегляд заочного рішення, пропущений відповідачем з поважних причин, може бути продовжений (що полягає у наданні судом нового строку для усунення недоліків заяви про перегляд заочного рішення) за заявою відповідача згідно зі ст.73 ЦПК України судом, що постановив ухвалу про залишення заяви без руху. Крім того, продовження цього строку допускається не лише після його пропуску, але й до його перебігу.

Після прийняття заяви суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі, про час І місце розгляду заяви про перегляд заочного рішення, для чого невідкладно надсилає зазначеним особам її копію та копії доданих до неї матеріалів. Ця вимога є обов’язковою, оскільки особам, які беруть участь у справі, надається можливість подати свої заперечення або відгуки проти доводів відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п’ятнадцяти днів з дня її надходження.

7.3.