Ухвали суду першої інстанції

На різних стадіях процесу суд може постановлювати ухвали.

Залежно від підстав їх постановления ухвали поділяються на: проміжкові і остаточні, самостійні та протокольні.

Залежно від того завдання, яке виконується, ухвали поділяються на:

проміжкові ухвали, тобто ті, якими вирішуються окремі питання, пов’язані з рухом справи, зокрема, ухвали про витребування доказів, призначення експертизи, ухвала про окреме доручення;

остаточні ухвали, зокрема ухвали про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову, визнання умов мирової угоди, ухвали про надання дозволу на примусове виконання іноземного рішення в Україні (ч.

самостійні - ухвали, які оформлюються окремим процесуальним документом та постановлюються в нарадчій кімнаті. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Вони передбачені у ст. 293 ЦПК, можуть бути оскаржені окремо від судового рішення;

протокольні - ухвали, які постановлюються судом, не виходячи до нарадчої кімнати. Такі ухвали не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 293 ЦПК).

Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до журналу судового засідання.

Щодо ухвал, постановлених в судовому засіданні (а ними можуть бути як самостійні, так і протокольні ухвали), то вони оголошуються негайно після їх постановления.

Крім зазначених ухвал, доцільно виділяти ухвали, пов’язані зі стадіями цивільного процесу:

- перетинальні (перешкоджаючі) проміжкові ухвали, які перешкоджають виникненню цивільного процесу або його подальшому розвитку. Це ухвали, які мають місце на стадії прийняття заяви, - ухвала про залишення заяви без руху з метою усунення недоліків заяви (ч.

- перетинальні заключні - закриття провадження у справі (ст. 205 ЦПК), залишення заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК). Можливе виділення проміжкових та заключних ухвал, зокрема виправлення описок та явних арифметичних помилок (ст. 219 ЦПК), роз’яснення рішення суду (ст. 221 ЦПК);

- ухвали, які забезпечують розвиток процесу - ухвала про забезпечення позову зі справ інтелектуальної власності (ч. 4 ст. 151 ЦПК), ухвала про забезпечення доказів (ст. 133 ЦПК), ухвала про відкриття провадження у справі (ч. 4 ст, 122 ЦПК), ухвала про призначення експертизи (ст. 144 ЦПК), ухвала про огляд речових та письмових доказів на місці, ухвала про прийняття зустрічного позову, ухвала про об’єднання та роз’єднання позовів, ухвала про заміну неналежного відповідача, ухвала про прийняття позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору між сторонами тощо.

За суб’єктним складом ухвали поділяються на: одноособові - постановлені суддею, колегіальні - постановлені складом суду (суддею та двома народними засідателями, якщо справа слухається колегіально, то у такому ж складі постановл юються ухвали).

Щодо застосування санкцій - ухвали про застосування заходів процесуального примусу (глава 9 розділу І) та притягнення до кримінальної відповідальності свідків, експерта, перекладача (статті 50, 53, 55 ЦПК).

Ухвали, які сигналізують про порушення законності - окремі ухвали суду (статті 211, 320, 350 ЦПК).

Ухвали суду (самостійні), тобто ті, які постановлюються як окремий документ, мають такі складові частини: вступна, описова, мотивувальна, резолютивна.

Згідно зі ст. 210 ЦПК ухвала суду складається з:

1) вступної частини із зазначенням:

часу і місця її постановления;

прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді);

прізвища та ініціалів секретаря судового засідання;

імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі;

предмета позовних вимог;

2) описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою;

3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постанов- люючи ухвалу;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Ухвала, яка постановлюеться судом не виходячи до нарад- чої кімнати, повинна містити відомості, визначені пунктами З, 4 ч.І ст. 210 ЦПК.

Якщо ухвала мае силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» .

Статтею 181 Закону України «Про виконавче провадження» регламентується перелік документів, які є підставою для державного виконання, та Законом передбачаються вимоги, які пред’являються до виконавчих документів. До таких ухвал суду, що мають силу виконавчого документа, можна віднести ухвали суду про забезпечення позову, ухвалу суду про затвердження умов мирової угоди. Слід сказати про те, що хоча судовий наказ не є ухвалою суду, а особливою формою судового рішення (ст. 95 ЦПК), але водночас він є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою (ст. 181 Закону «Про виконавче провадження»,)®. Але

щодо вимог до його змісту, то вони передбачені ст. 103 ЦПК.

Серед ухвал суду виділяють особливий вид, який передбачено ст. 211 ЦПК, - окремі ухвали суду.

Ця ухвала має місце у випадку, коли суд, виявивши при розгляді цивільної справи порушення законності окремими службовими особами чи громадянами або порушення встановленого порядку розгляду скарг, заяв, звернень державними, громадськими органами, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, установами, організаціями, підприємствами і їх об’єднаннями, іншими юридичними особами чи інші істотні недоліки в їх діяльності, постановлює окрему ухвалу і надсилає її цим чи відповідним службовим особам, органам, установам, організаціям вищого рівня щодо тих, які допустили порушення законності, або трудовим колективам.

Службова особа, державний або громадський орган, орган місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємство, установа, організація, інша юридична особа, трудовий колектив зобов’язані вжити заходів щодо виконання окремої ухвали і повідомити про це суд у місячний термін.

Якщо при розгляді цивільної справи суд виявить у діях сторони або іншої особи ознаки злочину, він повідомляє про це прокурора або порушує кримінальну справу.

Залишення відповідною службовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених у ній порушень закону, а також несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу тягнуть за собою відповідальність згідно із ст. 1856 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких вона стосується, у загальному порядку, встановленому ЦПК. [9] 3 Гукасян Р£. // Комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу Российской Федерации, - М., 2003,- С. 336

1 Фазікош Г. Щодо розширення логічного змісту поняття законності судового рішення // Право України. - 2001. - Ns 12.

1 Фурса СЯ. Окреме провадження як складова цивільного процесу: Практикум. - К.: Вілбор, 1908. - С. 79.

* Щербак СЯ. Заочне провадження в цивільному процесі // Фурса С.Я., Щербак С.В., Свтушенко О. І. Цивільний процес України: Проблеми і перспективи: Науково-практичний посібник. - К-: Видавець Фурса С.Я.; КНТ, 2006,- С.168.

1 Малышев К. Курс гражданского судопроизводства. - Т.2. - Спб: Типография Стасюлевича, 1875. - С.32.

3 Детальніше див.: Фурса СЯ. Мирова угода та процедура її затвердження // Митна справа: Науково-аналітичний журнал. - 2001. - J6 2. - С. 16-21; Фурса СЯ. Чи має виконувати державна виконавча служба мирову угоду у примусовому порядку? // Нотаріат Адвокатура Суд. - 2005. -Ш(8).