Питання 34. Поняття, сутність і значення кримінального процесуального доказування.

Кримінальне процесуальне доказування - це діяльність слідчого, прокурора, слідчого судді і суду по збиранню (формуванню), перевірці й оцінці доказів, а також висуненню ними на підставі необхідної та достатньої сукупності доказів певних правових тез із відповідним обґрунтуванням у процесуальних рішеннях по кримінальному провадженню.

Докази -фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Ознаки доказів: належність; допустимість;

достовірність; достатність.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому законом.

Умови допустимості доказів:

- одержання фактичних даних із належного процесуального джерела - ч.2 ст.84 КПК (наприклад, не можуть бути доказами фактичні дані, одержані в результаті допиту від особи, яка не могла підлягати допиту як свідок);

- одержання фактичних даних належним суб'єктом (стороною захисту, стороною обвинувачення, потерпілим);

- одержання фактичних даних в належному процесуальному порядку (із дотриманням передбаченої законом процедури);

- належне оформлення джерела фактичних даних (протокол слідчих (розшукових) дій, журнал судового засідання).