6.4. Рішення господарського суду

При вирішенні господарського суду по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення викладається в письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право:

- визнати недійсним повністю чи в певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

- виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

- зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання;

- стягувати в дохід Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

- відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Прийняте рішення оголошується суддею в судовому засіданні після закінчення розгляду справи. За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Рішення господарського суду набуває чинності після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набуває чинності після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення господарського суду складається зі вступної, описової, мотивуючої і резолютивної частини (ч. І ст. 84 ГПК) (додаток Q, R).

У вступній частині зазначаються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб. При розгляді справи на підприємстві про це також зазначається у вступній частині рішення.

Описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників господарського процесу, опис дій, виконаних господарським судом.

У мотивуючій частині зазначаються обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийняте рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково за кожною із заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення). Уявляється також, що результативна частина рішення не повинна викладатися альтернативною (наприклад, стягти у відповідача певну суму або в разі відсутності коштів на його рахунку – звернути стягнення на належне йому майно). Якщо такі альтернативні вимоги містяться в позовній заяві, господарський суд має визначити предмет позову і вирішити спір залежно від характеру зобов’язань відповідача.

При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказується: найменування сторони, на користь якої вирішений спір, і сторони, з якої здійснене стягнення грошових сум або яка зобов’язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню, найменування рахунку, з якого підлягають стягненню грошові суми; точне найменування майна, його визначальні ознаки, вартість цього майна; місце його знаходження; строк виконання рішення, якщо воно накладається на сторони, або про видачу наказу про примусове виконання рішення (додаток S): найменування, номер і дата виконавчого або іншого документа про стягнення коштів у безспірному порядку, а також сума, що не підлягає стягненню[53].