РЕКОМЕНДАЦІЯ КОМІСІЇ 92/48/ЄЕС від 18 грудня 1991 щодо страхових посередників*

КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Спів­товариства і, зокрема, статтю 155,

Враховуючи, що страхові посередники є важливим фактором поширення страхування в державах-членах; враховуючи, що створення внутрішнього рин­ку призведе до розширення діапазону продуктів як результату свободи надання послуг; враховуючи, що професійна компетенція страхових посередників є ва­жливою складовою захисту інтересів власників страхових полісів і тих, хто має намір застрахувати (-ся); враховуючи, що не всі держави-члени вимагають на­явності загальних, комерційних і професійних знань та навичок для започатку­вання діяльності страхових посередників чи певних категорій посередників; враховуючи, що такі знання є принципово бажаними для всіх страхових посе­редників, і заходи для подальшого зближення є необхідними;

Враховуючи, що Директива Ради 77/92/ЄЕС1 визначає заходи для полег­шення ефективного здійснення свободи здійснення підприємницької діяльно­сті та свободи надання послуг стосовно започаткування та ведення діяльності страховими агентами і брокерами, за відсутності взаємного визнання дипломів та безпосереднього узгодження; враховуючи, що ці заходи мають перехідний характер;

Враховуючи, що визначення точного рівня загальних, комерційних та про­фесійних знань, який вважатиметься достатнім для гарантування належного інформування та надання належної допомоги власникам страхових полісів та осіб, які бажають застрахувати (-ся), з врахуванням відповідного типу посеред­ника, залишено на розсуд держав-членів чи, в деяких випадках, їх страхових підприємств або визнаних професійних організацій, згідно з Договором Є EC,

Враховуючи, що бажаною також є дотримання відповідними страховими посередниками професійних вимог стосовно страхування професійної відпові­дальності, адекватності і належності; враховуючи, що повинна існувати послі­довність у нормах Співтовариства, якими встановлюються вимоги до капіталу посередників, які мають справу з коштами клієнтів при супроводі та виконанні договорів страхування;

Враховуючи, що доцільно прояснити визначення незалежності страхових брокерів з огляду на застосування відповідних положень Директиви Ради 90/ 619/ЄЕС2 до страхових посередників;

Враховуючи, що компетентні страхові посередники повинні бути зареєст­ровані в їхніх державах-членах, і така реєстрація повинна бути умовою для започаткування та ведення посередницької діяльності в страхуванні; враховую-

* Official Journal L 019, 28.01 1992, p.

608

чи, що в центральних реєстрах повинні бути розмежовані залежні та незалежні страхові посередники;

Враховуючи, що рекомендація, яка не є обов'язковою для держав-членів, котрим вона адресована, у частині результатів, яких необхідно досягти, але спо­нукає їх до співпраці на добровільних засадах, має бути ефективним засобом, що забезпечуватиме можливість прийняття відповідних положень у разі необ­хідності,

ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ:

1. державам-членам забезпечити відповідність страхових посередників, що здійснюють підприємницьку діяльність на їх території, професійним вимогам та реєстрації відповідно до положень, що містяться у Додатку, який докладається;

2. державам-членам поінформувати Комісію протягом 36 місяців з часу по­відомлення цієї рекомендації про тексти основних законів, підзаконних та ад­міністративних актів, які було прийнято, чи заходи, яких було вжито у зв'язку з цією рекомендацією професійними організаціями чи страховими компаніями, та інформувати Комісію про будь-які подальші зміни в цій сфері.

Вчинено в Брюсселі, 18 грудня 1991 року.

За Комісію

Віце-Президент Леон Бріттен

ДОДАТОК

ПРОФЕСІЙНІ ВИМОГИ ТА РЕЄСТРАЦІЯ СТРАХОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

Стаття 1

Визначення

Для цілей цієї рекомендації::

— «страховий посередник» є особою, яка започатковує чи веде діяльність, визначену пунктами з 1 (а) по (с) статті 2 Директиви 77/92/ЄЕС, само­стійно або як оплачуваний працівник.

Стаття 2

Сфера застосування

1. За відповідності пунктам 2 та 3, ця рекомендація поширюється на всіх страхових посередників, визначених статтею 1.

2. Держави-члени не повинні застосовувати цю рекомендацію до осіб, які надають послуги щодо страхування, які не вимагають загальних чи спеціальних знань, і коли така страховка покриває ризик знищення чи пошкодження това­рів, які ця особа постачає, і головна професійна діяльність якої інша, ніж на­дання консультацій щодо страхування чи продаж страхових продуктів.

3.

Державам-членам рекомендується спонукати такі компанії до надання від­повідної базової підготовки своїм працівникам, які беруть участь в посередни­цтві при поширенні страхових продуктів.

609

Стаття З

Незалежність посередників

Особи, визначені в пункті 1(а) статті 2 Директиви 77/92/ЄЕС, розкривають інформацію:

— особам, які мають намір застрахувати або перестрахувати ризики, — про будь-які правові чи економічні зв'язки із страховою компанією чи воло­діння акціями такої компанії або таких компаній, які можуть вплинути на повну свободу вибору страхової компанії, і

— компетентному органу, визначеному державами-членами, — про масш­таби діяльності з різними страховими компаніями за попередній рік.

Стаття 4

Професійна компетентність

1. Започаткування та ведення діяльності страхового посередника повинно відповідати професійним вимогам, викладеним у пунктах з 2 по 5.

2. Страхові посередники повинні володіти загальними, комерційними та професійними знаннями та навичками. Якщо потрібно, держави-члени вима­гають інший рівень знань та навичок від категорії посередників, зазначених у статті 3. Рівень таких знань та навичок визначається державами-членами. Такі рівні та їх практичне застосування можуть також визначатись та відповідно коригуватись визнаними державою — членом професійними організаціями.

За умови здійснення нагляду державами — членами, такі рівні та їхнє прак­тичне застосування може також визначатись і підлягати коригуванню страхо­вою компанією, яка бере на себе відповідальність за діяльність, яка ведеться категорією посередників, визначеною в пункті 1 (Ь) статті Директиви 77/92/ ЄЕС.

3. Страховий посередник повинен мати поліс страхування професійної від­повідальності чи іншу подібну гарантію щодо відповідальності, що випливає з професійної недбалості, якщо тільки таке страхування ще не надано страховою компанією чи іншою організацією, найманим працівником якої він є чи від імені якої він уповноважений діяти.

4. Страховий посередник повинен мати добру репутацію. Він не може бути раніше оголошений банкрутом, якщо тільки його не було реабілітовано відпо­відно до його національного законодавства.

5. Від страхових посередників, визначених в пункті 1 (а) статті 2 Директиви 77/92/ЄЕС, можуть вимагати, щоб вони мали належний фінансовий стан. Рі­вень і форма необхідного капіталу визначаються державами-членами.

Стаття 5

Реєстрація

1. Страхові посередники, які відповідають професійним вимогам, викладе­ним в пунктах з 2 по 5 статті 4, реєструються в своїй державі-члені. Тільки зареєстрованим особам дозволяється започатковувати та вести діяльність стра­хового посередника.

2. Кожна держава-член призначає компетентний орган для ведення реєст­ру, згаданого в пункті 1. Професійні організації, визнані державою-членом, та­кож можуть вести реєстр, у випадку призначення. У випадку, визначеному остан­нім підпунктом пункту 2 статті 4, такі реєстри можуть вести страхові компанії. Компетентні органи держав-членів повинні мати доступ до реєстрів.

610

3. У тих випадках, коли існує єдиний центральний реєстр, у ньому мають бути відображені розбіжності між залежними і незалежними страховими посе­редниками.

4. Страхові посередники повинні інформувати громадськість про факт своєї реєстрації.

Стаття 6

Санкції

1. В державах — членах мають існувати адекватні санкції і заходи, які засто­совуються до будь-якої особи, що веде діяльність страхового посередника, не будучи зареєстрованою в такій якості в державі-члені.

2. В державах — членах мають існувати адекватні санкції і заходи щодо страхового посередника, який перестає відповідати вимогам пунктів з 3 по 5 статті 4, включаючи можливість виключення з реєстру.